Бердянськ
Бердя́нськ — місто обласного значення в Україні, на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Центр Бердянського району. Засноване 1827 року на місці рибальського поселення. Розвинулося на базі морського порту в затоці Бердянської коси. Навколишні лимани містять унікальні цілющі грязі. Морський, кліматичний і грязевий курорт.
Відстань до обласного центру становить 200 км і проходить автошляхом Н30. Північною околицею міста проходить E58.
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
Розташування і фізична географія[ред. | ред. код]
У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500—1000 метрів та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.
На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); ландшафтний заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).
11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення».
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат Північного Приазов'я помірно-континентальний, із тривалим сухим, спекотним, та з великою кількістю сонячних днів, літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0°С до 11,7°С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8°С.
За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить до зони з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважальними вітрами є вітри східних і південно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %.
Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Число сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.
Історія[ред. | ред. код]
Цей розділ не містить посилань на джерела.
Місто розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.
Був повітовим центром Таврійської округи Української держави (1918), Бердянського повіту Таврійської губернії (до 20-х рр.), окружним центром УСРР (1921—1922 рр.), з того часу і донині — районний центр.
Окупований військами нацистської Німеччини 7 жовтня 1941 року, визволений від загарбників — 17 вересня 1943 року (ця дата відзначається з 1996 року як День міста). За час німецької окупації був адміністративним центром Бердянського ґебіту.
Райони міста[ред. | ред. код]
Ландшафтно місто умовно можна розділити на 3 частини: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.
Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).
Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини XX ст. і складається з районів АЗМОЛ, 8 березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.
Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.
Вулиці міста[ред. | ред. код]
18 лютого 2016 року на сесії міської ради депутати прийняли рішення «Про присвоєння назв вулицям, проїздам, площам, проспектам, скверам, бульварам в м. Бердянськ». На виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Бердянська міська рада перейменувала 70 вулиць[2][3].
Населення[ред. | ред. код]
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1838 | 3200 | — |
| 1897 | 26 500 | +728.1% |
| 1913 | 35 000 | +32.1% |
| 1940 | 55 000 | +57.1% |
| 1976 | 117 000 | +112.7% |
| 1989 | 133 000 | +13.7% |
| 2001 | 122 000 | −8.3% |
| 2015 | 115 000 | −5.7% |
У 1897 році, склад населення: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, понад 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.
Станом на 01.10. 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн. або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.
Етнічний склад міста був і залишається досить різноманітним:
| Народ | 1897[4] (осіб)[5] | 1897[6] (%) | 1979 (%)[7] | 1989 (%)[7] | 2001 (осіб)[8] | 2001 (%) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| українці | 4 115 | 15,53 | 46,5 | 48,4 | 65 612 | 56,4 |
| росіяни | 17 502 | 66,06 | 46,5 | 45 | 43 480 | 37,38 |
| євреї | 2 771 | 10,46 | 0,5 | 0,3 | ||
| болгари | 130 | 0,5 | 4,2 | 3,9 | 3 942 | 3,39 |
| поляки | 105 | 0,4 | ||||
| німці | 733 | 2,77 | ||||
| татари | 290 | 1,1 | 192 | 0,17 | ||
| греки | 418 | 1,58 | 309 | 0,27 | ||
| білоруси | 18 | 0,07 | 0,9 | 0,1 | 956 | 0,82 |
| вірмени | 74 | 0,3 | ||||
| Загальна кількість осіб | 26 496 | 117 тис. | 136,2 тис. | 116 331 | ||
Економіка[ред. | ред. код]
Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування[9]. Найбільшими серед них є:
- ПАТ «АЗМОЛ»
- ПрАТ «Азовкабель»
- ТзОВ «Азовгідромаш»
- ДП «Бердянський завод сільгосптехніки»
- ПАТ «Бердянські жниварки»
- ПАТ «Бердянський хлібокомбінат»
- Український науково-дослідний інститут кабельної промисловості
Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Сфера послуг[ред. | ред. код]
На території міста розташовано 2 417 об'єктів торгівлі, громадського харчування, сфери послуг. Функціонує 10 ринків і торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 9 — приватної, з яких 2 — сезонного характеру.
Транспорт[ред. | ред. код]
На 19 міських маршрутах працює 165 одиниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.
У літній період додатково працюють сезонні маршрути з перевезення мешканців та гостей міста до місць масового відпочинку, з'єднуючи всі його мікрорайони з основними пляжами Бердянської коси та пляжу «Лазурний». Добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів.
До міста прокладені автошляхи Н30 Василівка — Токмак — Бердянськ. За 3 км від міста проходить автомобільний шлях М14E58.
В місті розташована залізнична станція 1-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці. До міста є можливість щоденно дістатися потягами Запоріжжя — Пологи — Бердянськ та нічний швидкий потяг Київ — Бердянськ (призначений з 25 березня 2018 року). Під час курортного сезону, зазвичай, призначають додаткові пасажирські потяги до Львова, Дніпра, Кривого Рогу, Сум, Харкова.
Значну роль у транспортній системі міста відіграє Азовське море. Бердянський порт добре відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов'я, куди заходять судна під прапорами багатьох країн.
Курорт[ред. | ред. код]
Бердянськ — грязьовий і кліматичний курорт. У 2005 році місто отримало статус курорту державного значення. Лимани й солоні озера, розташовані біля гирла річки Берда на початку Бердянської коси, містять унікальні цілющі грязі та мінеральні джерела.
Основні лікувальні фактори: грязі та ропа лиманів, таласотерапія.
Показання: захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічні, органів дихання нетуберкульозного походження.
Освіта[ред. | ред. код]
.JPG)
Вища освіта[ред. | ред. код]
- БДПУ — Бердянський державний педагогічний університет[10], вул. Шмідта, 4
- БІДМУ КПУ — Бердянський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету, вул. Портова, 3Д
- БУМіБ — Бердянський університет менеджменту і бізнесу
Середня освіта[ред. | ред. код]
У Бердянську діє 21 заклад середньої освіти[11]
Культура[ред. | ред. код]
Території та об'єкти природно-заповідного фонду[ред. | ред. код]
- Парк імені Шмідта
- Острови Великий Дзензик, Малий Дзензик та архіпелаг Астапіха
- Ландшафтний заказник «Заплава річки Берда»
- Ландшафтний заказник «Оголовок Бердянської коси»
- «Дальні Макорти»
- Вікове дерево горіху грецького
Заклади культури та мистецтва[ред. | ред. код]
- Бердянський краєзнавчий музей
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — музей «Подвиг»
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — Музей історії міста Бердянська
- Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського
- Бердянська міська централізована бібліотечна система
- Міський палац культури Бердянської міської ради
- Бердянський підлітковий зоологічний клуб «Неон»
- Бердянський центр культури і мистецтв
- Бердянський центр культури і дозвілля «Софіт»
Музей історії міста Бердянська
Меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта
Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського
.JPG)
.JPG)
Історико-культурні пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
- Пам'ятник на честь загиблих воїнів-рибалок
- Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту
Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
Пам'ятна дошка на пам'ятнику на честь загиблих моряків Азовської флотилії
Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Історико-архітектурні споруди[ред. | ред. код]
.JPG)
- Житловий будинок купця Ісаєва, поч. XX ст.
- Житловий будинок хліботорговця Куппа
- Бердянська кенаса
- Будинок міського 4-класного училища, 1911 р.
- Будинок чоловічої гімназії є національною пам'яткою по вулиці Петра Шмідта, в якій 1876—1880 роки навчався Петро Шмідт
Традиційні свята та фестивалі[ред. | ред. код]
- Міський фестиваль народної творчості «Зорецвіт»
- Регіональний фестиваль національних культур «Джерела рідного краю»
- Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ»
- Регіональний фестиваль виконавців східного танцю «Экспрессия востока»
- Міжнародний пленер ім. І. Бродського «Художник і місто»
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
Див.Категорія:Уродженці Бердянська
- Абакумов Ігор — український і бельгійський велосипедист;
- Антощак Микола Володимирович — український поет;
- Вертипорох Володимир Іванович — радянський розвідник, генерал-майор;
- Галушка Артур Аркадійович (1959—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Кириченко Олександр Миколайович — російський радянський ентомолог, професор
- Конкін Михайло Парфентійович — Герой Радянського Союзу;
- Корнієнко Тиміш Никанорович — обозний 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу;
- Куриленко Ольга Костянтинівна — фотомодель;
- Лисенко Федір Остапович — український геолог;
- Мезенцев Георгій Опанасович (1903—1976) — капітан далекого плавання;
- Ніколаєва Ніна Єгорівна — народна артистка України;
- Хавкін Володимир Аронович — мікробіолог; створив першу в світі вакцину проти чуми і холери;
- Чернишова Лідія Дем'янівна — українська радянська артистка балету.
- Восленський Михайло Сергійович — російський історик і соціолог.
- Анатолiй Вапiров — вiдомий музикант, саксофоніст.
- Сизоненко Олег Миколайович (1967—2016) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятник Айболиту
Пляж на Бердянській косі
Пляж на оголовку Бердянської коси
Центральний пляж
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Перелік вулиць, проїздів, площ, проспектів, скверів, бульварів міста Бердянська, назви яких перейменовані рішенням Бердянської міської ради від 18 лютого 2016 року.
- ↑ Повний перелік 70 нових назв (2016) перейменованих вулиць Бердянська + Історія Бердянська в назвах площ та вулиць або старі назви бердянських вулиць.
- ↑ Перепис проводився за рідною мовою
- ↑ Результати перепису(рос.)
- ↑ Перепис проводився за рідною мовою
- ↑ а б К. М. Рошко // ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО СКЛАДУ НАСЕЛЕННЯ МІСТ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (1959—2001 рр.)
- ↑ СОЦІАЛЬНО‐ЕКОНОМІЧНИЙ ПАСПОРТ м. БЕРДЯНСЬК
- ↑ Перелік промислових підприємств м. Бердянськ на сайті Бердянської міської ради
- ↑ Веб-сторінка Бердянського державного педагогічного університету
- ↑ Школи та ліцеї. Бердянська міська рада. Процитовано 27.04.2018.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бердянськ |
- Бердянськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Інвестиційний паспорт м. Бердянська на сайті Бердянської міської ради
- Інформаційний портал міста Бердянськ
- Сайт міста Бердянська
- Телефонний і адресний довідник міста Бердянська
- Сайт Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3
- Сайт Бердянської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 16
- Азовленд. Ігор Петренко. // Укр. тиждень
- Фотополювання. Бердянськ
|
| |||||||||||||||||
| ||||||||
| ||||||||||||||
| |||||||||||
| |||||
| |||||||||||
