Аврорін Євген Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аврорін Євген Миколайович
Аврорин Евгений Николаевич
E. N. Avrorin.JPG
Народився 11 липня 1932(1932-07-11)
Ленінград
Помер 9 січня 2018(2018-01-09) (85 років)
Челябінськ
Громадянство Росія Росія
Діяльність фізик-теоретик, фізик-ядерник
Відомий завдяки теоретична фізика
Alma mater МДУ
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Yevgeny Zababakhin[d] і Boris Litvinov[d]
Заклад Російський федеральний ядерний центр у Сарові
Членство Російська академія наук і Академія наук СРСР
Посада науковий керівник та директор РФЯЦ-ВНДІТФ
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1966 Ленінська премія
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Леніна
Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Академік РАН

Євге́н Микола́йович Авро́рін (рос. Аврорин Евгений Николаевич; 11 липня 1932, Ленінград, СРСР — 9 січня 2018, Челябінськ, Росія) — російський радянський вчений, фізик-теоретик. Академік РАН (1992). Герой Соціалістичної Праці (1966).

Біографія[ред. | ред. код]

У 1954 році закінчив фізичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Після закінчення університету працював в КБ-11 (нині РФЯЦ-ВНІІЕФ), де брав участь у розробці першого радянського двокаскадного термоядерного заряду.

У 1955 р. Є. М. Аврорін був переведений до новоствореного другого радянського збройного ядерного центру — НДІ-1011. Тут повною мірою проявився його талант дослідника і організатора.

У 1957 р. під науковим керівництвом Є. М. Аврорріна був проведений перший вітчизняний фізичний експеримент, що дозволив отримати важливу інформацію про властивості процесів в екстремальних умовах. Ці результати лягли в основу його кандидатської дисертації. Багато напрямів, початі в цьому експерименті, з успіхом були розвинені співробітниками інституту з його участю в наступні роки.

З 1964 р. Є. М. Аврорін працював начальником теоретичного відділу, з 1974 р. — начальником теоретичного відділення, а в 1985 р. був призначений науковим керівником ВНДІТФ. З грудня 1996 по грудень 1998 суміщав посади наукового керівника та директора РФЯЦ-ВНДІТФ.

Нагороди[ред. | ред. код]

За досягнуті результати в області створення термоядерного щита в 19611962 рр.. група провідних фахівців інституту, серед них був і Є. М. Аврорін, удостоєна Ленінської премії.

З початку 1960-х років Євген Миколайович працює в галузі створення ядерних зарядів для мирних застосувань. У сукупності за ці роботи в 1966 р. він був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

За внесок у розвиток і вдосконалення ядерної зброї Е. М. Аврорін нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1956), орденом Леніна (1987) та орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1999). У 1999 р. він став лауреатом Премії ім. В. П. Макеєва.

Почесний громадянин міста Снєжинська (1997).

Головні напрямки наукової діяльності[ред. | ред. код]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Член Президіума Російського Пагуоського комітету.

Захоплення[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, має сина.

Джерела[ред. | ред. код]