Алі Хаменеї

Алі Хаменеї; перс. سید علی حسینی خامنه ای‎; азерб. Seyyid Əli Xameneyi
3-й Президент Ірану
	2 жовтня 1981 — 2 серпня 1989
Президент	Рухолла Мусаві Хомейні
Попередник	Мохаммад Алі Раджаї
Наступник	Алі Акбар Хашемі Рафсанджані
2-й Верховний лідер Ірану
	3 червня 1989 — нині
Попередник	Рухолла Мусаві Хомейні
Народився	19 квітня 1939 (81 рік); Мешхед, Іран
Громадянство	Іран
Національність	Азербайджанець
Релігія	Іслам шиїтської течії
Підпис
	khamenei.ir
	Висловлювання у Вікіцитатах
	Медіафайли у Вікісховищі

Аятола Сеєд Алі Хосейні Хаменеї (перс. سید علی حسینی خامنه ای‎, азерб. Seyyid Əli Xameneyi; * 17 липня 1939 (за офіційним документом), * 19 квітня 1939 (справжня дата народження), Мешхед, Імперська Держава Іран) — іранський політичний діяч та духовний лідер азербайджанського походження. Верховний лідер Ірану з 1989 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Під час правління шаха Мохаммеда Рези Пахлеві був діячем ісламської опозиції, пов'язаної з аятолою Хомейні, а під час Ісламської революції в Ірані — членом революційної ради. У 1981-1989 був президентом Ірану, а в 1989 Рада експертів обрала його Верховним лідером країни. Хаменеї є прихильником ісламського консерватизму.

Його називають однією із трьох постатей, які істотно вплинули на Ісламську Республіку Іран (інші двоє — Рухолла Мусаві Хомейні та Алі Акбар Хашемі Рафсанджані).

Наприкінці 2016 перськомовні блогери помітили репортажі російського пропагандистського телеканалу Russia Today за 2010, де говорилося, що Алі навчався у радянському Університеті дружби народів ім. Патріса Лумумби. Те саме сказане і в матеріалі газети Комерсант за 2003 рік. Однак, офіційних підтверджень не наведено, а в офіційній біографії Хаменеї цей епізод не згаданий. Навчання в цьому університеті відкриває питання про можливість вербування молодого Хаменеї органами КДБ^[1]^[2].

Верховний лідер[ред. | ред. код]

Президенти Ірану[ред. | ред. код]

Докладніше: Президент Ірану

За час перебування Алі Хаменеї на посаді Верховного лідера, Іран мав низку Президентів:

Алі Акбар Хашемі Рафсанджані, 1989—1997;
Мохаммад Хатамі, 1997—2005;
Махмуд Ахмадінежад, 2005—2013;
Хассан Рухані, 2013-досі.

Відлига у міжнародних відносинах[ред. | ред. код]

Після обрання Барака Обами на посаду Президента США в 2008 році (переобраний в 2012 році) та Хассана Рухані на посаду Президента Ірану в 2013 році, для країни настав період відлиги у міжнародних відносинах, в першу чергу — зі Сполученими Штатами.

За участю Хассана Рухані влітку 2015 року була підписана угода зі Спільного всеосяжного плану дій стосовно ядерної програми Ірану. Завдяки підписанню та виконанню перших умов цієї угоди з Ірану був знятий ряд міжнародних санкцій^[3]. Зокрема, Іран отримав доступ до понад $100 млрд активів, що переважно знаходились в банках Китаю, Індії, Японії, Південної Кореї та Туреччини і були до того заморожені внаслідок накладання санкцій. Крім цього, за даними іранського центробанку, дев'ять іранських банків підключені до системи SWIFT^[4]^[5].

На початку 2016 року Іран відвідав голова КНР Сі Цзіньпін. Під час його візиту була підписана низка угод покликаних збільшити товарообіг між обома країнами до $600 млрд за 10 років. При цьому Алі Хаменеї заявив, що ніколи не мав довіри до країн заходу, натомість Іран й надалі розбудовуватиме відносини з «незалежними й надійними» країнами, такими як КНР^[6].

Наприкінці січня 2016 року відбувся і перший візит президента Ірану до Європи за 16 років^[7]. Під час дводенного візиту до Італії були підписані договори загальною вартістю близько $17 млрд^[3]. У Франції також були підписані численні контракти вартістю понад $27 млрд^[8]^[9].

Під час цієї подорожі вперше з 1999 року Папа римський прийняв іранського президента: у вівторок, 26 січня 2016 року, Хассан Рухані був прийнятий Папою Франциском у Ватикані^[10].

В лютому 2016 року радник Алі Хаменеї, Алі Акбар Валеяті, оголосив про напрацювання з російським урядом угод та ініціатив у галузях залізничного транспорту, енергетики, тощо, на загальну суму близько $40 млрд^[11].

7 січня 2020 іранські ППО випадково збили український літак компанії МАУ при зльоті з тегеранського летовища. Отримавши звіт військових про трагедію, Алі Хаменеї провів екстрене засідання Вищої ради національної безпеки і дав вказівку опублікувати відповідний звіт про катастрофу, що було зроблено 11 січня^[12]. Того ж дня в Тегерані почалися протести, демонстранти вимагали відставки головнокомандувача Хаменеї^[13].

В протестах в основному беруть участь студенти та жителі Тегерану, що зібралися під університетом Аміра Каріба. Окрім відставки Алі, протестувальники виступають проти керівництва Ірану та Корпусу вартових ісламської революції, що збив лайнер. Між поліцейськими та мітингарями відбулися сутички, поліціянти застосували світлошумові гранати та сльозогінний газ^[14].