Перейти до вмісту

Давньотюркське рунічне письмо

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Давньотюркська рунічна писемність

Давньотюркська рунічна писемність (тюр. Orhun Yazıtları, кит.: 鄂尔浑文字) — писемність, що застосовувалася для записів на тюркських мовах в VIII—XII століттях.

Орхонська писемність — являла собою писемність єдиної літературної мови (наддіалектне койне) того часу, яка зазвичай називається мовою орхоно-єнісейських написів. Виділяються 7 груп: ленсько-прибайкальська, єнісейська, монгольська, алтайська, східно-туркестанська, середньоазійська, східно-європейська. Відповідно, вони належать племінному союзу куриканів, Киргизькому каганату, Східно-тюркському каганату, Західно-тюркському каганату, Уйгурському каганату в Монголії, Уйгурській державі в Східному Туркестані, булгарам, хозарам та печенігам.

Знаки

[ред. | ред. код]
Орхоно-Єнісейський алфавіт (класичний період)
Використання Символи Транслітерація и транскрипція
голосні A /a/, /e/
I /ɯ/, /i/, /j/
O /u/, /o/, /w/
U /ø/, /y/, /w/
приголосні які поєднуються з голосними:
(¹) — заднього,
(²) — переднього
рядів
/b/ /b/
/d/ /d/
/g/ /g/
/l/ /l/
/n/ /n/
/r/ /r/
/s/ /s/
/t/ /t/
/j/ /j/
тільки з (¹) — Q
тільки з (²) — K
Q /q/ K /k/
з будь-якими
приголосними
/ʧ/
-M /m/
-P /p/
/ʃ/
-Z /z/
-NG /ŋ/
поєднання + голосний IÇ, ÇI, Ç /iʧ/, /ʧi/, /ʧ/
IQ, QI, Q /ɯq/, /qɯ/, /q/
OQ, UQ,
QO, QU, Q
/oq/, /uq/,
/qo/, /qu/, /q/
ÖK, ÜK,
KÖ, KÜ, K
/øk/, /yk/,
/kø/, /ky/, /k/
+ приголосний -NÇ /nʧ/
-NY /ɲ/
-LT /lt/, /ld/
-NT /nt/, /nd/
словорозділяючий знак нема
(-) — зустрічаються тільки в кінці слова

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Аманжолов А. С. История и теория древнетюркского письма. — Алматы, 2002. — 210 c.
  • Батманов И. А. Язык енисейских памятников древнетюркской письменности. — Фрунзе, 1959. — 220 с.
  • Кляшторный С. Г. История Центральной Азии и памятники рунического письма. — СПб., 2003. — 560 с.
  • Кормушин И. В. Древние тюркские языки. — Абакан: ХГУ, 2004. — 336 с.
  • Кызласов И. Л. Рунические письменности евразийских степей. — М.: Восточная литература, 1994. — 328 с.
  • Малов С. Е. Памятники древнетюркской письменности. — М.; Ленинград, 1951. — 452 с.
  • Радлов В. В., Атлас древностей Монголии. — СПб., 1892—1899. Вып. 1-4.
  • Thomsen Vilhelm Ludvig Peter. Inscriptions de l'Orkhon déchiffrées. Helsingfors, 1896.
  • Щербак А. М. Тюркская руника: происхождение древнейшей письменности тюрок, границы её распространения и особенности использования / А. М. Щербак; Институт лингвистических исследований РАН. — СПб.: Наука, 2001. — 152 с. — 1 000 экз. — ISBN 5-02-028472-6.

Посилання

[ред. | ред. код]