Іскандер Фазіль Абдулович

Фазіль Абдулович Іскандер
	Фазіль Іскандер
Народився	3 березня 1929; Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР
Помер	31 липня 2016 (87 років); Передєлкіно, Москва; ·зупинка серця
Поховання	Новодівочий цвинтар
Громадянство	СРСР, Росія
Діяльність	поет, прозаїк
Alma mater	Літературний інститут імені Горького (1954)
Мова творів	російська
Роки активності	1957 — 2016
Жанр	мемуари, сатира, притча, есе, афоризм
Членство	Спілка письменників СРСР і Баварська академія витончених мистецтвd
Автограф
Нагороди	; ; Пушкінська преміяd Тріумф (1999)
	Сайт: faziliskander.com
	Іскандер Фазіль Абдулович у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Фазі́ль Абду́лович Ісканде́р (рос. Фази́ль Абду́лович Исканде́р; 6 березня 1929, м. Сухумі, Абхазія, Грузинська РСР, СРСР — 31 липня 2016, Москва) — абхазький письменник.

Найбільшу відомість отримав завдяки роману «Сандро з Чегема»^[ru], у якому барвисто та іронічно описав життя людей Кавказького регіону у період від початку 20-го ст. до 1970-х років.

Деякі критики трактують напрямок творчості письменника як магічний реалізм. Свої твори писав російською мовою. Проживав у Москві.

Життя та творчість[ред. | ред. код]

Батько майбутнього літератора був іранцем за походженням. 1938-го його було вислано з СРСР, тож хлопчик ріс у родичів по материнській (абхазькій) лінії.

Закінчив російську школу в Абхазії з золотою медаллю. Вступив до Московського Бібліотечного інституту, 1951-го перевівся до Літературного інституту ім. А. М. Горького (закінчив 1954-го). Згодом працює журналістом у Курську та Брянську. У 1955-му став редактором абхазького відділення Держвидаву.

Друкуватися почав 1952 року. Регулярно публікував вірші у журналі «Літературна Абхазія». Перший збірник віршів «Гірські стежки» (Горные тропы) вийшов у Сухумі 1957 року. Далі були видані «Доброта землі» (1959), «Зелений дощ» (1960), «Діти Чорномор'я» (1961), «Молодість моря» (1964). З 1962-го року твори письменника починає публікувати журнал «Юність». В 1966 з цих розповідей автор формує першу книжку «Заборонений плід» (Запретный плод).

По-справжньому широку популярність Фазілю Іскандеру приніс роман «Сузір'я Козлотура» (Созвездие Козлотура) (1966) — гротескний сатирико-фантастичний твір, що викриває типові явища радянських часів: чергові «починання» і «рекорди», та розповідає про Абхазьке село, якому для збільшення продуктивності наказано негайно розпочати схрещення козла з туром. Незвичайний сплав літературного етнографізму, різнопланового гумору, «камерного» ліризму та соціально-політичного викриття, який яскраво проявляється у цій повісті характерний і для інших творів письменника. Найхарактернішим авторським стилем виділяється ряд розповідей, наголовніша з яких «Сандро з Чегема»^[ru] (1973—1988), про народного героя Сандро. Герой претендує на роль, споріднену образам Тіля Уленшпігеля та Ходжі Насреддіна — дотепника та мудреця, виразника національного характеру. Проблема катастрофічної розбіжності патріархального світу національної «окраїни» та радянської «метрополії» з її політичним та економічним диктатом висвічується також в «дитячих», просякнутих, як і вся творчість Іскандера, автобіографічно-мемуарними мотивами, повістях та оповіданнях про Чіка («День Чіка» (1971), «Захист Чіка» (1983)).

В 1979-му для альманаху «Метрополь» письменник видав сатиру «Маленький гігант великого сексу». Великий успіх отримала повість-казка у дусі та стилістиці світової антиутопії ХХ ст. «Кролі та удави» (Кролики и удавы). 1993-го року виходить у світ роман «Людина та її околиці» (Человек и его окрестности). 1995-го публікується оповідання «Софічка».

Сюжет багатьох книг Фазіля Абдуловича розгортається у селі Чегем, де автор провів своє дитинство.

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений з 1960 року. Дружина — поетеса Антоніна Хлєбнікова (Іскандер). Діти — син і дочка. Навесні 2011 р. — з нагоди відзначення золотого весілля — Фазіль та Антоніна Іскандер випустили спільну книгу віршів «Сніг і виноград» (рос. Снег и виноград).

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Державна премія СРСР (1989) — за роман «Сандро з Чегема»^[ru]
Пушкінська премія (1993)
Державна премія Російської Федерації (Государственная премия Российской Федерации) (1994)
Премія «Тріумф» (1999)
Орден «Честь і слава» (Абхазія) 1-го ступеня (18 червня 2002)
Орден За заслуги перед Батьківщиною III ступеня (Орден «За заслуги перед Отечеством») (2004)
Орден За заслуги перед Батьківщиною IV ступеня (2009)

Фільмографія[ред. | ред. код]

1969 — «Час щасливих знахідок» (Время счастливых находок) — автор сценарію
1986 — «Чегемський детектив» — автор сценарію
1989 — «Злодії в законі» (Воры в законе)— за мотивами оповідань «Бармен Адгур», «Чегемська Кармен»
1989 — «Бенкети Вальтасара» (Пиры Валтасара)— за мотивами розділу «Бенкети Вальтасара» з роману «Сандро з Чегема»
1991 — «Розійдемося, поки гарні» (Расстанемся, пока хорошие)— за мотивами оповідання «Дудка старого Хасана»
1992 — «Маленький гігант великого сексу»— за мотивами повісті «О, Марат»

Див. також[ред. | ред. код]

5615 Іскандер — астероїд, названий на честь письменника^[3].

Примітки[ред. | ред. код]

↑ L’écrivain Fazil Iskander est mort — Paris: Societe Editrice Du Monde, 2016. — 364240 екз. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
d:Track:Q12461 d:Track:Q67146272 d:Track:Q90
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Fazil Iskander

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іскандер Фазіль Абдулович

Твори Фазіля Іскандера на Lib.ru (рос.)
Фазіль Іскандер. Біографія (рос.)
Біографія та твори письменника (рос.)
Фазиль Искандер ушел из Чегема В Москве похоронили знаменитого писателя // «Коммерсантъ» от 02.08.2016, 16:12

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1110794_citetype_Q1153191"_data-entity-id="Q12461">[https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2016/08/03/l-ecrivain-fazil-iskander-est-mort_4977703_3382.html_L’écrivain_Fazil_Iskander_est_mort]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Париж|Paris]]:_[[:d:Q67146272|Societe_Editrice_Du_Monde]],_2016._—_364240_екз._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0395-2037_0395-2037];_[https://www.worldcat.org/issn/1284-1250_1284-1250];_[https://www.worldcat.org/issn/2262-4694_2262-4694]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q12461]][[d:Track:Q67146272]][[d:Track:Q90]]</div>-1] L’écrivain Fazil Iskander est mort — Paris: Societe Editrice Du Monde, 2016. — 364240 екз. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
d:Track:Q12461 d:Track:Q67146272 d:Track:Q90

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb120171776_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-2] а ^б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[3] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

[1]

[2]

[3]