Каміль Піссарро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Каміль Піссарро
фр. Jacob Abraham Camille Pissarro
Camille Pissaro by Vallotton.jpg
Худ. Фелікс Валлотон, портрет Каміля Піссарро, 1896
Народження 10 липня 1830(1830-07-10)
острів Сент-Томас
Смерть 12 листопада 1903(1903-11-12) (73 роки)
  Париж
Поховання
Національність французький єврей
Громадянство Франція Франція
Жанр пейзажі, жанрові картини, портрети
Навчання Париж
Діяльність художник, митець, мандрівник[d]
Напрямок імпресіонізм
Роки творчості 1854—1902
Вплив Франсуа Мілле, Клод Моне
Вплив на імпресіонізм
Вчитель Франсуа Піко[1], Isidore Dagnan[d][1], Henri Lehmann[d][1], Fritz Melbye[d]
Твори View of the Village of Éragny[d], Boulevard Montmartre, soleil après-midi[d], Hoar-Frost at Ennery[d], Two Women Chatting by the Sea, St. Thomas[d], Jalais Hill, Pontoise[d], Q21328571?, La Guaira[d], Panoramic View of Caracas[d], New Road, La Guaira[d], Cove with Sailboat[d], Les Couseses[d] і Maiquetia River[d]
Автограф Deux femmes causant au bord de la mer, Saint Thomas (Camille Pissarro) – NGA 1985.64.30 – Signature.jpg

Каміль Піссарро у Вікісховищі?

Камі́ль Піссарро́ (фр. Jacób Abrahám Camílle Pissarró, *10 липня 1830 — †12 листопада 1903) — французький художник єврейського походження, представник імпресіонізму. Малював пейзажі, натюрморти, іноді побутові картини і портрети.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився на острові Сент-Томас, що поблизу Америки. За походженням єврей. Первісне художнє навчання здобув ще на Сент Тома у Ф. Мельбі. До 12 років жив з батьками, потім перебрався до Парижа. Як і всі молоді люди, шукав свого місця у світі, переїздив на Сент Тома й навіть до Венесуели.

Від 1855 постійно мешкав у Франції.

У 18551861 навчався в Академії Сюіса в Парижі. Серед учнів Сюїса в той час був і Каміль Коро. На художню манеру вплинули картини Франсуа Мілле, Клода Моне. У період франко-пруської війни разом із запобігливим Клодом Моне перебрався до Лондона, бо ж захищати інтереси буржуазної Франції не хотів.

У Паризькому Салоні виставлявся з 1859.

Серед імпресіоністів був найстарішим за віком, але вельми обдарованим майстром. Піссарро надав великий та сильний вплив на імпресіоністів, самостійно розробивши багато принципів, що лягли в основу їх стилю живопису. Він дружив з такими художниками, як Дега, Сезанн і Гоген. Піссарро — єдиний учасник всіх 8 виставок імпресіоністів.

Мав велику родину. П'ять його синів теж стали художниками.

Автопортрети[ред.ред. код]

Чудовий пейзажист Каміль Піссарро був невдалим портретистом. Він мало брався за створення портретів, хоча намалював і декілька автопортретів, що непогано передали тільки його зовнішність. Людська психологія йому мало вдавалась. Значно повніше особу небагатого художника з великою родиною передав малюнок художника Фелікса Валлотона. Фінансовий стан художника трохи поліпшився після продажу декількох картин Піссарро в США ще за життя митця. Але Франція втратила багато видатних творів художника, що були вивезені в Британію, США, Російську імперію.

Неповний перелік картин. Ранішні твори[ред.ред. код]

  • Дві жінки біля моря, 1856, Вашінгтон.
  • У Монморансі, 1859, д'Орсе
  • Ля Варен де Сен Хілар, 1863, Будапешт.
  • Дорога, 1864, Нью-Йорк.
  • Береги річки Марна, 1864.
  • Пагорби Понтуаза, 1867, Метрополітен-музей
  • Ермітаж у Понтуазі, 1867.
  • Шлях у Понтуазі, 1868, Відень
  • Лувенсьєн, шлях на Версаль, 1869, Художній музей Волтерс, Балтимор, США
  • Каштанові дерева в Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
  • Лувенсьєн, дорога на Версаль, 1870, Цюрих
  • Поштовий діліжанс у Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
  • Шлях, 1870, д'Орсе
  • Шлях на Версаль, Музей Ван Гога, Амстердам.
  • Старий міст Челсі, 1871
  • Біля пагорба Сіденхем, Лондон, 1871, Кембел Арт Мьюзеум, Техас
  • Натюрморт з яблуками, молочником і чаркою, 1872,Метрополітен-музей
  • Фруктовий сад, 1872, Вашінгтон
  • Село Вуазен, 1872, д'Орсе
  • Сніг у Лувенсьєні, 1872, приватна збірка
  • Лувенсьєн, дорога, 1872, д'Орсе
  • Пральня в Понтуазі, 1872, д'Орсе
  • Каштанові дерева в Осні, 1873
  • Автопортрет, 1873, д'Орсе
  • Зимовий краєвид, 1873, Токіо
  • Міст у Понтуазі, 1873

Імпресіонізм[ред.ред. код]

  • Селянка з візком у пейзажі, 1874, Стокгольм
  • Понтуаз, краєвид, 1874, Вінтертур
  • Портрет Сезанна, 1874, Лондон
  • Понтуаз, маленький місток, 1875, Мангейм
  • Пейзаж з великими деревами, 1875, Копенгаген
  • Березневе сонце, 1875, Бремен
  • Човни. Понтуаз, 1876, Метрополітен-музей
  • Жнива, 1876, д'Орсе
  • Червоні дахи, 1877, д'Орсе
  • Фруктовий сад, весна, 1877, д'Орсе
  • Поштовий диліжанс в Еннері, 1877, д'Орсе
  • Понтуаз, приватний садок, 1877
  • Понтуаз, веселка над полем, 1877, Отерло, Крьоллер Мюллер, Голландія
  • Сад потопає у квітах, 1877
  • Гай біля Понтуаза, 1878, Метрополітен-музей
  • Понтуаз, похмурий день, 1878, д'Орсе
  • Збирач хмизу, 1878, д'Орсе
  • Праля, 1880, Метрополітен-музей
  • Примхливий Фелікс, 1881, Лондон
  • Сільська дівчинка з хворостиною, 1881
  • Дві селянки біля тину, 1881, Токіо
  • Жнива, 1882, Токіо
  • Понтуаз, залізничний міст, 1883
  • Вазінкур, Прекрасна вежа, 1885, Сент Луїс, Міссурі

Відхід від імпресіонізму[ред.ред. код]

На період середини 1880-х відчував невдоволення мотодою імпресіоністів з їх бессюжетністю і милуванням мінливостями реальності. Розпочався його відхід від технологій імпресіонізму. У 1885 він познайомився з Полем Сіньяком та Жоржем Сьора. Обидва спирались на реналітничну методу, але суху і помітно наукову, методу створення зображень малими мазками як у мозаїках. Засіб отримав назву пуантилізм. Засіб не настільки відрізнявся від технологй імпресіонізму, щоби називати його революційним чи доволі відмінним. Для Піссарро він здався цікавим і в 1885—1888 художник провів у його вивченні і запровадженні у власну художню практику.

Пізні твори[ред.ред. код]

Картини без позначки року[ред.ред. код]

  • «Панорама Лувенсьєна», Лондон
  • «Корова на пасовиську», музей д'Орсе
  • «Пагорби Понтуаза»
  • «Норвуд»
  • «Ваза з квітами», Амстердам
  • «Обмолот зерна машиною»
  • «Провінційний вокзал»
  • «Площа Французького театру»
  • «Жінка в зеленій хустині»
  • «Базар на пласа Майор», Каракас.

Портрети[ред.ред. код]

Краєвиди[ред.ред. код]

Метрополітен-музей[ред.ред. код]

Натюрморти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

  • Юденич И. В., Пейзажи Писсарро в Эрмитаже. Л., 1963;
  • Камиль Писсарро. Письма. Критика. Воспоминания современников (пер. с франц.; вступ. ст., сост. и примеч. К. Г. Богемской), М,, 1974;
  • Pissarro L. R., Venturi L., Camille Pissarro, son art, son œuvre, v. 1-2, P., 1940;
  • Rewald J., Camille Pissarro, N. Y., 1963.
  • Каміль Піссарро. Віртуальна галерея робіт