Бердянськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бердянськ
Berdiansk coa.png Berdyansk flag.gif
Герб Бердянська Прапор Бердянська
Berdyansk The Heart Of Azov.jpg
Бердянский порт причал №8.JPG
Будинок чоловічої класичної гімназії, в якій навчався П. П. Шмідт , вул. П. Шмідта, 4.jpg
Бердянск. Нижний Бердянский маяк, Дальняя коса. Украина.jpg
Залізничний вокзал Бердянськ.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Громада Бердянська міська громада
Рада Бердянська міська рада
Код КАТОТТГ UA23020050010019935
Засноване 1827 (195 років)
Колишня назва Ново-Ногайськ, Осипенко
Статус міста з 1835 року
Населення 106 311 (01.01.2022)[1]
 - повне 106 311 (01.01.2022)[1]
Агломерація Бердянська агломерація
Площа 82 км²
Густота населення 1296 осіб/км²
Поштові індекси 71100—71127
Телефонний код +380-6153
Координати 46°45′35″ пн. ш. 36°47′04″ сх. д. / 46.7597861° пн. ш. 36.784500° сх. д. / 46.7597861; 36.784500Координати: 46°45′35″ пн. ш. 36°47′04″ сх. д. / 46.7597861° пн. ш. 36.784500° сх. д. / 46.7597861; 36.784500
Водойма Азовське море, Бердянська затока, р. Берда
Назва мешканців бердя́нець, бердя́нка, бердя́нці
Міста-побратими Ля-Сейн Франція Франція

Лієпая Латвія Латвія
Поті Грузія Грузія
Лоуелл США США
Гліфада Греція Греція та ін.

День міста 17 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бердянськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 224 км
 - автошляхами 200 км
До Києва
 - залізницею 882 км
 - автошляхами 715 км
Міська влада
Адреса 71100, Запорізька обл., Бердянськ, пл. Єдності, 2
Вебсторінка Бердянська міська рада
Міський голова Баранов Валерій Олексійович
Колишні назви міста: Ново-Ногайськ, Осипенко

CMNS: Бердянськ у Вікісховищі

Карта
Бердянськ. Карта розташування: Україна
Бердянськ
Бердянськ
Бердянськ. Карта розташування: Запорізька область
Бердянськ
Бердянськ

Бердя́нськ — місто в Україні, адміністративний центр Бердянської міської громади та Бердянського району на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Як місто засноване у 1836 році на місці козачих та рибальських поселень, які з'явилися тут у середині XVI століття. Перші поселенці — запорозькі козаки, які заснували на місці майбутнього міста форпост та поселення Запорізької Січі і займалися землеробством, рибальством, тваринництвом, бджільництвом.

Розвинулося на базі морського порту в затоці Бердянської коси. Навколишні лимани містять унікальні цілющі грязі. Морський, кліматичний і грязьовий курорт. Відстань до обласного центру становить 200 км і проходить автошляхом Н30. Північною околицею міста проходить М14E58.

Назва[ред. | ред. код]

Після заснування у XVI столітті поселення мало назву Новоногайськ (від ногайців, що оселилися тут на той час). Також до 1841 року мало назву Берда. Згодом отримало сучасне найменування Бердянськ, яке походить від розташування у гирлі річки Берда (від ногайського берди — «даний богом», «багатий»). З 17 липня 1939 до 26 червня 1958 року місто мало назву Осипенко, на честь радянської льотчиці Поліни Осипенко.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування і фізична географія[ред. | ред. код]

У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500—1000 метрів та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.

На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); ландшафтний заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).

11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення»[джерело?].

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат близький до помірного, із тривалим сухим, спекотним, з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0°С до 11,7°С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8°С. Липень — найтепліший місяць із температурою ≈23.1 °C, січень — найхолодніший із температурою ≈ -2.9 °C.

За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить до зони з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважно вітри східних і південно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %.

Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Число сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.

Історія[ред. | ред. код]

Населений пункт розбудовувався від маленького поселення та пристані, побудованого у 1673 році запорозькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.

Був повітовим центром Таврійської округи Української Держави, Бердянського повіту Таврійської губернії (до 1920-х рр.), окружним центром УСРР (1921—1922 рр.), з того часу і понині — районний центр.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1770 жителів міста[2].

Окупований військами Німеччини 7 жовтня 1941 року, звільнений — 17 вересня 1943 року (ця дата відзначається з 1996 року як День міста). Під час німецької окупації був адміністративним центром Бердянського ґебіту.

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року війська країни-агресора увійшли в Бердянськ 27 лютого 2022 року[3].

Абсурдним є той факт, що в Бердянську російські окупанти 19 квітня 2022 року призначили заступником мера місцевого фріка-двірника. У списку його «кар'єри» — посада двірника в КП «БердянськЕкоТранс». З відкритих джерел відомо, що сам він позиціонує себе як творчу особистість. Мовляв, «бачить візерунки уві сні та баче розмови з каміннями». Після вторгнення рашистських військ — відразу перейшов на їхній бік та погодився на співпрацю. Його призначили на посаду заступника мера з питань архітектури. Двірнику Самойленко за вказівкою мера було надано наказ про підготовку пам'ятних місць міста до святкування дня Перемоги 9 травня — прикрашати клумби та перефарбовути бордюри[4]. Тож у Бердянську рашисти створили фейкову «нову владу» з двірників та вантажників. Жоден керівник бюджетної установи чи комунального підприємства у Бердянську не перейшов на бік окупантів, тому вони вирішили створити «мерію» із слюсарів, прибиральників та інших робітничих професій[5].

Райони міста[ред. | ред. код]

Ландшафтно місто умовно можна розділити на 3 частини: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.

Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), Макорти та дальні Макорти (це продовження вулиці Рудєвої, яка простягається через заповідну зону до селища Новопетрівка, 3 століття тому це була основна дорога до Новопетрівській фортеці), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).

Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини XX століття і складається з районів АЗМОЛ, 8 Березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.

Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.

Вулиці міста[ред. | ред. код]

18 лютого 2016 року на сесії Бердянської міської ради депутати прийняли рішення «Про присвоєння назв вулицям, проїздам, площам, проспектам, скверам, бульварам в м. Бердянськ». На виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» Бердянська міська рада перейменувала 70 вулиць[6][7].

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1838 3200
1897 26 500 +728.1%
1913 35 000 +32.1%
1940 55 000 +57.1%
1976 117 000 +112.7%
1989 133 000 +13.7%
2001 122 000 −8.3%
2015 115 000 −5.7%

Станом на 1897 рік склад населення становив: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, понад 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.

Станом на 1 жовтня 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.

Етнічний склад міста був і залишається досить різноманітним:

Народ 1897[8] 1979 (%)[9] 1989 (%)[9] 2001
(осіб)[10] (%) (осіб)[11] (%)
українці 4 115 15,53 46,5 48,4 65 612 56,4
росіяни 17 502 66,06 46,5 45 43 480 37,38
євреї 2 771 10,46 0,5 0,3
болгари 130 0,5 4,2 3,9 3 942 3,39
поляки 105 0,4
німці 733 2,77
кримські татари 290 1,1 192 0,17
греки 418 1,58 309 0,27
білоруси 18 0,07 0,9 0,1 956 0,82
вірмени 74 0,3
Загальна кількість осіб 26 496 117 тис. 136,2 тис. 121 692

Економіка[ред. | ред. код]

Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування[12]. Найбільшими серед них є:

Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.

У місті банківські послуги надають близько 13 банків. Найбільше відділень мають ПриватБанк, Ощадбанк та А-Банк[13].

Найважливіше значення у житті міста і всього регіону має морський порт, через який, зокрема, здійснюються великі перевезення сільськогосподарської і металургійної продукції.

Велику роль в економіці міста відіграє курортна галузь: тут вздовж узбережжя розташовані десятки санаторіїв, баз відпочинку, сотні міні-готелів і квартир, які здаються влітку особам, що прибули до Бердянська на відпочинок; у туристичній справі задіяні також багаточисельні торговельні точки і розважальні заклади

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Галузь послуг[ред. | ред. код]

Тигр у місцевому звіринці

На території міста розташовано 2 417 об'єктів торгівлі, громадського харчування, галузі послуг. Функціонує 10 ринків і торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 9 — приватної, з яких 2 — сезонного характеру.

Транспорт[ред. | ред. код]

На 19 міських маршрутах працює 165 одиниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.

Влітку додатково працюють сезонні маршрути з перевезення мешканців та гостей міста до місць масового відпочинку, сполучачи всі його мікрорайони з основними пляжами Бердянської коси та пляжу «Лазурний». Добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів.

До міста прокладений автошлях національного значення Н30 (Василівка — Токмак — Бердянськ). За 3 км на північ від міста пролягає автошлях міжнародного значення М14E58 (Одеса — Новоазовськ).

У місті розташована залізнична станція 1-го класу Запорізької дирекції Придніпровської залізниці. До міста є можливість щоденно дістатися нічним швидким поїздом Київ — Бердянськ (призначений з 25 березня 2018 року). До 18 березня 2020 року курсував приміський поїзд сполученням Запоріжжя — Пологи — Бердянськ . Під час курортного сезону, зазвичай, призначаються додаткові пасажирські поїзди з Дніпра, Києва, Кривого Рогу, Львова та Харкова.

Значну роль у транспортній системі міста відіграє Азовське море. Бердянський порт добре відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов'я, куди заходять судна під прапорами багатьох країн.

Курорт[ред. | ред. код]

Атракціон «Оглядове колесо» — одне з найбільших у Європі

Бердянськ — грязьовий і кліматичний курорт.

У 1902 році на березі Червоного лиману було збудовано невелику дерев'яну споруду першої на цьому курорті грязелікувальні. За п'ять років заклад встиг прийняти більш ніж 1000 пацієнтів, а вже в 1914 році лише впродовж літнього сезону до Бердянська приїхало біля 3000 відпочиваючих. До послуг курортникам надавались 74 мармурові ванни з можливістю приймати вуглекислі, сірчано-хвойні та сірчано-лужні ванни, а також купальні на лимані. Сонячно-грязьові процедури мали змогу одночасно отримати до 150 людей. З урахуванням зростаючої популярності курорту для зручності відпочиваючих було прийняте рішення продовжити залізничну гілку Чаплине — Бердянськ (збудована у 1899 році) від станції Бердянск-Порт до Червоного лиману[14].

У 2005 році місто здобуло статус курорту державного значення. Лимани й солоні озера, розташовані біля гирла річки Берда на початку Бердянської коси, містять унікальні цілющі грязі та мінеральні джерела.

Основні лікувальні фактори: грязі та ропа лиманів, таласотерапія.

Показання: захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічні, органів дихання нетуберкульозного походження.

Військово-морська база[ред. | ред. код]

Наприкінці 2016 року в Бердянську було розпочате будівництво військово-морської база «Схід».

11 квітня 2020 року в ході візиту президента України Володимира Зеленського до Бердянську було презентовано проект реалізації військово-морської бази «Схід» ВМС ЗС України на Азовському морі[15].

13 серпня 2021 року по вулиці Макарова у Бердянську відбулося урочисте відкриття пункту базування дивізіону Морської охорони Маріупольского загону[16].

Освіта[ред. | ред. код]

Вища освіта[ред. | ред. код]

Середня освіта[ред. | ред. код]

У Бердянську діє 21 заклад середньої освіти[18].

ЗМІ[ред. | ред. код]

Діють дві телерадіокомпанії (ТРК «ЮГ» і телекомпанія «ТВ-Бердянськ») і радіостанція «Азовська хвиля», виходять 8 газет («Бердянськ 24»[19], «ТОП-прес», «Бердянські відомості», «Бердянськ діловий», «Південна зоря», «Ринг-експрес», «Бердянськ православний» і «Город».

Культура[ред. | ред. код]

Території та об'єкти природно-заповідного фонду[ред. | ред. код]

Заклади культури та мистецтва[ред. | ред. код]

Історико-культурні пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
  • Пам'ятник на честь загиблих воїнів-рибалок
  • Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту
  • Пам'ятник засновнику Бердянська графу М. С. Воронцову[20].

Історико-архітектурні споруди[ред. | ред. код]

  • Житловий будинок купця Ісаєва (початок XX століття)
  • Житловий будинок хліботорговця Куппа
  • Бердянська кенаса
  • Будинок міського 4-класного училища (1911)
  • Будинок чоловічої гімназії є національною пам'яткою по вулиці Петра Шмідта, у якій 1876—1880 роки навчався Петро Шмідт

Традиційні свята та фестивалі[ред. | ред. код]

  • Міський фестиваль народної творчості «Зорецвіт»
  • Регіональний фестиваль національних культур «Джерела рідного краю»
  • Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ»
  • Регіональний фестиваль виконавців східного танцю «Експресія сходу»
  • Міжнародний пленер імені І. І. Бродського «Художник і місто»

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Див.Категорія:Уродженці Бердянська

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Бердянськ. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  3. Бердянськ в окупації: поліцію розпустили, стоять блокпости, громадський транспорт не працює. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022. 
  4. У Бердянську рашисти зробили двірника великою «шишкою»: тепер він готує місто до 9 травня. apostrophe.com.ua. 20 квітня 2022.  [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  5. У Бердянську рашисти створили фейкову «нову владу» з двірників та вантажників. 1news.zp.ua. 4 травня 2022.  [Архівовано 4 травня 2022 у Wayback Machine.]
  6. Перелік вулиць, проїздів, площ, проспектів, скверів, бульварів міста Бердянська, назви яких перейменовані рішенням Бердянської міської ради від 18 лютого 2016 року. bmr.gov.ua. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. 
  7. Повний перелік 70 нових назв (2016) перейменованих вулиць Бердянська + Історія Бердянська в назвах площ та вулиць або старі назви бердянських вулиць. pro-berdyansk-info.io.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2016. 
  8. Перепис проводився за рідною мовою
  9. а б К. М. Рошко // Формування сучасного складу населення міст Запорізької області (1959—2001). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 грудня 2021. 
  10. Результати перепису [Архівовано 6 листопада 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  11. Соціально-економічний паспорт м. Бердянськ. Архів оригіналу за 6 листопада 2014. Процитовано 6 листопада 2014. 
  12. Перелік промислових підприємств м. Бердянськ на сайті Бердянської міської ради. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 8 березня 2012. 
  13. Банки Бердянська. ubanks.com.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 24 квітня 2020. 
  14. Бердянськ-курорт: історія бальнеології. berd.ua (ru-RU). НМП "Бердянськ". Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 2 жовтня 2021. 
  15. | Президенту презентували проєкт бази ВМС у Бердянську — Ukrainian Military Pages. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 18 листопада 2020. 
  16. У Бердянську відкрито військову базу за стандартами НАТО (фото) [Архівовано 21 серпня 2021 у Wayback Machine.] // 1news.zp.ua, 2021-08-13 (рос.)
  17. Вебсторінка Бердянського державного педагогічного університету. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 11 грудня 2021. 
  18. Школи та ліцеї. Бердянська міська рада. Архів оригіналу за 28.04.2018. Процитовано 27.04.2018. 
  19. Бердянськ 24 [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
  20. Денисов Е. С. «Этот город меня поразил…»//Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2019, № 14, с. 30-37

Література[ред. | ред. код]

  • Культурна спадщина Бердянська. Туристичні об‘єкти: До 180-річчя Нижньо-Бердянського маяка / Л. Ф. Ноздріна ; [Л. Ф. Ноздріна]. — Бердянськ ; Мелітополь: Мелітопольська міська друкарня, 2018. — 114 с. — Авт. вказаний над вих. дан. — ISBN 966-197-614-5.
  • Флора и фауна курорта Бердянск : [информ. пособие / В. И. Пономаренко, И. А. Сысоева, Т. Е. Сивец и др.] ; под ред. В. И. Пономаренко, И. А. Сысоевой. — К. : Денеб, 2007. — 142, [1] с. : ил. ; 23 см. — Авт. указаны на обороте тит. л. — Библиогр.: с. 142. — 1 000 экз. — ISBN 978-966-8552-17-5.

Посилання[ред. | ред. код]