Авдюкевич Лонгин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авдюкевич Лонгин Іванович
латис. Longins Avdjukevičs
Народився 1 листопада 1916(1916-11-01)
Вітебськ, Російська імперія
Помер 8 січня 1988(1988-01-08) (71 рік)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність білорус
Діяльність політик
Alma mater Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Лонгин Іванович Авдюкевич (1 листопада 1916(19161101), місто Вітебськ, тепер Білорусь — 8 січня 1988, місто Рига, тепер Латвія) — радянський діяч органів державної безпеки, голова КДБ при РМ Латвійської РСР, генерал-майор (1963). Член ЦК КП Латвії, кандидат у члени Бюро ЦК КП Латвії. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітників. З 1923 року — наймит і робітник за наймом, вів прокомуністичну діяльність в Індровській волості Даугавпілського повіту Латвійської республіки. З 1938 по 1939 рік служив у латвійській армії.

Активно підтримував окупацію Латвії радянськими військами. З серпня 1940 року — на партійній та господарській роботі: інструктор Даугавпілського повітового комітету КП(б) Латвії, директор заводу та промислового комбінату. Член ВКП(б) з 1940 року.

У липні 1941 року евакуйований до міста Горького, працював ковалем на заводі. З 1941 року — слухач спецкурсів при Політичному управлінні Північно-Західного фронту РСЧА. У червні 1942 року закинутий у німецький тил, воював у складі Латиського партизанського полку «За Радянську Латвію», який діяв у Ленінградському партизанському краї та Калінінській області РРФСР. З липня 1942 року — комісар 2-го загону полку. У липніроку — серпні 1942 року брав участь у рейді до східної частини Латвії. З вересня 1942 року перебував на лікуванні у Підмосков'ї. З квітня 1943 року — секретар підпільного Латгальського окружного комітету КП(б) Латвії, одночасно з жовтня 1943 року — заступник комісара та в.о. комісара 1-ї Латиської партизанської бригади.

У 1944 році перебував у розпорядженні ЦК КП(б) Латвії, закінчив тримісячні курси при Вищій школі парторганізаторів при ЦК ВКП(б).

З жовтня 1944 року — секретар з кадрів, секретар Даугавпілського повітового комітету КП(б) Латвії; 1-й секретар Резекненського повітового (потім районного) комітету КП(б) Латвії.

З 1951 року — завідувач відділу ЦК КП(б) Латвії.

У 1955 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У серпні 1955 — січні 1958 року — заступник голови КДБ при РМ Латвійської РСР з кадрів. У січні 1958 — січні 1963 року — заступник голови КДБ при РМ Латвійської РСР.

30 січня 1963 — 21 листопада 1980 року — голова КДБ при РМ Латвійської РСР.

З грудня 1980 року — у відставці за віком; пенсіонер союзного значення в місті Ризі.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]