Абрамович Володимир Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абрамович Володимир Якович
Народився 4 (16) березня 1877
Таганрог, Російська імперія
Помер 14 березня 1932(1932-03-14) (54 роки)
Соловецький табір особливого призначення, Соловецькі острови, Архангельська область
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність поет, письменник, журналіст
Сфера роботи поезія
Мова творів російська
Роки активності з 1898
Жанр проза і поезія
Брати, сестри Микола Абрамовичd

Володи́мир Я́кович Абрамо́вич (псевдонім Володимир Ле́нський; 4 (16) березня 1877[1], Таганрог — 14 березня 1932) — російський письменник і поет, журналіст. Брат історика російської літератури і письменника Миколи Абрамовича[ru].

Життєпис[ред. | ред. код]

Отримав домашнє літературне виховання. У віці 7 років він був відправлений навчатися до гімназії в Таганрозі, після навчався в Кілійському міському училищіБессарабській губернії), здав іспит на звання аптекарського учня в Кишиневі і на звання помічника провізора в Харкові. Працював аптекарем до 1901 року, потім (від 1902 року) — постійний співробітник херсонської газети «Юг» (укр. Південь).

Дебютував віршами в газеті «Таганрозький вісник» (рос. Таганрогский вестник) 1898 року. 1900 року його вірші друкують вже столичні літературні журнали — «Правда» і «Новий світ» (рос. Новый мир). 1902 року почав публікувати оповідання, завідував херсонським відділенням одеської газети «Південний огляд» (рос. Южное Обозрение). Опублікував ілюстровані адрес-календарі на 1904 і 1905 роки в Херсоні. 1905 року переїхав до Санкт-Петербурга, друкувався в найбільших літературних журналах імперії — «Журнал для всіх», «Пробудження[ru]», «Освіта» (рос. Образование), «Нива», «Сатирикон», «Нове життя» (рос. Новая жизнь), «Новий журнал для всіх», «Загальний журнал» (рос. Всеобщий журнал), «20-е століття» (рос. 20-й век).

Проведеній у Бессарабії юності присвячений роман «Під гніздом лелеки» (1913) — найвідоміший твір письменника. Крім того, з перевиданнями опубліковано ще 9 романів Володимира Ленського, дві збірки поезій (1907, 1917).

Вірш Володимира Ленського «Повернися, я все пробачу: закиди, підозри…» (рос. Вернись, я всё прощу: упрёки, подозренья…), покладений на музику композитором Борисом Прозоровським[ru], став популярним романсом, а фраза «Повернися, я все пробачу» стала крилатим виразом[2].

Після революції він написав історичну драму «Союз повстання» (рос. Союз восстания, 1919). 1925 року видав:

  • кілька казок у віршах:
  • «Іванко з Тетянкою» (рос. Ванька с Танькой),
  • «Як на Русі личаки перевелись» (рос. Как на Руси лапти перевелись),
  • «Лінь-лінище» (рос. Лень-ленище),
  • «Нісенітниця нісенітна» (рос. Чепуха чепушистая),
  • окремі оповідання:
    • 1926 — «Робітник Ємельянов» (рос. Рабочий Емельянов),
    • 1927 — «Батько» (рос. Отец),
    • 1927 — «Тіша».
  • 1928 — збірку оповідань «Зморшки» (рос. Сморчки), Жив у Ленінграді.

Арешт та смерть[ред. | ред. код]

Заарештований 7 листопада 1930 року за звинуваченням у причетності до антирадянської групи «Північ». 20 лютого 1931 року засуджений до десяти років таборів. В ув'язненні перебував у Соловецькому таборі, де згодом і був похований. Помер 14 березня 1932 року.

Видані книги[ред. | ред. код]

  • Збірка віршів «Ранкові дзвони» (Санкт-Петербург, 1907)
  • «Оповідання» (1910)
  • Романи:
    • «Трагедія шлюбу» (1911, 1913, 1915)
    • «Пісня крові» (1912, 1913)
    • «Хвора любов» (1913, 1914)
    • «Вічна драма» (1913)
    • «Під гніздом лелеки» (1913, 1917)
    • «Білі крила» (1914, 1916)
    • «Нічні зорі» (1915)
    • «Демон наготи» (1916)
    • «Гра» (1917)
    • «Чорний став» (1917)
  • «Зібрання творів у 7 тт». (СПб, 1910—1913)
  • «Зібрання творів у 14 тт». (М., 1916—1917)
  • «Вірші» (Московське видавництво, 1917)
  • «Зморшки» (оповідання, 1928)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лянсберг О. В. Владимир Ленский в Херсоне
  2. Песни русских поэтов: В двух томах. — Т. 2. — Л.: Советский писатель, 1988. — С. 373, 491; Душенко К. В. Словарь современных цитат. — 2-е издание. — М., 2002. — С. 241.

Література[ред. | ред. код]

  • Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон. Биографии. — Т. 1. — М.: Советская энциклопедия, 1991. — С. 28.
  • Энциклопедический словарь Гранат: В 58 томах. — М., 1910—1948. — Т. 11. — С. 655.

Посилання[ред. | ред. код]