Ірано-лівійські відносини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірано-лівійські відносини
Лівія
Лівія
Іран
Іран

Ірано-лівійські відносинидвосторонні дипломатичні відносини між Іраном і Лівією. З часом економічні, військові та культурні відносини між цими країнами змінювалися. Зв'язки між двома народами налічують тисячі років: витоки Перської імперії починаються з сучасної держави Іран, а сучасна лівійська держава колись була невід'ємною частиною Римської імперії.

Історія[ред. | ред. код]

Уряд Пехлеві[ред. | ред. код]

Сучасні ірано-лівійські відносини почалися в 1960-х, коли в Лівії правив король Ідріс, а в Ірані - шах Мохаммед Реза Пахлаві. Напруженість між двома країнами почалася після приходу в Лівії до влади Муаммара Каддафі, який разом з іншими арабськими лідерами звинуватив шаха в зраді інтересів своїх арабських сусідів та підтримки Ізраїлю[1].

До лівійської революції[ред. | ред. код]

Іранська революція 1979 призвела до повалення шаха та поліпшення ірано-лівійських відносин. Поворотний момент у відносинах між Іраном та Лівією настав під час ірано-іракської війни, коли Лівія прийшла на допомогу Ірану, незважаючи на тиск Заходу з метою зберегти Іран в ізоляції. Під час війни Лівія та Сирія були єдиними близькосхідними союзниками Ірану[2][3].

Ірансько-лівійська співпраця у 1990-х призвела до будівництва заводів, доріг та лікарень як у Лівії, так і в Ірані. Тоді Муаммар Каддафі попрямував з візитом до президента Ірану Алі Акбара Хашемі Рафсанджані та верховного лідера Ірану Алі Хаменеї. У Раді Безпеки ООН Каддафі підтвердив ядерну програму Ірану та виступив проти західних санкцій проти Ісламської Республіки. Однак відносини між двома країнами знову загострилися після викрадення та ймовірного вбивства в Лівії впливового лідера шиїтів Муси аль-Садра[4].

Після лівійської революції[ред. | ред. код]

Іран підтримав повстання 2011 проти уряду Лівії, назвавши його «ісламським пробудженням» та засудивши урядові репресії[5]. Пізніше посол Лівії в Ірані пішов у відставку через протести арабської весни у його рідній країні[6].

Після повалення Каддафі Іран визнав новий перехідний уряд Лівії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zonis, Marvin Majestic Failure The Fall of the Shah, Chicago: University of Chicago Press, 1991 page 199.
  2. SCIOLINO, ELAINE. IRAN, IN 6-YEAR SEARCH FOR ARMS, FINDS WORLD OF WILLING SUPPLIERS. nytimes. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  3. ELLEMAN, MICHAEL. North Korea-Iran Missile Cooperation. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  4. Nasr, Vali. The Shia Revival: How Conflicts within Islam Will Shape the Future. W. W. Norton & Company; Reprint edition (April 17, 2007). ISBN 978-0393329681.
  5. Iran Backs Libyan Rebels, Chastises West Over Oil, Bahrain. PBS. 6 квітня 2011. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.
  6. Libyan Ambassador to Iran resigns. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 2 травня 2021.