Автобани та автостради Швейцарії

Мережа швидкісних доріг у Швейцарії з 2020 року

Автобани та автостради в Швейцарії управляються федеральним урядом і в меншій мірі окремими кантонами, які зарезервовані для автомобілів, які можуть розвивати щонайменше 80 км/год.

Швейцарські автомагістралі не мають перехресть, розділені на два напрямки і мають принаймні дві смуги в кожному напрямку. Автостради, як правило, також не мають перехресть, але на відміну від автомагістралей, вони рідко мають два різних напрямки і часто є односмуговими.

Автомагістралі та магістралі позначаються зеленим кольором, нумерація складається з білих цифр на червоному тлі. Список усіх автомагістралей і автомобільних доріг у Швейцарії можна знайти в розділі Список автомагістралей і автомобільних доріг у Швейцарії.

Розмежування національних доріг

Швейцарська мережа автомагістралей і доріг не відповідає національній мережі доріг Швейцарії. До останнього входять усі дороги, якими керує федеральний уряд, включаючи ті, які призначені не лише для автотранспорту. Передумовою для включення в національну мережу доріг є те, що вона важлива для всієї Швейцарії, яка також може включати менші сполучення.

Прикладом цього є федеральна вулиця Prättigauerstrasse N28, яка класифікується як головна дорога, і деякими ділянками якої також можуть проїжджати безмоторні транспортні засоби. Як безпечне взимку сполучення з Нижнім Енгадіном, воно має національне значення. Що стосується національних доріг, Федеральне дорожнє управління відповідає за фінансування, експлуатацію, обслуговування та розширення.

Визначення, сигналізація та нумерація

Автомагістраль – це дорога національного значення Клас 1 завжди вільний від перехресть, розділений напрямками та забезпечений принаймні двома смугами в кожному напрямку. Автомагістраль, з іншого боку, є національною дорогою Клас 2 як автобани, прокладені без переходів, але на відміну від автобанів рідко розділених і часто односмугових.

Вказівник на швейцарський автобанах

Нумерація автомагістралей і автомобільних доріг

Тому не дивно, що існує різниця в термінах сигналізації, але нумерація (білі цифри на червоному тлі) використовується повсюдно для простоти. Наприклад, як автобан A1 позначена вказівниками дорога, обидві частини як автомобільна дорога (дорожній тунель Готард), а також ділянки як автомагістраль (решта сполучення північ-південь). Ця так звана А-нумерація використовується для всіх класів доріг. За червоно-білими цифрами А можна лише визначити, що це автомагістраль або автомобільна дорога, але точний статус розвитку маршрутів не можна розпізнати.

Автомагістралі та шосе, що належать до національної мережі доріг, мають номер N на додаток до номера A. Це має історичне підґрунтя і зараз використовується лише органами влади для розрізнення національних і кантональних доріг. Для зовнішнього зв’язку (картографічний матеріал, вивіски, радіозвіти тощо) використовується лише нумерація A.

До кінця 1996 року автобани, автомобільні дороги та магістральні дороги національної мережі доріг мали однакові позначення і не могли бути відрізнені одна від одної на їх основі. На додаток до номера N проекту (N1b, N1c), готова дорога іноді отримувала другий номер N (N20, N11), яким вона була позначена. Щоб уникнути плутанини, з кінця 1996 року нумерація N використовувалася лише органами влади та у зв’язку з національною мережею доріг. Автомагістралі та шосе отримали нову нумерацію А на основі старої нумерації. Це було призначено функціонально та присвоєно всі необхідні номери ділянкам, які використовуються кількома маршрутами. Тим часом усі дорожні знаки адаптували до нових правил.

Історія

Північний портал тунелю Сан-Бернардіно (1969)

Будівництво з'єднання Гунценшвіль (1967)

Будівництво автомагістралей у Швейцарії почалося відносно пізно з підвищенням добробуту після Другої світової війни. У 1950 році в Швейцарії було зареєстровано лише 147 000 автомобілів. За десять років портфоліо зросло в три з половиною рази. Метою було передусім розвантажити транспортні центри.

Будівництво розв'язки Геркінген з рампою Belchen (1967)

Перша магістраль

Перша автомагістраль у Швейцарії була відкрита 11. Магістральна дорога Люцерн-Південний була відкрита в червні 1955 року. Ця чотирисмугова дорога, яка вперше була спроектована без перехресть, слугувала в обхід Горва та мала на меті швидше з’єднати місто Люцерн із туристичними місцями в центральній Швейцарії та Берні. Він вів від сьогоднішнього перехрестя Люцерн-Крінс до Еннеторва і служив чотирисмуговою об’їзною дорогою для муніципалітету Горв. Він фінансувався виключно кантоном Люцерн без федеральної допомоги.

Дорога вважалася визначною пам'яткою з самого початку та була піонерським досягненням у всій Швейцарії. У порівнянні з нинішніми мірками, дорога більше нагадувала комфортне шосе . Під’їзні шляхи були надзвичайно короткими, і на цьому місці практично не було розміток, смуг розриву чи огорож. Тут вистачило місця для кінних екіпажів. Тодішня газета Vaterland зазначала, що гармонійні лінії не тільки не зіпсували уражений краєвид, але й збагатили його. Власники автомобілів використовували бетонну злітно-посадкову смугу, щоб випробувати швидкості, які неможливі на звичайних дорогах, тим більше, що на той час не існувало юридично обов’язкових обмежень швидкості. Ця ділянка все ще функціонує сьогодні - хоча й адаптована до сучасності - як частина A2. Завдяки проекту ця ділянка досі вважається першою автострадою в Швейцарії.

Референдум щодо покращення дорожньої мережі

Підходи до двох старих труб (1970) і третьої труби (2004) тунелю Барегг.

У лютому 1956 року ACS і TCS подають популярну ініціативу щодо покращення мережі доріг, яка вимагає, щоб принаймні половина всіх надходжень від податку на нафтопродукти на паливо використовувалася для будівництва автомобільних доріг, зокрема на захід-схід. і зв'язок північ-південь. У 6. Липень 1958 року швейцарський народ у віці 85 років схвалює контрпропозицію федерального уряду % прийнято голосів "за". 21 числа 1 червня 1960 року набув чинності Федеральний закон про національні дороги, який передав повноваження щодо планування та будівництва доріг національного значення федеральному уряду. Законом передбачено ст 2 визначено, що найвищий клас цих доріг призначений виключно для руху автотранспорту, доступний лише на спеціальних розв’язках, повинен мати смуги з двостороннім рухом і не перетинати інші дороги на одному рівні.

10 числа У травні 1962 року Grauholzautobahn був відкритий як перша ділянка N1. Тому він підпорядковувався Федерації будівництва та обслуговування. Восьмикілометрова ділянка служить для розвантаження дороги через Цоллікофен. Уже в 1963 році з’явилася перша довша ділянка автомагістралі, ділянка Женева – Лозанна N1. 10 числа Із завершенням будівництва ділянки Оензінген–Гунценшвіль між Берном і Ленцбургом у травні 1967 року, 85-й км протяжністю ділянки N1. У той час це була найдовша безперервна автомагістраль у Швейцарії.

Доступ до автодорожнього тунелю Готтард (2008)

У наступні роки з’явилися численні нові ділянки як на кантональному рівні, так і в національній мережі доріг. Отже, на 1 Тунель Сан-Бернардіно було відкрито для руху в грудні 1967 року, приблизно через два роки після прориву. Автомобільний тунель довжиною 6,6 км вперше забезпечив цілорічне сполучення південних долин Граубюнденса Мізокс і Каланкаталь зі столицею Кур і, як частина A13, з’єднує східну Швейцарію з південною стороною Альп і Тічино. У 1968 році з’явилася ділянка A3 біля Фрайенбаха, а в наступні роки – інші ділянки A1 у східній Швейцарії.

Посилання

• Офіційний веб-сайт Федерального управління автомобільних доріг (FEDRO)
• Автомагістралі у Східній Швейцарії → Кантони Санкт-Галлен, Тургау, Гларус і два Аппенцель (камери в прямому ефірі, перекриття та звіти про дорожній рух)
• Nationalstrassen німецькою, французькою та італійською // Історичний словник Швейцарії.
• автомобільні дороги. CH Swiss autoways (форум, маршрути та фото)
• Seite der Luftwaffe über Starts& Landungen auf Schweizer Autobahnen