Іскандер Фазіль Абдулович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фазіль Абдулович Іскандер
Fazil Iskander in 2010.jpg
Фазіль Іскандер
Народився 3 березня 1929(1929-03-03)
Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР
Помер 31 липня 2016(2016-07-31) (87 років)
Передєлкіно, Москва
·зупинка серця[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Діяльність поет, прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького (1954)
Мова творів російська[2]
Роки активності 1957 — 2016
Жанр мемуари, сатира, притча, есе, афоризм
Членство Спілка письменників СРСР і Баварська академія витончених мистецтв[d]
Автограф Автограф Фазиля Искандера.png
Нагороди
Сайт: faziliskander.com
CMNS: Фазіль Абдулович Іскандер на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Фазі́ль Абду́лович Ісканде́р (рос. Фази́ль Абду́лович Исканде́р; 6 березня 1929, м. Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР — 31 липня 2016, Москва) — абхазький письменник.

Найбільшу відомість отримав завдяки роману «Сандро з Чегема»[ru], у якому барвисто та іронічно описав життя людей Кавказького регіону у період від початку 20-го ст. до 1970-х років.

Деякі критики трактують напрямок творчості письменника як магічний реалізм. Свої твори писав російською мовою. Проживав у Москві.

Життя та творчість[ред. | ред. код]

Батько майбутнього літератора був іранцем за походженням. 1938-го його було вислано з СРСР, тож хлопчик ріс у родичів по материнській (абхазькій) лінії.

Закінчив російську школу в Абхазії з золотою медаллю. Вступив до Московського Бібліотечного інституту, 1951-го перевівся до Літературного інституту ім. А. М. Горького (закінчив 1954-го). Згодом працює журналістом у Курську та Брянську. У 1955-му став редактором абхазького відділення Держвидаву.

Друкуватися почав 1952 року. Регулярно публікував вірші у журналі «Літературна Абхазія». Перший збірник віршів «Гірські стежки» (Горные тропы) вийшов у Сухумі 1957 року. Далі були видані «Доброта землі» (1959), «Зелений дощ» (1960), «Діти Чорномор'я» (1961), «Молодість моря» (1964). З 1962-го року твори письменника починає публікувати журнал «Юність». В 1966 з цих розповідей автор формує першу книжку «Заборонений плід» (Запретный плод).

По-справжньому широку популярність Фазілю Іскандеру приніс роман «Сузір'я Козлотура» (Созвездие Козлотура) (1966) — гротескний сатирико-фантастичний твір, що викриває типові явища радянських часів: чергові «починання» і «рекорди», та розповідає про Абхазьке село, якому для збільшення продуктивності наказано негайно розпочати схрещення козла з туром. Незвичайний сплав літературного етнографізму, різнопланового гумору, «камерного» ліризму та соціально-політичного викриття, який яскраво проявляється у цій повісті характерний і для інших творів письменника. Найхарактернішим авторським стилем виділяється ряд розповідей, наголовніша з яких «Сандро з Чегема»[ru] (1973—1988), про народного героя Сандро. Герой претендує на роль, споріднену образам Тіля Уленшпігеля та Ходжі Насреддіна — дотепника та мудреця, виразника національного характеру. Проблема катастрофічної розбіжності патріархального світу національної «окраїни» та радянської «метрополії» з її політичним та економічним диктатом висвічується також в «дитячих», просякнутих, як і вся творчість Іскандера, автобіографічно-мемуарними мотивами, повістях та оповіданнях про Чіка («День Чіка» (1971), «Захист Чіка» (1983)).

В 1979-му для альманаху «Метрополь» письменник видав сатиру «Маленький гігант великого сексу». Великий успіх отримала повість-казка у дусі та стилістиці світової антиутопії ХХ ст. «Кролі та удави» (Кролики и удавы). 1993-го року виходить у світ роман «Людина та її околиці» (Человек и его окрестности). 1995-го публікується оповідання «Софічка».

Сюжет багатьох книг Фазіля Абдуловича розгортається у селі Чегем, де автор провів своє дитинство.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений з 1960 року. Дружина — поетеса Антоніна Хлєбнікова (Іскандер). Діти — син і дочка. Навесні 2011 р. — з нагоди відзначення золотого весілля — Фазіль та Антоніна Іскандер випустили спільну книгу віршів «Сніг і виноград» (рос. Снег и виноград).

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1969 — «Час щасливих знахідок» (Время счастливых находок) — автор сценарію
  • 1986 — «Чегемський детектив» — автор сценарію
  • 1989 — «Злодії в законі» (Воры в законе)— за мотивами оповідань «Бармен Адгур», «Чегемська Кармен»
  • 1989 — «Бенкети Вальтасара» (Пиры Валтасара)— за мотивами розділу «Бенкети Вальтасара» з роману «Сандро з Чегема»
  • 1991 — «Розійдемося, поки гарні» (Расстанемся, пока хорошие)— за мотивами оповідання «Дудка старого Хасана»
  • 1992 — «Маленький гігант великого сексу»— за мотивами повісті «О, Марат»

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ L’écrivain Fazil Iskander est mort — Paris: 2016. — 364240 екз. — ISSN 0395-2037
  2. ↑ а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Fazil Iskander
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іскандер Фазіль Абдулович
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іскандер_Фазіль_Абдулович&oldid=24509633