Інтерновані українці Канади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Файл:Ukranian prisoners of Spirit Lake internment camp.jpg
Інтерновані українці у таборі інтернованих в Спіріт-Лейк у Абітібі, Квебек, Канада

Інтерновані українці Канади — одна з кількох етнічних груп інтернованих громадян-вихідців із країн-супротивників Канади в Першій світовій війні, яких обмежено в правах і свободах та затримано у 24-х трудових таборах Канади і таборах для інтернованих. В період Першої світової війни та ще протягом двох років по її закінченні (між 1914 і 1920 роками) в Канаді відповідно до Закону про воєнні заходи(en) (англ. War Measures Act) інтерновано приблизно 5 тис. українців-вихідців з Австро-Угорщини.

Передісторія[ред.ред. код]

В кінці 19-го та на початку 20 сторіччя територія Канади стала об'єктом масового заселення емігрантами, котрі у пошуках кращої долі покидали Європу й їхали освоювати цілину — «дикі», необжиті землі в Новому Світі на Північноамериканському континенті. Серед них були десятки тисяч українців-вихідців з Галичини, Буковини, Лемківщини та Закарпаття, що на той момент знаходились під владою Австро-Угорщини. Імміграції до країни сприяв Уряд Канади, обіцяючи переселенцям рівноправне громадянство та різнобічну підтримку[1].

З вибухом Першої світової війни Великобританія, член Антанти та її колонія Канада з одного боку і Австро-Угорщина, учасник Троїстого союзу, з іншого, опинились у ворогуючих таборах. Це стало кінцем «першої хвилі» масової трудової еміграції українців з Австро-Угорщини до Канади і початком запровадженням у Канаді репресій щодо прибулих іммігрантів з країн-учасниць протиборчого табору. Понад 80 тисяч канадських поселенців, переважна більшість з яких становили українці, стали вважатися «ворожими іноземцями», їх зобов'язали регулярно відмічатися у місцевих поліцейських установах, цілодобово носити при собі ідентифікаційні номери, а навіть найменше порушення чи непокора каралися, аж до арешту та ув'янення включно.[1]

Інтернування[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни серед канадців проявилися і стали зростати почуття негативного відношення щодо так званих «ворожих іноземців». Британські власті закликали Канаду не вчиняти дій проти всіх підлеглих Австро-Угорської імперії національностей без розбору, адже насправді частина з них ставились дружньо до Британської імперії[2].

Згідно звіту генерал-майора Вільяма Д. Оттера, який за дорученням Міністерства юстиції Канади керував операціями по інтернуванню, за проміжок часу з 1914 по 1920 роки було ув'язнено 8579 «ворожих іноземців», включаючи жінок та дітей[1]

  1. а б в [http://www.infoukes.com/history/internment/booklet01/index_ua.html Невідомi сторiнки української діаспори в Канаді. Репресії 1914–1920 років.]
  2. Luciuk 2006, p 50.