Августин Славинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Славинський.
Августин Славинський
Народився 1746[1]
Помер 12 листопада 1812(1812-11-12)
Крехів
Країна  Річ Посполита
 Габсбурзька монархія
 Австрійська імперія
Діяльність ієромонах, педагог, проповідник
Alma mater Вільнюський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Заклад Замойська академія і Бучацька головна школа
Конфесія Українська греко-католицька церква
Рід Славинські
Батько Андрій
Мати Катерина

Августин Славинський ЧСВВ (прізвище також Славінський, хресне ім'я Антоній, пол. Augustyn Antoni Sławiński[a]; 1746, Козин — 12 листопада 1812, Крехів) — церковний діяч, ієромонах-василіянин, педагог, проповідник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1746 року на Волині в містечку Козин[2][b] у сім'ї Андрія Славинського і його дружини Катерини. Закінчив два курси філософських студій. 15 серпня 1769 року вступив до Василіянського Чину на новіціат у Почаївський монастир, де через рік 15 серпня 1770 року склав вічні обіти.[3] Призначений на богословські студії до Віленського алюмнату (прийнятий на навчання 2 жовтня 1770, завершив студії 26 січня 1774 року).[4] 23 листопада 1770 року у Віленському університеті здобув ступінь магістра філософії і вільних наук, а 24 січня 1774 року здобув ліценціят з богослов'я. Висвячений на священника 30 червня 1774 року.[5] Призначений професором риторики у Білостоці. Через два роки переїхав до Луцька, де був коррепетитором філософії і проповідником, а із 1777 року — професором. Правдоподібно у 1778 році здобув ступінь доктора філософії.[6] У липні 1779 року головував під час диспуту над докторською працею з філософії й метафізики Франциска Серафина Єло-Малинського, підчашого волинського.[7] Того ж 1779 року прибув до Замостя для викладання філософії і математики. У липні 1780 року брав участь у захисті дисертації з філософії, логіки й метафізики василіянина Арсенія Радкевича, 8 липня 1781 року — у публічній дискусії над тезами з філософії фізики, які представив його асистент Мелетій Гриневецький ЧСВВ.[6]

У 1782 році видав у друкарні Замойської академії книгу «Institutiones arithmeticae», призначену перш за все для студентів Академії. Взорувався на праці німецьких і французьких матемітиків. Працю присвятив Францу де Траубенталю Кучері, губерніальному радникові Королівства Галичини та Володимирії, а зі змісту присвяти виходить, що Славинський на той час викладав математику в Замойській академії для греко-католицької студентської молоді. Кошти друку (100 зл.п.) покрили замойські василіяни.[6]

Із Замостя переїхав до Дрогобича, де став професором філософії в нижчих класах монастирської школи та професором риторики в гімназії. У 1784 році — префект і катехит головної нормальної школи у Дрогобичі. У 1786 році призначений директором монастирської школи в Бучачі та професором у гімназії. На початку 1800-х років був директором, катехитом і префектом школи в Дрогобичі. 22 листопада 1810 року — резидент у Крехівському монастирі.[3]

Помер 12 листопада 1812 року в Крехові.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Institutiones Arithmeticae Ab Augustino Sławiński Hieromonacho Basiliano AA. LL. et Philosophiae Doctore, Eiusdemque Atque Matheseos In Monasterio Zamoscensi Actuali Professore. Methodô quoad fieri potuit facillimâ: Elucubratae Usibusque Scholasticae Juventutis Accomodatae. Annô Domini MDCCLXXXII. Cum Superiorum Permissu», Zamoscii Typis Academicis (1782)[8]
  • У рукописі зберігся збірник проповідей о. Августина Славинського.[9] Проповіді були записані і виголошені упродовж 1769—1778 років, коли Славинський навчався у Вільні, а потім був учителем у монастирі у Білостоці. Декілька гомілій були виголошені в Почаєві і Загорові та римо-католицьких храмах (між іншим у церквах домініканців, кармелітів і театинців у Луцьку). Збірник містить 45 проповідей і промов, записаних польською і латинською мовами, одначе не всі вони авторства Славинського. Дві з вітальних промов підписані його учнями Якинтом Громачевським і Климентієм Весоловським.[10]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. ↑ Maria Pidłypczak-Majerowicz. Sławiński Augustyn // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa-Kraków, 1998. — T. 38. — S. 606—607 — авторка, опираючись на Wołyniak. Bazylianie we Włodzimierzu i Truhórach. — Kraków 1912. — S. 32, сплутала василіянина Августина Славинського з Галицької провінції із василіянином Адріяном Славинським з Руської (Польської) провінції, який на початку 1800-х років працював у Каневі і Володимирі-Волинському.
  2. ↑ Можливо це теперішнє село Козин Радивилівського району Рівненської області, яке колись було приватним містечком.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/augustyn-slawinski
  2. ↑ Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 377.
  3. ↑ а б Стецик Ю. Біограми ченців [Архівовано 21 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 54.
  4. ↑ Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students [Архівовано 22 грудня 2021 у Wayback Machine.]… — P. 170.
  5. ↑ Стецик Ю. Біограми ченців [Архівовано 21 червня 2021 у Wayback Machine.]… — С. 52.
  6. ↑ а б в Maria Pidłypczak-Majerowicz. Sławiński Augustyn… — S. 606.
  7. ↑ Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 27 лютого 2021.
  8. ↑ Bibliografia Estreichera | Bibliografia Staropolska. www.estreicher.uj.edu.pl. Процитовано 27 лютого 2021.
  9. ↑ ЛННБ, ф. 3, спр. 180. — цит. за: Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 377.
  10. ↑ Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej… — S. 376—377.

Джерела[ред. | ред. код]


Українська греко-католицька церква Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Августин_Славинський&oldid=35836928