Абольянц Аристарх Аванесович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абольянц Аристарх Аванесович
Абольянц Арстах Аванесович
Ім'я при народженні Аальянц Аристогес Аванесович
Народження 22 вересня 1890(1890-09-22)
Російська імперія Російська імперія
Смерть 11 вересня 1964(1964-09-11) (73 роки)
Франція Марсель, Франція
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Приналежність Російська імператорська армія
Добровольча армія
Рід військ інфантерія
Роки служби невідомо —1920
Звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник
Формування 46-й запасний піхотний полк
2-й Офіцерський полк Добровольчої армії
Війни / битви Перша світова війна
Бердянське повстання
Похід Яси-Дон
Громадянська війна в Росії

Абольянц Аристарх Аванесович — полковник російської імператорської армії, очільник Бердянського повстання, начальник штабу 2-го Офіцерського полку Добровольчої армії, емігрант, член Російської загально-військової спілки, спілки дроздовців-емігрантів.

Біографія[ред. | ред. код]

Відомості про місце народження, батьків, родину — відсутні.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

У кінці 1916 р. направлений у штаб Одеського військового округу, як військовик, що знає турецьку мову. Службу проходив у 46-му запасному піхотному полку. Влітку 1917 р. на загальному зборі офіцерів кавказького походження прийнято рішення не продовжувати свою участь у війні, а поїхати додому. Однак А. А. Абольянц в катерогичній формі відмовився покидати армію, вважаючи що боротьбу треба продовжувати, але вже в самій Росії.
У серпні 1917 р. частина 46-го запасного піхотного полку була переведена в місто Бердянськ. Після більшовицького перевороту 1917 р. полк був розпущений, а офіцери заарешовані більшовиками Бердяська.
Враховуючи настрої місцевої громади, а також рішенням Бердянської Ради через два дні офіцери разом з Абольянцем були випущені «під чесне слово». Після звільнення полковник починає готувати повстання в місті разом з керівником «Спілки скалічених воїнів» — унтер-офіцером Панасенко. Полковник був підтриманий соціал-революціонерами, соціал-демократами та колишніми членами міської думи.

Бердянське повстання[ред. | ред. код]

З початком повстання очолює його. Організовує загальноміську мобілізацію офіцерів та учнів старший класів Бердянської чоловічої гімназії. Разом з І. Ю. Поповичем-Ліповацем організовує міліційні загони міської самооборони в кількості 3-х батальйонів та одного напів-ескадрону кавалерії. На 2-й день повстання дає наказ про арешт більшовицької Ради.

Вів переговори з матросами-більшовиками, які на шаландах почали обстріл міста. Під час бомбардування був поранений та контужений. На наступний день вступає в перемовини з М. Г. Дроздовським та запрошує його загін в місто. Разом з дроздовцями в приміщені чоловічої гімназії організовує «Бюро запису в добровольці». По завершенню повстання та отримання інформації про те, що в місто йдуть австро-угорці — залишає місто разом з загоном Дроздовського.

Громадянська війна в Росії[ред. | ред. код]

З травня 1918 р. на Дону бере участь в боях проти більшовиків у складі 2-го Офіцерського (Дроздовського) полку Добровольчої армії.

Еміграція[ред. | ред. код]

З 1920 р. в еміграції у Франції. Працює регіональним представником журналу «Вартовий» в Марселі, керує Дроздовським об'єднанням. З середини 20-х рр. — представник Російського національного об'єднання Франції. Під час Другої світової війни проживав на території Вішистської Франції.
У 1960 р. стає секретарем, а потім головою ревізійної комісії марсельського відділу Спілки російських військових інвалідів.

Смерть[ред. | ред. код]

Помер 11 вересня 1964 р. у Франції в м. Марсель. Похований на кладовищі Прадо.

Література[ред. | ред. код]

  1. Билай Ю. В. Деятельность Бердянского Отдела контрразведки Добровольческой Армии // Сборник научных трудов 56-й научной студенческой конференции ТГПИ им. А. П. Чехова. — Таганрог: ТГПИ 2013. С. 89-90
  2. Абинякин Р. М. Офицерский корпус Добровольческой армии: социальный состав, мировоззрение. 1917—1920 гг. / Издание второе (по 1 января 1907 года). — Орел: Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  3. Цветков В. Ж. Специфика формирования и деятельности надпартийных и межпартийных политических объединений и подпольных организаций Белого движения в 1917—1918 гг.. — Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  4. Дроздовский М. Г. Дневник / М. Г. Дроздовский — М.: Голос, 1996. — С. 5-74.
  5. Деятельность Таганрогского центра Добровольческой армии. 1918—1919 гг. //Белый архив. Кн. 2—3. Париж, 1928. С. 134—136
  6. Цветков В. Ж. Специфика формирования и деятельности надпартийных и межпартийных политических объединений и подпольных организаций Белого движения в 1917—1918 гг.. — Издатель А. Воробьев, 2005. — 204 с.
  7. Чоп В. М., Лиман І. І. «Вольный Бердянск»: місто в період анархістського соціального експерименту (1918—1921 роки) / В. М. Чоп, І. І. Лиман — З.: РА «Тандем — У», 2007. — 478 с.
  8. Русская мысль. — Париж, 1963, 21.09. № 2050; № 2061
  9. Часовой. — Париж — Брюссель, 1963, № 449