Козин (Радивилівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Козин
Kozyn rv gerb.png Kozyn rv prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Радивилівський район
Рада/громада Козинська сільська рада
Код КОАТУУ 5625883901
Облікова картка с. Козин 
Основні дані
Засноване 1488
Населення 1 641 осіб
Площа 2,134 км²
Густота населення 768,98 осіб/км²
Поштовий індекс 35523
Телефонний код +380 3633
Географічні дані
Географічні координати 50°16′03″ пн. ш. 25°28′05″ сх. д. / 50.26750° пн. ш. 25.46806° сх. д. / 50.26750; 25.46806Координати: 50°16′03″ пн. ш. 25°28′05″ сх. д. / 50.26750° пн. ш. 25.46806° сх. д. / 50.26750; 25.46806
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Водойми озеро Середнє, р. Пляшівка
Місцева влада
Адреса ради 35523, Рівненська обл., Радивилівський р-н, с. Козин, тел. 34-1-51
Карта
Козин is located in Україна
Козин
Козин
Козин is located in Рівненська область
Козин
Козин

Кози́н — село в Україні, в Радивилівському районі Рівненської області. Населення — 1641 особа. Центр Козинської сільської ради.

Географія[ред.ред. код]

Козин розташований на правому березі річки Пляшівки, яка бере початок в селі Жовтневому і впадає в річку Стир.

Природа[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про Козин в «Историко-статистическом описании церков и приходов Волынской епархии» датується 17 липня 1448 року.

На початку XVI століття польський король Казимир IV подарував землі села Козина руському боярину Гринькові, який прийняв прізвище пана Козинського. Після його смерті спадкоємцями стали сини Тихін і Омелько.

За даними «Словника географічного Королівства Польського…», 1538 року в Кракові король Сигізмунд I Старий видав привілей Олександру та Михайлу Гриньковичам Козинським гербу Заглоба на право заснувати приватне містечко на «ґрунтах» села Козина.[1]

Тихін подарував у спадщину село Козин своєму синові Пилипу — сліпому від народження брату меценатки Почаївського монастиря Ганни з Козинських Гойської. Після смерті Пилипа спадкоємцем стала донька Марія (за іншими даними, Варвара (пол. Barbara[2]), яка вийшла заміж за польського шляхтича, ковельського старосту Анджея Фірлея, що був батьком реґіментара, командувача частин війська Речі Посполитої у битві під Заславом у 1649 році Анджея Фірлея-молодшого.

Під час визвольної боротьби українського народу 16481654 роках, коли значна частина населення села Козин влилася у військо Богдана Хмельницького, що йшло на битву з польською шляхтою під Берестечком, селом заволодів загін Вишневецького. Після цього у Козині залишилося тільки 4 сім'ї, село було зруйноване.

Наприкінці XVII століття його набув магнат Фелікс Казимир Потоцький.

У 1787 р. у Козині побував польський король Станіслав Август Понятовський.[3]

Після третього поділу Польщі в 1795 р. Козин, як і вся Волинь, увійшов до складу Росії. Село було віднесено до Дубенського повіту Волинської губернії.

У 1837 року у містечку будується підприємство харчової промисловості, згодом млин. З XVIII століття до початку XX сторіччя Козином володіли графи Тарновські гербу Леліва. Представник роду — ленчицький каштелян Ян Амор Тарновський — 1787 року тут в старому палаці і замочку приймав короля Польщі під час його візиту до цариці Московії.[1]

На початку квітня 1919 року до Козина увірвався загін польських військ. У 1919 році відбулося повстання під керівництвом С.Троцького. З 1920 по 1939 рр. Козин був під владою Польщі.

У грудні 1939 року Козин став районним центром.

У період нацистської окупації з червня 1941 року до 19 березня 1944 року в селі було зруйновано 50 % житлової площі. 111 жителів загинули на фронтах.

З 10 червня 1945 року видавалася районна газета «Ленінська зірка» (редактор А. Гусар). У 194849 роках тут була створена сільськогосподарська артіль. У 1959 році Козинський район було ліквідовано. Козин ввійшов до складу Червоноармійського району УРСР (нині Радивилівський).

Сьогодення[ред.ред. код]

14 листопада 2013 року, в день пам'яті святих безсрібників i чудотворців Косми та Даміана Асійських i матері їхньої преподобної Феодотії, архієпископ Рівненський і Острозький УПЦ КП Іларіон завершив чин оновлення храму[4].

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Давніше існував костел, який пізніше став церквою. Храм зруйнували під час першої світової війни в 1915 році.[5]
  • Церква (1932, нині УПЦКП)[6]

Культура, освіта[ред.ред. код]

Публічно-шкільна бібліотека[ред.ред. код]

Сільська бібліотека була заснована в 1939 році як хата-читальня, коли село стало районним центром.
Перша завідуюча бібліотекою Гаврищук Марія Григорівна розпочала свою діяльність з придбання бібліотечних меблів, формування книжкового фонду. Збирали з «миру по нитці».
Під час Німецько-радянської війни бібліотека призупинила свою діяльність. Лише в 1949 році на базі колишнього райвиконкому почала працювати центральна районна бібліотека. В 50-х роках XIX ст. в бібліотеці відкрилось дитяче відділення.

До 1999 року бібліотека знаходилась в старому приміщенні по вулиці Берестецькій. Працівники бібліотеки Лідія Пантелеймонівна Заєць, Меланія Іллівна Трубка, обслуговуючи читачів у бібліотеці та на виробничих ділянках, більше 30-ти років свого трудового життя присвятили бібліотечній справі. Марія Андріївна Савчук, яка всі ці роки очолювала бібліотеку, була нагороджена медалями «За трудову доблесть» та «До 100-річчя від дня народження В.Леніна».

В ті роки книжковий фонд поповнювався великою кількістю політичної літератури, але все ж художня переважала. Статистичні дані підраховувались на звичайній дерев'яній рахівниці. Масові заходи були заполітизованими, але завжди бібліотекарі намагалися знайти гарну книгу, добре слово для кожного читача. Змінювалась бібліотека, змінювались її читачі, але незмінним залишався нерозривний зв'язок між ними. Бібліотекарі були вірними провідниками читача у дивовижний, безмежний світ Знань і Просвітництва.
На 90-і роки припав, можливо, найскладніший період в історії бібліотеки. При недостатньому бюджетному фінансуванні бібліотеці доводилось буквально виживати. Не було змоги передплатити нові газети і журнали, поповнити фонд новинками літератури. Змінились і деякі напрямки роботи. Формується такий напрямок, як бібліотечний маркетинг, вводяться платні послуги. Досить активно працюють працівники бібліотеки по пошуку альтернативних джерел фінансування по повненню фонду бібліотеки на чолі завідуючої Поченюк Людмили Василівни.

З 1999 року бібліотека знаходиться на вул. Шкільній в приміщенні дитячого садка неподалік місцевої школи. Значно покращуються умови обслуговування читачів. Налагоджується тісний зв'язок з сільською громадою, представниками місцевої влади, працівниками медико-соціальної реабілітації інвалідів та осіб похилого віку. Формується позитивний імідж бібліотеки, росте її відвідуваність.

В листопаді 2002 року бібліотека змінює статус з публічної на публічно-шкільну. Бібліотечні працівники активно співпрацюють з педагогічним та учнівським колективами місцевої школи-колегіуму. В розпорядженні бібліотекарів універсальний за змістом книжковий фонд, зокрема література суспільно-політичного характеру, науково-популярна, виробнича, краєзнавча, видання на допомогу тим, хто навчається, довідкові та енциклопедичні видання, художня література (вітчизняна та зарубіжна). Фонд бібліотеки нараховує більше 36-ти тисяч примірників та видань. Відкритий доступ до літератури дає можливість безпосереднього спілкування з книгою. До послуг читачів періодичні видання: для дорослих — «Голос України», «Вільне слово», «Прапор перемоги», «За відродження», «Позакласний час», «Лиза», «Единственная», «Жінка», «ДСГ», для дітей — «Пізнайко», «Яблунька».
Послугами бібліотеки користуються більше 1,5 тис. користувачів — жителів не тільки села Козин, але й усіх навколишніх сіл.
Бібліотека допомагає у виборі професії, знайти роботу, збільшити достаток, відчути впевненість у собі, мати добрі стосунки з близькими та колегами. Зібрати коло друзів за інтересами у клубі для людей з обмеженими фізичними можливостями «Крок», девіз якого «Люби життя — в нім є краса». Цікавий і неординарний клуб за інтересами ляльковий міні-театр «Веселка», який об'єднує дітей, які люблять казку та народну творчість, діє при бібліотеці.

засідання клубу «Крок» Засідання клубу «Крок»

члени клубу за інтересами ляльковий міні-театр «Веселка»


У 2009 році бібліотеці виповнилось 70 років. Колектив бібліотеки провідні бібліотекарі Леся Козачук та Оксана Краплич запросили до бібліотеки всіх, кому не байдуже друковане слово, хто хоче отримати необхідну інформацію, хто має гостру потребу у спілкуванні.

Вимоги часу змушують бібліотекарів до пошуку нових форм роботи, та внесення змін у життя бібліотеки, тому що бібліотека була і залишається інформаційно-культурним центром, місцем духовного спілкування місцевої громади. Нові форми роботи Нові форми роботи

В останні роки відбулися суттєві зрушення в галузі інформаційних технологій, які відкрили нові можливості для організації розповсюдження інформації. В 2011 році працівники бібліотеки одні із перших в районі отримали комп'ютерне обладнання /2 комп'ютери, навушники, принтер-сканер/з підключенням до мережі Інтернет для організації та надання вільного доступу до Інтернет для користувачів бібліотеки, завдяки участі в проекті програми «Бібліоміст».
Сьогодні в Інтернет-мережі бібліотека має WEB-сторінку, через яку користувачі мають можливість дізнатися про все цікаве, що відбувається в бібліотеці.
В 2011 році Леся Миколаївна взяла участь у районному конкурсі професійної майстерності «Радивилівська книгиня», присвяченому Всеукраїнському дню бібліотек, стала переможцем цього конкурсу у номінації «Міс Компетентність».
Зберігаючи найкращі традиції і задовольняючи інформаційні запити користувачів, бібліотека служить для їх добра та духовного збагачення. Літературні години, літературно-музичні вечори, виставки та огляди літератури, зустрічі з цікавими людьми, засідання за круглим столом, виставки виробів народних умільців села, святкові програми — все, чим живе бібліотека.

Відомі люди[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.