Каміль Піссарро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каміль Піссарро
фр. Jacob Abraham Camille Pissarro
Camille Pissaro by Vallotton.jpg
Худ. Фелікс Валлотон, портрет Каміля Піссарро, 1896
Народження 10 липня 1830(1830-07-10)
острів Сент-Томас
Смерть 12 листопада 1903(1903-11-12) (73 роки)
  Париж
  • сепсис
  • Поховання
    Національність французький єврей
    Громадянство Франція Франція
    Жанр пейзажі, жанрові картини, портрети
    Навчання Париж
    Діяльність художник, митець, мандрівник[d]
    Напрямок імпресіонізм
    Роки творчості 1854—1902
    Вплив Франсуа Мілле, Клод Моне
    Вплив на імпресіонізм
    Вчитель Франсуа Піко[1], Isidore Dagnan[d][1], Henri Lehmann[d][1], Fritz Melbye[d]
    Твори View of the Village of Éragny[d], Boulevard Montmartre, soleil après-midi[d], Hoar-Frost at Ennery[d], Two Women Chatting by the Sea, St. Thomas[d], Jalais Hill, Pontoise[d], Q21328571?, La Guaira[d], Panoramic View of Caracas[d], New Road, La Guaira[d], Cove with Sailboat[d], Les Couseses[d] і Maiquetia River[d]
    Автограф Deux femmes causant au bord de la mer, Saint Thomas (Camille Pissarro) – NGA 1985.64.30 – Signature.jpg

    Каміль Піссарро у Вікісховищі?

    Камі́ль Піссарро́ (фр. Jacób Abrahám Camílle Pissarró, *10 липня 1830 — †12 листопада 1903) — французький художник єврейського походження, представник імпресіонізму. Малював пейзажі, натюрморти, іноді побутові картини і портрети.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Народився на острові Сент-Томас, що поблизу Америки. За походженням єврей. Первісне художнє навчання здобув ще на Сент Тома у Ф. Мельбі. До 12 років жив з батьками, потім перебрався до Парижа. Як і всі молоді люди, шукав свого місця у світі, переїздив на Сент Тома й навіть до Венесуели.

    Від 1855 постійно мешкав у Франції.

    У 18551861 навчався в Академії Сюіса в Парижі. Серед учнів Сюїса в той час був і Каміль Коро. На художню манеру вплинули картини Франсуа Мілле, Клода Моне. У період франко-пруської війни разом із запобігливим Клодом Моне перебрався до Лондона, бо ж захищати інтереси буржуазної Франції не хотів.

    У Паризькому Салоні виставлявся з 1859.

    Серед імпресіоністів був найстарішим за віком, але вельми обдарованим майстром. Піссарро надав великий та сильний вплив на імпресіоністів, самостійно розробивши багато принципів, що лягли в основу їх стилю живопису. Він дружив з такими художниками, як Дега, Сезанн і Гоген. Піссарро — єдиний учасник всіх 8 виставок імпресіоністів.

    Мав велику родину. П'ять його синів теж стали художниками.

    Автопортрети[ред. | ред. код]

    Чудовий пейзажист Каміль Піссарро був невдалим портретистом. Він мало брався за створення портретів, хоча намалював і декілька автопортретів, що непогано передали тільки його зовнішність. Людська психологія йому мало вдавалась. Значно повніше особу небагатого художника з великою родиною передав малюнок художника Фелікса Валлотона. Фінансовий стан художника трохи поліпшився після продажу декількох картин Піссарро в США ще за життя митця. Але Франція втратила багато видатних творів художника, що були вивезені в Британію, США, Російську імперію.

    Неповний перелік картин. Ранішні твори[ред. | ред. код]

    • Дві жінки біля моря, 1856, Вашінгтон.
    • У Монморансі, 1859, д'Орсе
    • Ля Варен де Сен Хілар, 1863, Будапешт.
    • Дорога, 1864, Нью-Йорк.
    • Береги річки Марна, 1864.
    • Пагорби Понтуаза, 1867, Метрополітен-музей
    • Ермітаж у Понтуазі, 1867.
    • Шлях у Понтуазі, 1868, Відень
    • Лувенсьєн, шлях на Версаль, 1869, Художній музей Волтерс, Балтимор, США
    • Каштанові дерева в Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
    • Лувенсьєн, дорога на Версаль, 1870, Цюрих
    • Поштовий діліжанс у Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
    • Шлях, 1870, д'Орсе
    • Шлях на Версаль, Музей Ван Гога, Амстердам.
    • Старий міст Челсі, 1871
    • Біля пагорба Сіденхем, Лондон, 1871, Кембел Арт Мьюзеум, Техас
    • Натюрморт з яблуками, молочником і чаркою, 1872,Метрополітен-музей
    • Фруктовий сад, 1872, Вашінгтон
    • Село Вуазен, 1872, д'Орсе
    • Сніг у Лувенсьєні, 1872, приватна збірка
    • Лувенсьєн, дорога, 1872, д'Орсе
    • Пральня в Понтуазі, 1872, д'Орсе
    • Каштанові дерева в Осні, 1873
    • Автопортрет, 1873, д'Орсе
    • Зимовий краєвид, 1873, Токіо
    • Міст у Понтуазі, 1873

    Імпресіонізм[ред. | ред. код]

    • Селянка з візком у пейзажі, 1874, Стокгольм
    • Понтуаз, краєвид, 1874, Вінтертур
    • Портрет Сезанна, 1874, Лондон
    • Понтуаз, маленький місток, 1875, Мангейм
    • Пейзаж з великими деревами, 1875, Копенгаген
    • Березневе сонце, 1875, Бремен
    • Човни. Понтуаз, 1876, Метрополітен-музей
    • Жнива, 1876, д'Орсе
    • Червоні дахи, 1877, д'Орсе
    • Фруктовий сад, весна, 1877, д'Орсе
    • Поштовий диліжанс в Еннері, 1877, д'Орсе
    • Понтуаз, приватний садок, 1877
    • Понтуаз, веселка над полем, 1877, Отерло, Крьоллер Мюллер, Голландія
    • Сад потопає у квітах, 1877
    • Гай біля Понтуаза, 1878, Метрополітен-музей
    • Понтуаз, похмурий день, 1878, д'Орсе
    • Збирач хмизу, 1878, д'Орсе
    • Праля, 1880, Метрополітен-музей
    • Примхливий Фелікс, 1881, Лондон
    • Сільська дівчинка з хворостиною, 1881
    • Дві селянки біля тину, 1881, Токіо
    • Жнива, 1882, Токіо
    • Понтуаз, залізничний міст, 1883
    • Вазінкур, Прекрасна вежа, 1885, Сент Луїс, Міссурі

    Відхід від імпресіонізму[ред. | ред. код]

    На період середини 1880-х відчував невдоволення мотодою імпресіоністів з їх бессюжетністю і милуванням мінливостями реальності. Розпочався його відхід від технологій імпресіонізму. У 1885 він познайомився з Полем Сіньяком та Жоржем Сьора. Обидва спирались на реналітничну методу, але суху і помітно наукову, методу створення зображень малими мазками як у мозаїках. Засіб отримав назву пуантилізм. Засіб не настільки відрізнявся від технологй імпресіонізму, щоби називати його революційним чи доволі відмінним. Для Піссарро він здався цікавим і в 1885—1888 художник провів у його вивченні і запровадженні у власну художню практику.

    Пізні твори[ред. | ред. код]

    Картини без позначки року[ред. | ред. код]

    • «Панорама Лувенсьєна», Лондон
    • «Корова на пасовиську», музей д'Орсе
    • «Пагорби Понтуаза»
    • «Норвуд»
    • «Ваза з квітами», Амстердам
    • «Обмолот зерна машиною»
    • «Провінційний вокзал»
    • «Площа Французького театру»
    • «Жінка в зеленій хустині»
    • «Базар на пласа Майор», Каракас.

    Портрети[ред. | ред. код]

    Краєвиди[ред. | ред. код]

    Метрополітен-музей[ред. | ред. код]

    Натюрморти[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    Джерела і посилання[ред. | ред. код]

    • Юденич И. В., Пейзажи Писсарро в Эрмитаже. Л., 1963;
    • Камиль Писсарро. Письма. Критика. Воспоминания современников (пер. с франц.; вступ. ст., сост. и примеч. К. Г. Богемской), М,, 1974;
    • Pissarro L. R., Venturi L., Camille Pissarro, son art, son œuvre, v. 1-2, P., 1940;
    • Rewald J., Camille Pissarro, N. Y., 1963.
    • Каміль Піссарро. Віртуальна галерея робіт