Авсєєнко Василь Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Авсєєнко
Vasily Avseenko.jpg
Псевдо В. Порошин
Народився 5 (17) січня 1842
Московська губернія, Російська імперія
Помер 29 липня (11 серпня) 1913 (71 рік)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність прозаїк, поет, драматург, публіцист, журналіст
Alma mater Київський університет[d] (1862) і Перша київська гімназія
Мова творів російська
Напрямок проза
Жанр роман, повість
Magnum opus «Буря»
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Василь Авсєєнко у Вікісховищі?

Василь Григорович Авсєєнко (рос.  Василий Григорьевич Авсеенко — 17 січня 1842, Московська губернія — 11 серпня 1913, Санкт-Петербург) — белетрист, критик і публіцист; дворянин; був чиновником особливих доручень.

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Григорович Авсєєнко

Народився в дворянській сім'ї. Навчався у 1-й петербурзькій гімназії. Під впливом вчителя словесності В. І. Водовозова, а також гімназистів (серед них був В. В. Крестовський) почав писати вірші. Після переїзду сім'ї до Києва продовжив навчання у 1-й київській гімназії, потім закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1862). Захистив дисертацію «Італійський похід Карла VIII і наслідки його для Італії» і якийсь час був приват-доцентом кафедри загальної історії. Залишивши університет у 1864 році, став співробітником, а потім і співредактором газети «Київлянин» В. Я. Шульгіна, працював мировим посередником (з 1866 року), керівником канцелярії губернатора, а у 1869 році переїхав до Санкт-Петербурга.

Працював у Центральному статистичному комітеті. З 1873 року був членом відділу з розгляду книг для народного читання і вченого комітету Міністерства народної освіти Російської імперії. Одночасно обіймав посаду чиновника особливих доручень при міністрі освіти (1874—1880, 1882—1904). У відставку вийшов у чині статського радника. 

Творчість[ред. | ред. код]

У 1860-ті роки публікував статті на теми історії Західної Європи в «Російському слові», «Російській мові», «Російському віснику», «Віснику Європи».

Як белетрист Авсєєнко виявив себе у 1865 році (повість «Буря» в журналі «Російський вісник» під псевдонімом В. Порошин). З 1869 року у журналі «Зоря» під криптонімом А. друкував огляди та рецензії, а також вів «Політичний огляд». Під цим же криптонімом поміщав критичні статті в «Російському віснику» у 1870-х роках. У 1871—1875 роках поміщав у газеті «Російський світ» свої «Нариси поточної літератури», підтримуючи Б. М. Маркевича, Д. В. Аверкиєва та інших авторів «Російського вісника», одночасно критикуючи письменників демократичної спрямованості (Н. А. Некрасова, М. Є. Салтикова-Щедріна).

Автор повістей «Біля річки» (1869), « Окольним шляхом» (1873), «Як вони поїхали» (1876), «Справи давно минулих днів» (1877). З романів Авсєєнка особливо характерні «Через блага земні», «Чумацький шлях» (1875), « Скрегіт зубовний» (1878), «Злий дух» (1881), що з'явилися вперше у журналі «Російський вісник».

Авсєєнко з 1883 по 1896 рік був видавцем «Санкт-Петербурзьких відомостей». Одночасно з цим в період з 1886 по 1890 рік був також видавцем-редактором додатка «Російська газета».