Іщенко Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іщенко Микола Григорович
Народився 23 грудня 1926(1926-12-23)
Лузанівка, Кам'янський район, Черкаська область
Помер 20 січня 2013(2013-01-20) (86 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст
письменник
публіцист
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов українська
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Спілка письменників СРСР
Жанр проза і публіцистика
Партія КПРС
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» Орден «За мужність» II ступеня
Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Микола Григорович Іщенко (*23 грудня 1926(19261223), Лузанівка, Кам'янський район, Черкаська область — січень 2013) — український журналіст, письменник, публіцист, учений, громадський діяч, доктор філологічних наук (1976). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання Кандидат в члени ЦК КПУ у 1976 — 1981 р.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1944 р. — колгоспник колгоспу Кам'янського району Кіровоградської області.

З 1944 р. — у Червоній армії. Учасник радянсько-німецької війни з 1944 року. Служив заступником командира стрілецького відділення стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону 347-го гвардійського стрілецького полку 106-ї гвардійської стрілецької дивізії.

У 1948 році закінчив Городищенський технікум плодоягідництва Київської області.

У 1948 — 1950 р. — 1-й секретар Городищенського районного комітету ЛКСМУ Київської області, завідувач відділу Київського обласного комітету ЛКСМУ.

Член ВКП(б) з 1949 року.

У 1952 році закінчив відділ журналістики Центральної комсомольської школи при ЦК ВЛКСМ.

У 1953 закінчив Київський педагогічний інститут імені Горького.

У 1952 — 1958 р. — на журналістській роботі у редакціях газет «Красноярский комсомолец» (РРФСР), «Молодь України» та у видавництві ЦК ЛКСМУ «Молодь».

У 1958 — 1959 р. — редактор бюлетеня відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ. У 1959 — 1962 р. — інструктор, завідувач сектору відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ.

У 1962 — 1973 р. — редактор республіканської газети «Сільські вісті».

У 1973 — 1978 р. — завідувач відділу культури ЦК КПУ.

У 1978 — 1986 р. — старший науковий співробітник відділу історії комуністичного будівництва Інституту історії Академії наук Української РСР.

Працював професором на факультеті журналістики Київського державного університету. Тривалий час очолював журнал «На допомогу редакторові газети», з 1995 року — журнал для дітей і батьків «Дивосвіт».

Член Спілки письменників СРСР з 1960 року.

Відомі романи — «Сонячні межі», «Смуга відчуження», «Ближче як на сто голок», «Твердь», «Сусіди», «Полудень», «Скарб», «Твоє поле бою», «Барви літа», «Течія», «Для цього живу». Автор численних оповідань, повістей, нарисів, монографій та наукових статей з питань історії, літературознавства та публіцистики.

За цикл нарисів і памфлетів удостоєний республіканської премії імені Ярослава Галана (1972).

Помер у січні 2013.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер Микола Іщенко. «Сільські вісті» № 8 (18901), 2013. 2013-01-22. Архів оригіналу за 2013-07-17. Процитовано 2013-05-19. 

Література[ред. | ред. код]

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

Джерела[ред. | ред. код]