Крехівський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крехівський монастир святого Миколая Отців Василіян[1]
Krehiv1.JPG
50°02′02″ пн. ш. 23°47′51″ сх. д. / 50.034111° пн. ш. 23.797750° сх. д. / 50.034111; 23.797750Координати: 50°02′02″ пн. ш. 23°47′51″ сх. д. / 50.034111° пн. ш. 23.797750° сх. д. / 50.034111; 23.797750
Статус діючий
Країна Україна Україна
Розташування Крехів
Конфесія УГКЦ
Орденська приналежність ЧСВВ
Архітектурний стиль Бароко
Будівник Станіслав Жолкевський
Михайло Вишневецький
Засновник свв. Йоіл, Сильвестр
Засновано 1612
Реліквії Верхратська ікона Божої Матері; Крехівська ікона св. Миколая
Крехівський монастир is located in Україна
Крехівський монастир

CMNS: Крехівський монастир на Вікісховищі

Крехівський монастир святого Миколая Отців Василіян — монастир ЧСВВ УГКЦ у селі Крехів на Львівщині. Заснований як православний у 1612 році. Монастирський ансамбль — пам'ятка архітектури національного значення 17 — 18 століть.

Історія[ред.ред. код]

Засновниками Крехівського монастиря вважаються ченці Києво-Печерської Лаври Йоіл (†1638[2]) та Сильвестр. Вони у 1590-х роках поселились у вирубаній в скелі печері за 12 км від м. Жовкви. З часом ченців стало більше, за підтримки магната Станіслава Жолкевського вони збудували неподалік від печери церкву св. Петра і Павла, пізніше церкву Преображення і Троїцьку церкву[3]. Тут же було зведено дзвіницю та келії монахів. Обитель мала свою чудотворну ікону Богородиці, яку подарувала монахам львівська православна родина Красовських. Свого часу у Крехові працював знаменитий художник Никодим Зубрицький (1688—1724), автор близько 400 гравюр[4]. З 1660-х років за підтримки короля Михайла Вишневецького монастир був оточений великими фортечними мурами, які замикали чотири високі вежі. За його мурами не раз рятувалось багато людей, особливо під час нападів татар. Під час облоги 1672 року монастир захищав молодий Іван Мазепа. Кілька разів у 1698 р. приїжджав до монастиря Петро I, який перебував у Жовкві і Раві-Руській, укладаючи угоду з королем Августом II про спільні дії проти шведів у майбутній Північній війні.

У 1721 р. Крехівський монастир став греко-католицьким. З цього часу ще більше посилюється його релігійне значення. З дерев'яного його перебудували на мурований. Постали північна в'їздна брама, дзвіниця, старша частина монастирського корпусу.

Між 1721 та 1751 рр. побудована нова мурована церква Св. Миколая. На початку 1990-х років вона була переосвячена на церкву Преображення Господнього. Монастир славився своїми чудотворними іконами, яких у Крехові було чотири: три ікони Богородиці (одна з Верхрати) та ікона святого Миколая Великого.

1751 року до Крехова переїхали монахи із монастиря у Буцневі.[5]

Монастир державив села Скварява, Чайкова Вулька, Кунин, Воля Кунинська.[6]

Верхратську чудотворну ікону Богородиці із скасуванням василіянського монастиря у Верхраті 1808 року урочисто було перенесено до монастиря отців-василіян у Крехові. Тут продовжували здійснюватися чуда. Після закриття монастиря в Крехові чудотворну ікону вдалося перенести до львівського храму св. Параскевії П'ятниці. З виходом із підпілля Греко-Католицької Церкви урочисто 19 травня 1991 року з львівського храму Крехівську (Верхратську) чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було повернуто до Крехова.

Книгозбірня монастиря[ред.ред. код]

Разом із заснуванням Крехівської обителі в перших десятиліттях XVII ст. розпочалось і формування її книжкового зібрання. Вже у другій третині XVII ст. книгозбірня налічувала близько сотні книг, а наприкінці наступного століття — понад півтисячі, та була однією із найбільших у василіанських монастирях Галичини в останній чверті XVIII ст.

Особливо цінну колекцію книг в монастирі становили богослужбові видання — стародруки та рукописи, московські, київські, львівські, унівські, почаївські друки тощо[7]. Окрім комплекту богослужбових книг, книгозбірня налічувала різнотематичну літературу релігійного та світського (особливо наприкінці XVIII ст.) характеру — видання з екзегетики, патристики, аскетики, морального богослов'я, катехизми, проповідницька література, книги історичного характеру, кодекси з філософії, античної літератури тощо.

Наприкінці ХІХ — першій третині ХХ ст. про цінні рукописи та стародруки з Крехівської обителі писали такі дослідники як: Іван Франко, Василь Щурат, Ярослав Гординський, Василь Лев, Іван Огієнко. Особливу увагу привернули декілька рукописів — «Крехівський Апостол», «Історія про Варлаама і Йоасафа», Крехівська Палея" та ін.

У 1949 р. монастир був закритий, в його спорудах розмістили дитячий будинок, згодом школу-інтернат для розумово-відсталих дітей. У 1963 р. Крехівський монастирський комплекс внесений у список пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави.

Василь Григорович-Барський згадує про монастир:

« …Звідти пішли ми до монастиря, що зветься Крехівський, і приспіли туди на вечірню. Були в церкві й бачили, як усе по чину й гарно правиться. Після того ігумен і братія покликали нас на трапезу і там також бачили ми доброчинність і були чесно прийняті смиренними, старшнолюбними, вельми добронравними іноками. Там є в середині монастирія чотири церкви, а п’ята – зовні в лісі, ними споруджено й першу в честь Преображення Господнього. Тут ігумен ставиться лише на один рік і рівний він з братією по владі, тільки вважається достойні ший за іменем і гідністю; одне слово, в усьому достохвальна обитель…  »

В «Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських» так описується Крехівський монастир[8]:

« …Василіанський монастир розміщений в гарній мальовничій місцевості. Від сходу, заходу та півдня оточують його узгір'я, покриті листяними лісами, та мають часом пологі а часом круті схили та де-не-де перерізані лісовими хащами з скелями та урвищами. На північ від монастиря тягнеться неозора рівнина, на якій лежать розкидані села та осади, урожайні ниви, що перетинаються місцями річками. Монастир був колись укріпленням і тому досих пір має багато ознак укріплення. Товстий, чотирьохбічний мур оточує всю територію монастиря. На кутах муру знаходяться восьмигранні вежі, а перед в'їздною брамою, оздобленою кам'яною скульптурою Св. Миколая, над глибоким ровом підноситься кам'яний міст. Посередині обширного монастирського подвір'я стоїть церква з трьома куполами, збудована з білого каменю в італійсько-візантійському стилі, біля неї стоїть зліва висока, восьмигранна дзвіниця, а з правої сторони будівлв монастиря. З внутрішньої сторони мурів знаходиться обширний город. Кільканадцять років тому виходив на подвір'ї між старими липами струмок холодної води, який витікав з віддаленого джерела, але з часом труби позатикались, а коштів на відновлення не вистарчає. В монастирській бібліотеці знаходились численні та цінні староруські, а також польські та латинські друковані книги та рукописи. Всього в каталозі було 396 книг, найстарша хроніка була з 1493 року. На віддалі чверть милі від монастиря на північ, стояв біля бровару на невеликій могилі, високий кам'яний стовп, увінчаний хрестом, і поставлений згідно з легендою на тому місці, де було вбито сина хана татарського гарматним пострілом з північної башні…  »

Відродження святині наступило 29 серпня 1990 р. Тоді до Крехова повернулися ченці оо. Василіяни, що прибули з Гошівського монастиря. На середину 90-х років у Крехівському монастирі мешкало понад 80 братів, які з'їхалися майже з усієї України. У 2004 р. в межах монастиря постала дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці та нова дзвіниця. Побудована в стилі українського бароко за проектом архітектора С. Цимбалюка.

Опис[ред.ред. код]

Оточена стінами територія монастиря в плані має форму неправильного п'ятикутника. Колись головним храмом обителі служила дерев'яна Преображенська церква — трьохзрубна, триголова, характерна пам'ятка галицької школи народної архітектури. Побудували її в 1658 р. львівські майстри Андрій і Адам, розписував живописець Н. Петрахнович.

Автором ікон був український маляр Василь зі Львова.[9]

Нині головним храмом монастиря є кам'яна Миколаївська церква, побудована в 1721—1737 роках на місці розібраної дерев'яної Троїцької церкви. Храм неодноразово реконструювався і ремонтувався. Над його центральною частиною височіє шоломоподібний купол на восьмигранному барабані. Купол аналогічної форми, але без барабана, увінчує апсиду. Головний вхід відмічений скромним порталом з рельєфним зображенням cвятого Миколи. Над внутрішнім убранням храму працювала ціла низка видатних українських майстрів XVIII ст.: іконостас створив Василь Петранович, над царською брамою працював Іван Щуровський, вівтар — творіння Матвія Полейовського, різьблену кафедру-амвон виготовив Олександр Кулявський, розписували храм львівські живописці Петро Вітаніцький та Остап Білявський. На жаль, більшість цих видатних витворів українського мистецтва не збереглася, вони загинули після ліквідації більшовиками монастиря в 1949 році.

Три корпуси келій, що відносяться до різних часів, утворюють в плані Т-подібний контур. Найбільш ранній корпус, що витягнувся уздовж східного прясла кріпосних стін і примикає до апсиди Миколаївської церкви, споруджений в 1755 році. Його продовженням служить побудований в 1775—1780 рр. другий братський корпус. У 1898—1902 за проектом архітектора І. Вишневського був споруджений третій корпус, що розташувався уздовж південно-західної стіни.

Збереглися гравюри Діонісія Сенкевича з 1699 і 1705 рр. з докладним зображенням і розміщенням усіх будівель монастиря з чотирма церквами, келіями, кутовими вежами і потужною вежею-дзвіницею.

Ігумени[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василіянський монастир (мур.) у реєстрі.
  2. Krechów… S. 656.
  3. Шкраб'юк П. Крехів: дороги земні і небесні. — Львів, 2002. — С. 15, 41
  4. Скочиляс І. Галицька (Львівська) єпархія ХІІ — ХVІІІ ст.: організаційна структура та правовий статус. — Львів, 2010. — С. 287.
  5. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Буцневі
  6. Krechów… S. 658.
  7. Альмес І. Богослужбові книги у Крехівському василіанському монастирі у другій половині XVIII ст. // Історія релігій в Україні: науковий щорічник / упор. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич. — Львів, 2014. — Кн. 1. — С. 155-168.
  8. [Dziedzicki L.] Krechów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.).— S. 654—659. (пол.)
  9. Василь зі Львова // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 1. — С. 215.

Джерела та посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Церква (споруда) Це незавершена стаття про церковну будівлю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.