Іссикське рунічне письмо
Іссикське рунічне письмо — дешифрована стародавня писемність скіфів-саків. Відома завдяки рунічному напису на срібній чаші із сакського поховання V—IV ст. до н. е. Письмо цього напису в основному тотожно давньотюркському. За змістом це поминальна фраза, і її запис зроблено на чаші покійного під час поховання[1].
Іссикська чаша була знайдена археологом Бекеном 1970 року випадково в Іссикському кургані після його дворазового пограбування — бокове поховання на могильнику з 80 спустошених курганів[4]. Помилкові прочитання були запропоновані 28 авторами 6 мовами[1].
Після особистого ознайомлення з пам'ятником радянський та казахстанський тюрколог українського походження О. М. Гаркавець з'ясував, що напис наносився не штихелем, а закругленим кінцем леза сталевого ножа і не подряпався, а продавлювався правою рукою від себе, не в один прийом і не дуже впевнено[5]. Визначившись із напрямком письма, Олександр Гаркавець зміг прочитати наступний давньотюркський текст, який легко перекладався українською мовою[6]:
- Qïz-er, ičiŋ, oqu-sünügü čezib, (Дівчино-герою, випий, коли ми, відторочивши стріли-списи)
- köčü aŋsaġ (поминатимемо кочівлю)
За своїм строєм це ритуальне звернення — вірш із трьох ритмічних груп в 2, 3 і 2 двоскладових стопи. Перший склад кожної стопи — короткий, другий — довгий, близько до ямба античної силабічної метрики. Для ритму в слові sünük (süŋük) 'спис, піка', що виступає у знахідному відмінку, редукована група nü: sünügü[7]. Схожа поминальна фраза, як пише Гаркавець, використовувалася пізніше тюркськими народами[8]. Отже, Олександр Гаркавець дійшов висновку, що у IV столітті до н. е. у Великому Степу тюркська мова була мовою міжнаціонального спілкування, а для більшості її мешканців — рідною[9]. Є також можливість, що «завитки» внизу деяких букв — це не помарки, а повноцінні символи. У цьому варіанті прочитання змінюється[3]:
- Qïz, egir ičiŋ, oqu-sünügü čezib, (Донько, випий аїр, коли ми, відторочивши стріли-списи)
- köčü aŋsaġ (поминатимемо кочівлю)
Замість епітета «герой» виходить назва ритуального напою, який називається ще татарським зіллям і використовувався шаманами для досягнення трансу[3]. Проте вміст чаші навряд чи можна зараз дізнатися, оскільки археологи ретельно очистили її та інші знахідки від бруду, довівши їх до блиску[3].
- ↑ а б Гаркавець, 2018, с. 5.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 12.
- ↑ а б в г Гаркавець, 2018, с. 16.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 5—6.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 10.
- ↑ Гаркавец, 2018, с. 12.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 13.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 13—14.
- ↑ Гаркавець, 2018, с. 14.
- Гаркавець О. Н. Иссыкская руническая надпись: новое чтение // Тюркологические исследования. — 2018. — Т. 1, вып. 2. — С. 5—18.