Автомагістраль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автомагістраль А1 у Словенії

А́втомагістра́ль (автомобі́льна магістра́ль) — тип автомобільної дороги, що запроектована та збудована для швидкісного автомобільного руху, яка не має перетинів в одному рівні з іншими транспортними спорудами, де вхідний і вихідний транспортні потоки є регульованими, а смуги руху в протилежних напрямках фізично розділені для недопущення фронтальних зіткнень[1].

Регулювання тут слід розуміти не як світлофорне чи здійснюване певною особою (наприклад, вуличним регулювальником), а як те, що заїзд чи виїзд з автомагістралі може здійснюватися лише через рампи та перехідно-швидкісні смуги, що дають змогу підлаштувати швидкість автомобіля до швидкості транспортного потоку на автомагістралі.

Автомагістралі (далі — АМ) забезпечують безперешкодний рух транспортного потоку без світлофорів та без прямого доступу до в'їзду на території прилеглих до магістралі об'єктів. Єдиним винятком є з'їзди на територію об'єктів та служб, що безпосередньо обслуговують автомагістраль, як, наприклад, станції дорожнього сервісу[en]. Перетини з іншими дорогами, залізницями, пішохідними доріжками виконані виключно в різних рівнях, тому транспортні потоки не перетинаються. Це кардинально підвищує безпеку руху[2].

Перші автомагістралі з'явилися на початку 20-го століття. 1924 року Італія відкрила автостраду Autostrada dei Laghi (тепер Автострада А8[it]), що з'єднала Мілан та Варезе. Невдовзі в Німеччині був споруджений перший автобан, що з'єднав Бонн та Кельн. Автомагістралі швидко поширилися в Європі та Америці. Англія була одна з останніх розвинутих країн, що впровадила такі дороги (Preston By-pass, 1958)[3].

Означення[ред. | ред. код]

Основний документ на проектування та будівництво автомобільних доріг в Україні — ДБН В.2.3-4 — дає таке означення автомагістралі:[1]

« Автомобільна дорога, яка має чотири й більше смуг руху, огородження на узбіччях і розділювальній смузі, перетинає в різних рівнях інші дороги, залізничні й трамвайні колії, пішохідні й велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин та обгороджена сіткою або іншим видом огорожі, що мінімізує можливість несанкціонованого доступу на дорогу тварин та людей. »

Таке означення практично повторюється і в документі «Про правила дорожнього руху» (Постанова КМ від 10.10.2001 р. № 1306)[4].

Воно не повністю корелюється зі стандартами на АМ в інших країнах. Наприклад, у США та Канаді огородження на розділювальній смузі може не бути, якщо смуги руху розділені широким кюветом[5][6]. А огородження на узбіччях зазвичай передбачається лише на високих насипах або для захисту автомобілів від зіткнення зі спорудами (підпорами мостів, фундаментами дорожніх знаків тощо)[7].

Організація економічного співробітництва та розвитку подає наступне означення[8]:

Дорога, спеціально запроектована та споруджена для автомобільного руху, що не обслуговує суміжні території, і яка:

(a) має смуги руху, протилежні напрямки яких розділені серединною смугою, не призначеною для проїзду, або ж іншими роздільни́ми засобами;
(b) не має перетинів в одному рівні з іншими дорогами, залізницями, трамвайними коліями та пішохідними доріжками;
(c) позначена відповідними дорожніми знаками й призначена лише для певних транспортних засобів.

У більшості штатів Америки стандарти означують автомагістраль через ієрархічну послідовність термінів:

  • freeway — це expressway з повним контролем доступу і розділеними рівнями на всіх перетинах доріг;
  • expressway — це arterial highway з розділеними смугами руху, що призначений для транзитного проїзду, з частковим або повним контрольованим доступом, з розв'язками у різних рівнях на головних перетинах доріг;
  • arterial highway — загальний термін для доріг, що призначені для транзитного руху, зазвичай з прямим безперервним сполученням[6]:

Термінологія[ред. | ред. код]

Ця дорога в Північній Англії теж може називатися «гайвей»

Загальним англомовним терміном для такого типу доріг є «дороги з контрольованим доступом» (англ. Controlled-access highway). Інші локальні та національні назви[9]:

freeway (Австралія, Південна Африка, США, Канада);
interstate (США);
motorway (Сполучене Королівство, Пакистан, Ірландія, Нова Зеландія, частина Австралії);
expressway (частина Канади та США, країни Азії);
autoroute (Квебек);
autobahn (Німеччина, Австрія);
autopista (іспаномовні країни).

Часто вживана в побуті назва «гайвей» для автомагістралей у Північної Америки не є вірною[10]. Насправді «гайвей» у Північній Америці — це будь-яка дорога загального користування, може бути навіть лише з гравійним покриттям.

Попри те, що термін «автомагістраль» зустрічався в радянській періодиці, у технічній літературі він прижився лише після виходу у світ невеликої книги-посібника «Проектирование автомагистралей» (автор — В. Ф. Бабков, 1966)[11]. До 1985 року в нормативній літературі (будівельні норми та правила) термін «автомагістралі» не використовувався[12][13][14], натомість вимоги до доріг категорії І повністю відповідали закордонним вимогам до автомагістралей[15].

У редакції Будівельних Норм і Правил (рос. СНиП 2.05.02-85) від 1985 року категорія доріг І була розділена на підкатегорії Іа та Іб. Для них були надані окремі назви — «автомагістраль» та «швидкісна дорога»[16].

Термін автомагістраль та автомобільна магістраль не слід плутати з терміном магістральна дорога, який вживається для мережі вулиць та доріг населених пунктів[17]. А термін магістральна автомобільна дорога вживається для класифікації доріг державного значення і не є тотожним з автомагістраллю[18].

Історія[ред. | ред. код]

Перша у світі автомагістраль 1924 року з'єднала Мілан з Варезе, Італія.

Заведено вважати, що першою автомагістраллю була платна дорога Autostrada dei Laghi довжиною 43 км, що 1924 року з'єднала Мілан з Варезе. Дорога мала кілька розв'язок на двох рівнях, не мала роздільної смуги (лише нанесена фарбою роздільна лінія), була шириною від 11 до 14 метрів (з покриттям 8–12 м), з максимальними поздовжніми похилами до 30  і горизонтальними кривими радіусом не менше 400 м[n 1]. Розраховувалася вона на тисячу автомобілів у день і була більш ніж комфортна для кількох десятків авто, що проїжджали дорогою протягом дня в перші місяці. Покриття бетонне, товщиною від 18 до 20 см, що теж було більш, ніж достатньо для тогочасних авто. У перші роки автомагістраль була відкрита лише від шостої ранку до першої ночі[19].

Американці теж претендують на першість у спорудженні таких доріг. 1908 року в Лонг-Айленді відкрилася перша ділянка дороги довжиною 10 миль (16 км), що згодом (1911) з'єднала Квінз з озером Ронконкома (Нью-Йорк) (всього 45 миль, або 72 км). Всі перетини з іншими дорогами були виконані в різних рівнях, покриття одне з перших у світі було влаштовано з віражами на поворотах. Бетон для покриття дороги теж був новинкою для США. Втім, ця дорога була приватною і будувалася головним чином для автомобільних перегонів. Після серйозної аварії 1910 року автоперегони на ній були заборонені й вона стала платною дорогою. Головний атрибут автомагістралі — транспортні розв'язки у двох рівнях — були споруджені не для безпеки та зручності загального транспортного потоку, а для безпеки автоперегонів. А згодом таке планування полегшило переведення дороги в платну. Проте, строго кажучи, не можна назвати цю дорогу автомагістраллю, оскільки її можна було перетинати, здійснюючи лівий поворот від плаз оплати проїзду[20].

Перші автомагістралі з розділеними смугами руху (1936, Німеччина). Дорожня розмітка нанесена чорною фарбою.

Німецький претендент на першу автомагістраль — ділянка дороги АФУС, споруджена 1921 року, теж задумувалася як трек для автоперегонів. Три шляхопроводи через поперечні дороги не були транспортними розв'язками, оскільки не мали рамп для виїзду на швидкісну дорогу. Пряма ділянка довжиною майже 10 км з розділеними смугами руху створювала враження надсучасної автомагістралі на той час[21]. Це була перша АМ з окремим земляним полотном для протилежних напрямків руху. Втім, зроблено це було не з огляду на комфорт і безпеку їзди щоденного транспорту, а лише тому, що час від часу на автомагістралі проходили змагання з автоперегонів по кільцевому маршруту. Тому смуги руху в протилежних напрямках були розділені широкою смугою з кюветом. Лише в середині 30-х років це стало стандартом автомагістралей.

У Північній Америці розділені смуги руху разом з перетинами у двох рівнях були вперше впроваджені 1924 року при спорудженні дороги Bronx River Parkway у Нью-Йорку[22][23].

Проте найбільшої слави інноваторів отримали все ж німецькі автобани. Німці не перші почали будову подібних доріг, але системний підхід до планування та проектування мережі АМ вивів їх у світові лідери. Не останню роль у цьому зіграла німецька пропаганда. Засноване 1924 року приватне «Товариство з вивчення будівництва автомобільних доріг» (нім. Studiengesellschaft für Automobile Straßenbau — STUFA)[24] через два роки оприлюднило вельми амбіційний план зі спорудження 22,5 тисячі кілометрів автомагістралей (нині в Німеччині є наполовину менше таких доріг). Цього ж року була утворена державна «Асоціація з планування автодороги ганзейських міст Франкфурт — Базель» (нім. Verein zur Vorbereitung der Autostraße Hansestädte-Frankfurt-Basel — HaFraBa)[25], яка зайнялася практичним плануванням сучасних доріг. Невдовзі був готовий проект першої автомагістралі загального користування між містами Кельн і Аахен. Через кризу проект був обмежений ділянкою довжиною 20 км між Бонном та Кельном, яка й була урочисто відкрита 1932 року мером Конрадом Аденауером (зараз це автобан А-555). Дорога мала чотири смуги руху, розділені лише дорожньою розміткою[n 2], бетонне покриття, перетини у двох рівнях, була розрахована на рух зі швидкістю до 120 км/год, хоча середня швидкість тодішніх авто була лише 60 км/год[27]. Спеціально до офіційного відкриття поліція опублікувала правила користування дорогою, за якими на ній було заборонені розвороти, зупинки, паркування, і рух дозволявся лише автомобілям[n 3][n 4].

Німецькі автобани відразу стали взірцем для наслідування в інших країнах світу. Наприклад, перша автомагістраль у Канаді — QEW — була інспірована саме автобанами[29][30]. А в британській газеті після берлінської олімпіади 1936 року з'явилася стаття під заголовком «Англії потрібні нацистські дороги»[31].

Проектні рішення[ред. | ред. код]

Планування[ред. | ред. код]

Рух на автомагістралі I-5 зупиняється світлофором, якщо міст піднятий для пропуску суден (Орегон, США). Зелені сигнали світлофорів видно за гілками дерева.

Автомагістралі не мають перетинів на одному рівні з іншими дорогами, залізницями, пішохідними чи велосипедними доріжками. Тому світлофори на них не встановлюються. Проте є кілька прикладів, де світлофори все ж застосовуються. Один із них — на американській автомагістралі I-5, яка має розвідний міст через річку Колумбія в штаті Орегон. Світлофор, що встановлений на фермах моста, зупиняє транспортний потік, якщо міст піднятий для пропуску суден.[32]. Це трапляється нечасто — по 10 хв 10–20 разів на тиждень. Всього в США є вісім розвідних мостів на автомагістралях, які обладнані світлофорами.

Перетини АМ з іншими дорогами зазвичай виконуються у вигляді шляхопроводів, причому по них найчастіше проходить дорога нижчої категорії, щоб зменшити розміри моста і його вартість. В окремих випадках для пішоходів та велосипедистів споруджують легкі мости або тунелі під дорогою, щоб не змушувати їх робити обходи до найближчих розв'язок і не спонукати до спроб перебігти АМ.

Доступ до АМ з інших доріг здійснюється зазвичай із багаторівневих транспортних розв'язок[33], які покликані усунути конфлікти між потоками, що перетинаються, а також слугують як «синхронізатори», підлаштовуючи швидкість автомобілів під умови руху на АМ. Досить поширені випадки (особливо на «не строгих» АМ), коли для економії коштів на штучні споруди влаштовують з'їзди з АМ направо та виїзди на АМ з правим поворотом (як, наприклад, на Бориспільському шосе).

Втім, у складних випадках схеми розв'язок можуть видати досить дивні результати. Наприклад, поблизу містечка Брізвуд у Пенсильванії дороги I-70 та I-76 перетинаються в різних рівнях, але щоб з південного напрямку I-76 перейти на південний напрямок I-70 потрібно зробити петлю довжиною понад 6 км[34].

Швидкість руху[ред. | ред. код]

Кожна країна окремо регулює швидкість на автомагістралях. На частині доріг Німеччини обмеження відсутні, лише встановлюються знаки рекомендованого обмеження — 130 км/год.

Найбільша допустима швидкість встановлена в Об'єднаних Арабських Еміратах — 160 км/год[35]. За ними слідують одна країна й один штат, де узаконено рух зі швидкістю 140 км/год: Болгарія, Техас. У США дозволені швидкості в різних штатах варіюються від 60 миль/год (97 км/год) до 85 миль/год (135 км/год).

Інформаційно-попереджувальний знак на автомагістралі HWY 407 (Онтаріо). Кожна стрілка розміщена над відповідною смугою руху.

Зазвичай, для АМ встановлюється також мінімальна швидкість, щоб «повільні» автомобілі не створювали перешкод для швидкого руху. У більшості штатів Америки мінімальна швидкість становить 40 —45 миль за годину (64 —72 км/год). Оригінально встановлено нижню межу в Гаваях — вона не повинна бути нижчою, ніж на 10 миль за годину (16 км/год) від максимально дозволеної[36]. У штаті Вісконсин мінімум не встановлений чисельно, але закон приписує «…Ніхто не повинен їхати так повільно, щоб створювати перешкоди для нормального руху транспорту»[37].

Українські норми встановлюють для АМ мінімальну швидкість 40 км/год[38].

Дозволена швидкість руху на АМ зазвичай вища, ніж на інших дорогах. Це зменшує час прийняття рішень, тому АМ облаштовують дорожніми знаками більшого розміру[39]. Наприклад, знак обмеження швидкості для АМ в Онтаріо в півтора раза більший за звичайний[40]. Якщо АМ має багато смуг руху, то знаки розміщують на фермах понад дорогою. Особливо це стосується інформаційно-вказівних знаків. На великій швидкості водій не має часу порахувати кількість стрілок на знаку і смуги руху, щоб визначити, яка саме стрілка стосується його смуги (як, наприклад, це зроблено на знаках Бориспільського шосе). Тому знаки напрямку руху розміщуються над тими смугами, до яких вони стосуються[41].

Поперечник дороги[ред. | ред. код]

HWY-401 має 4 смуги руху на експрес-частині і 3 смуги на колекторі у кожному напрямку (Скарборо, Онтаріо). Крайня права смуга колектора є перехідною і закінчується, про що свідчить перервна дорожня розмітка з меншим інтервалом.

Пропускна спроможність АМ у розрахунку на одну смугу руху починає знижуватися, якщо кількість смуг в одному напрямку перевищує 3 — 4[42]. Це пов'язано з тим, що автомобілям доводиться робити багато переміщень між крайніми смугами, що негативно впливає на безпеку та швидкість руху всього потоку. Особливо яскраво це проявляється в міських зонах, де з'їзди з АМ влаштовуються частіше. Автомобілі, що використовують АМ для 2 — 3 прогонів, перешкоджають транзитному транспорту.

Одним з рішень є розділення АМ у кожному напрямку на експрес та колектор, що розділені бар'єром. З'їзди й виїзди влаштовують лише з колекторів, а перехідні смуги між колектором і експресом роблять у два-три рази рідше. Унаслідок цього автомобілі, що використовують АМ на невеликі віддалі, рухаються лише по колектору, залишаючи експрес-смуги для транзитного транспортного потоку. Зазвичай колектори мають такі ж геометричні параметри й дозволену швидкість, як і експрес-смуги. Таке розділення АМ (англ. local-express lanes або англ. collector-express system) використовується на десятках доріг Північної Америки та інших країн світу[43][6]. Найближчий до України приклад — дорога S2 поблизу її перетину з S8 на південному заході Варшави (див.карту).

Ця ділянка автомагістралі Highway 401 має назву «переплетіння» (англ. basketweave interchange, інший жаргонний термін — Spaghetti Junction) — перехідні смуги дозволяють робити переходи між колектором і експресом (права і ліва частини зображення), тобто магістраль переплітається сама з собою. Інформаційно-вказівні знаки мають різний колір для смуг експресу (зелений) та колектора (синій). Вигляд на схід. Знімок виглядає «пласким». Насправді віддаль від об'єктива до шляхопроводу (праворуч) становить майже 1,5 км.


Це ж переплетіння з висоти пташиного польоту (вигляд на південь).

Обов'язковим на АМ є елемент, що розділяє зустрічні потоки машин, запобігаючи їх лобовому зіткненню. Цим елементом може бути трав'яна смуга з кюветом або смуга зі штучним бар'єром. Окрім фізичного розділення потоків ця смуга зменшує психологічний вплив зустрічних автомобілів на водіїв. Вважається, що 4 — 5 м достатньо, щоб водії почували себе комфортно і не остерігалися лобового зіткнення. Інколи роздільна смуга робиться значно ширшою, щоб зарезервувати місце для наступного розширення дороги[44]. Наприклад, автомагістраль HWY407, яка зараз має по п'ять смуг руху в кожному напрямку, розпочиналася з трьох смуг у 1990-х роках і згодом кожні наступні 5–7 років послідовно поширювалася досередини на одну смугу[45].

Highway 401 південніше від аеропорту «Торонто-Пірсон» у своєму найширшому місці (на перетині з Dixie Rd)

Рекордсменом за кількістю смуг руху є АМ I-5 у Сан-Дієго, яка на ділянці 3,2 км має 22 ряди (7 — експрес і 4 — колектор для кожного напрямку руху)[46]. Наступним слідує HWY-401 у Місісазі (Онтаріо), який загалом має 18 смуг. В українських нормативних документах для АМ передбачено лише по 4 смуги руху в кожному напрямку[1].

На АМ крайня ліва смуга може бути виділена для руху лише автобусів та автомобілів з кількома пасажирами (англ. High-occupancy vehicle lane - HOV), або для автомобілів з кількома пасажирами та за оплату — для авто лише з водієм (англ. High-occupancy toll lane - HOT lane).

Символьні позначення[ред. | ред. код]

Знаки, які вказують, що на даній дорозі (чи її відтинку) діють правила руху по автомагістралях, схожі майже у всіх європейських країнах:

Навпаки, у США, Канаді, та деяких інших країнах символи інші:

Безпека на автомагістралях[ред. | ред. код]

АМ вважаються безпечнішими ніж інші дороги. При їх частці у понад 25 % у пройдених кілометрах вони вносять лише 8 % у частку аварій (статистика по Європі)[47]. Організація економічного співробітництва та розвитку представила звіт по статистиці аварій за 2015 рік, у якому порівнюються загальна аварійність на дорогах з тою, що сталася на автомагістралях[48][49]:

International Загиблих на 1 млрд ам/км
Країна Всі дороги Автомагістралі
Австрія 5,37 1,27
Бельгія 7,30 2.65
Данія 3,41 1,00
Фінляндія 4,90 0.80
Франція 5,92 1.98
Німеччина 4,60 1.75
Словенія 6,66 2,26
Англія 3,56 0,91
Швейцарія 3,97 0,92
США 7,04 3,47

Звіт за 2018 рік підтвердив статистику, стверджуючи, що смертельні випадки на автомагістралях трапляються у 2—6 разів рідше, ніж на загальній мережі доріг[50].

Статистичні дані по німецьких автобанах свідчать, що вони є порівняно більш безпечні, ніж інші дороги. Рівень травматизму та нещасних випадків на автомагістралях у кілька разів нижчий, ніж на інших дорогах. Проте частка нещасних випадків по відношенню до травматизму на АМ є порівняно високою, що пояснюється більшими швидкостями руху[51]. Іншими словами, аварії на АМ трапляються рідше, але якщо вже трапляються, то їх наслідки більш трагічні.

Категорія дороги Травматизм Летальні випадки Рівень травматизму* Рівень летальності* Летальність на 1000 травмованих
Автобан 17,847 387 80 1.7 21.7
Міські дороги 206,696 1,062 1390 5.1 3.7
Міжміські дороги 75,094 2,151 220 7.6 34.5
Разом 299,637 3,600 420 5.0 12.0

* на 1 млрд пройдених кілометрів

Економіка будівництва[ред. | ред. код]

Вартість будівництва автомагістралей дуже залежить від умов місцевості та виду й кількості штучних споруд (шляхопроводів, мостів, віадуків, тунелів). У Європі найдорожчі дороги в Австрії (€12.87 млн/км), далі слідують Угорщина (€11,21 млн/км), Словаччина (€9,56 млн/км) і Чехія (€8,86 млн/км). Гірські умови в середньому вдвічі збільшують вартість будівництва[52].

Окремі проекти можуть значно виходити за рамки середніх цін. Наприклад, подовження автобану А100 поблизу Берліну на 3,2 км обійшлося в понад €470 млн (€147 млн за кілометр)[53]. Автобан у Швейцарії поблизу Цюриху коштував €101 млн за кілометр[54]. Основний внесок у цей кошторис зробили тунелі, будівництво яких обходиться в 30 разів дорожче, ніж автомагістралі.

У Північній Америці вартість автомагістралі (3 смуги руху в кожному напрямку) становить приблизно $4,4 млн/км для сільської місцевості й понад $7 млн/км для міських умов[55].

Проблеми довкілля[ред. | ред. код]

Дорожні затори є причиною утворення смогу.

Автомагістралі є об'єктами серйозної критики зі сторони урбаністів та захисників довкілля, які звертаються увагу на підвищений рівень шуму[56], забруднення довкілля. Економічний розвиток районів теж інколи зазнає негативного впливу[57]. Окрім того водії часто скаржаться на неефективність АМ у години пік[58][59][60].

На початку 1970-х років Конгрес США визнав, що автомагістралі та інші дороги є найбільшим джерелом шуму в американських містах[61]. Незабаром були розроблені численні комп'ютерні моделі для аналізу шуму і зменшення його рівня[62].

Шумозахисний екран вздовж автомагістралі HWY401 (Торонто).
Рідкісний знімок порожньої HWY401, яка є найбільш завантаженою у Північній Америці. Зроблений 2008 року, коли через вибух цистерн з пропаном дорога на кілька годин була закрита.

Окремі міста почали проводити кампанії з демонтажу автомагістралей[en], у процесі яких магістралі перебудовувалися в бульвари або парки, зокрема у Сеулі, Портленді, Нью-Йорку, Бостоні, Сан-Франциско, Мілуокі.

Спорудження магістралей у тунелях дозволяє звільнити заселені території від частини транспорту, покращити екологічну ситуацію та зберегти історичну забудову, як це було зроблено в Сіднеї (п'ять підземних магістралей), Брисбені (три підземні магістралі) та у Мельбурні (дві магістралі).

Противники автомагістралей стверджують, що АМ є частиною замкнутого кола: швидкісні дороги, покликані зменшити навантаження на наявну мережу, дуже швидко притягують до себе транспортні потоки і самі стають місцями заторів. Окрім того, жителі навколишніх територій починають більше купувати авто, розраховуючи скористатися новими дорогами, і це теж збільшує транспортне навантаження. Цей феномен відомий як спровокований попит[en][63][64].

Позаміські автомагістралі зазвичай сприяють економічному розвитку районів, віддалених від центральних міст, підвищують вартість нерухомості. Проте у містах їх сусідство негативно впливає на привабливість і вартість житла, а навколишні мешканці отримують ще один соціальний поділ — на тих, хто не має власного авто і хто може собі дозволити його. Часто саме бідніша частина населення висловлюється проти будівництва магістралей[65].

Експерти з планування стверджують, що навіть якщо магістралі старанно спроектовані й побудовані з урахуванням їх зручності та безпеки, вони не можуть надавати всім соціальним та етнічним групам однакові можливості рекреації, працевлаштування та освіти. Це справедливо для всіх міст і особливо це стосується безпосередніх сусідів дороги[66]. Втім, АМ все ж сприяють розвитку малого бізнесу[67].

Бум будівництва Interstate Highway System у США призвів до руйнування тисяч житлових кварталів, переселення десятків тисяч людей. У багатьох містах відбувалися протести проти автомагістралей[en]. Результатом стало створення Міністерства транспорту США, першим завданням якого було залагодження конфліктів між автомагістралями та містами[68].

Тепер розширення мережі АМ у США майже зупинилося. Тому є кілька причин[69]:

Крім цього, інвестори постійно ризикують недоотримати прибутки, оскільки в США податок на паливо не індексується автоматично зі зростанням інфляції, а кожне підвищення податку на пальне викликає акції протесту[en].

Зупинені та скасовані проекти[ред. | ред. код]

Опори демонтованої автомагістралі у Торонто. Залишилися як архітектурний пам'ятник.

У світі є багато зупинених або збудованих і частково чи повністю розібраних автомагістралей.

У Торонто було скасовано кілька проектів автомагістралей. Основна причина — активний супротив громадськості проти руйнування наявної забудови. Частина вже збудованої ділянки Gardiner Expressway була розібрана, але опори шляхопроводу все ж залишися. Зупинення розбудови Gardiner Expressway спричинило скасування проектів кількох інших суміжних автомагістралей[71].

У Новій Шотландії подібний проект теж був закритий невдовзі після спорудження першої черги Cogswell Interchange[72]. А проект Shaganappi Trail у Калгарі через опозицію захисників довкілля так і не вийшов за стадію планування[73].

Низка проектів АМ у Квебеку також з різних причин не була реалізована — Autoroute 6, 9, 13, 15, 16 та інші[74].

Фінансова криза в Азії 1997 року закрила проект у Малайзії[75], а протести населення скасували проект Kinrara–Damansara Expressway[76].

У США, що має одну з найбільших мереж автомагістралей у світі, відповідно, список нереалізованих проектів сягає кількох десятків[77].

Автомагістралі в Радянському Союзі[ред. | ред. код]

У Радянському Союзі в 30-х роках XX століття також планували автомагістралі. Найбільш амбіційний проект передбачав прокладання АМ Москва — Мінськ та Москва — Київ. Дорога мала бути шириною 18 м з триметровою роздільною смугою, з удосконаленим покриттям, транспортними розв'язками в різних рівнях. Передбачалося спорудження паралельної дороги спеціально для тракторів, через кожні 5 км — кам'яні арки для пропуску худоби. Кошторисна вартість була захмарною для Союзу — 1 мільярд карбованців. Тому був прийнятий спрощений проект, майже вдвічі дешевший, на який теж не вистачало фінансування, матеріалів, техніки, робочої сили (навіть з використанням ресурсів ГУЛАГу). Вже під час будівництва проект знову був спрощений (без паралельної тракторної дороги, дворівневих розв'язок, арок). Кінцева дорога за технічними показниками не була автомагістраллю[31].

Слід відзначити відмінність у цільовому призначенні автомагістралей у Німеччині, Північній Америці та Радянському Союзі. АМ у західних країнах не проектувалися з огляду на їх воєнне значення. В Америці це було без потреби, а в Німеччині це було б надто затратно, оскільки на масові військові автомобільні перевезення не вистачало пального. Автобани не мали істотної ролі у військових переміщеннях[78].

Натомість у наказі про початок будівництва двох перших АМ у Радянському Союзі було вказано на оборонну роль майбутніх доріг[31]. Саме тому вони й були вибрані як першочергові з півтора десятка інших необхідних доріг. Це ж відмічала й закордонна преса. В американській газеті «The San Mateo Times» 16 вересня 1936 року вийшла стаття під заголовком «Радянський Союз поспішає з військовими дорогами до Німеччини у побоюванні війни» (англ. «Soviet Rushing Military Roads to Germany in Fear of War»)[31]. Насправді, згідно з розрахунками, по АМ Москва-Мінськ можна було перевозити на автомобільному транспорті дві стрілецькі дивізії (людей та озброєння) за одну добу[79].

Значний прогрес у дорожньому будівництві відбувся у 1951—1955 роках (п'ята п'ятирічка). Було відзвітовано про спорудження автомагістралей Москва — Сімферополь, Київ — Харків — Ростов, Ростов — Мінеральні Води — Орджонікідзе, Мінськ — Брест та ін. Проте за технічними показниками вони ніколи не були автомагістралями[80].

Першою ж АМ у Радянському Союзі була Московська кільцева автомобільна дорога, побудована у 60-х роках (109 км)[81].

Автомагістралі в Україні[ред. | ред. код]

В українських стандартах щокілька років змінювалося означення автомагістралі. 2000 року термін «автомагістралі» та «швидкісні дороги» були вилучені з нормативного документа[82]. У версії від 2007 року автомагістралі повертаються в норми й ними стають лише дороги категорії Іа[83]. А в наступній редакції 2015 року автомагістралями стали називатися дороги всієї І-ї категорії (Іа та Іб) натомість термін «швидкісна дорога» був вилучений. Це нововведення автоматично виключило всі швидкісні дороги України з категорії Іб[1].

Невдовзі «швидкісна дорога» все ж була повернута в нормативний документ. Вона не є прив'язана до жодної категорії, і, згідно з означенням («Автомобільна дорога, що має не менше ніж дві смуги руху в кожному напрямку, напрямки руху відокремлені один від одного розділювальною смугою, може перетинати на одному рівні інші автомобільні дороги, має огородження на розділювальній смузі»)[84], взагалі не може існувати, оскільки вимагає наявності розділювальної смуги, яка, згідно з цими ж нормами, може бути лише для автомагістралей. Навпаки, у російських стандартах збереглася категорія Іб «швидкісні дороги»[85].

У пресі часто безпідставно називають автомагістралями будь-які значимі дороги, незважаючи на те, наскільки вони відповідають стандартам[86][87].

Станом на 2018 рік в Україні формально є лише одна автомагістраль — ділянка дороги М-03 від Борисполя до Києва[88]. При довжині всього 14 км вона має радше символічно-представницьке значення (міжнародний аеропорт — столиця України), ніж практичне. Дозволена швидкість 130 км/год економить лише трохи більш як 2 хв, ніж коли рухатися з економічною швидкістю 90 км/год[89].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Максимальний поздовжній похил 30 ‰ для автомагістралей зберігся до тепер у стандартах більшості країн.
  2. Перша дорожня розмітка була виконана чорною фабою, щоби бути більш примітною на бетонному покритті.[26]
  3. Термін «автобан» вперше був використаний 1928 року головою асоціації HaFraBa в назві офіційного журналу.[25]
  4. Через півроку після приходу нацистів до влади автомагістраль Бонн-Кельн була переведена в нижчу категорію — «федеральна дорога». Зроблено це було, щоб Адольф Гітлер зміг проголосити себе ініціатором будівництва автомагістралей у Німеччині, що і було зроблено у вересні 1933.[28]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г ДБН В.2.3-4:2015, 2015, с. 3
  2. European Transport Safety Council (19 February 2008). "Fate of EU Motorway Safety in Hands of MEPs" (PDF). Прес-реліз. Переглянутий 03 травня 2018. (англ.)
  3. M6, Preston by-pass, Britains first motorway. http://www.madeinpreston.co.uk/index.html. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 3 червня 2018.  (англ.)
  4. Про Правила дорожнього руху. http://www.rada.gov.ua/. Верховна Рада України. 10 жовтня 2001 р. Процитовано 4 червня 2018. 
  5. Gometric Design Standards for Ontario Highways, 1985, с. D4-10
  6. а б в Roadway Design Manual. Department of Transportation. New Jersey. 2015. с. 3–7. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018. «Freeway - An expressway with full control of access and grade separations at all intersections. Expressway - A divided multi-lane arterial highway for through traffic, with full or partial control of access, and generally with grade separations at major intersections. On rare occasions, expressways may also include two lane roadways. Arterial Highway – This is a general term, denoting a highway used primarily for through traffic, usually a continuous route.»  (англ.)
  7. Gometric Design Standards for Ontario Highways, 1985, с. D8-1
  8. Illustrated Glossary for Transport Statistics. http://www.oecd.org/. OECD. 2009. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.  (англ.)
  9. So, what's a "Controlled Access Road"?. https://speedgauge.net/. Speedgauge. February 25th, 2013. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 3 червня 2018.  (англ.)
  10. Белєнький, Александр (02 08 2012). Правила американських доріг. Процитовано 15 травня 2018. (рос.)
  11. Бабков, 1966, с. 1
  12. НиТУ 128-55, 1955
  13. СНиП II-Д.5-55, 1955
  14. СНиП II-Д.5-62, 1964
  15. Бабков, (1966), p. 10–12.
  16. СНиП 2.05.02-85, 1985, с. 2
  17. ДБН 360-92, 1992, с. 57
  18. Про класифікацію автомобільних доріг та перелік автомобільних доріг України державного значення. Кабінет міністрів України. 6 квітня 1998. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 25 серпня 2018. 
  19. Lapini, Gian Luca (28 febbraio 2005). Le prime autostrade lombarde.  (італ.)
  20. http://www.newsday.com/community/guide/lihistory/ny-history-hs701a,0,6567870.story Архівовано November 22, 2008, у en:Wayback Machine.(англ.)
  21. Track Germany. Процитовано 16 травня 2018.  (англ.)
  22. Built to Meander, Parkway Fights to Keep Measured Pace. The New York Times. June 6, 1995. Процитовано April 13, 2010. (англ.)
  23. Hershenson, Roberta (June 18, 1995). Bronx River Parkway On an Endangered List. The New York Times. Процитовано April 13, 2010. (англ.)
  24. Dienel, 2010, с. 92
  25. а б An Autobahn Timeline. Процитовано 16 травня 2018.  (англ.)
  26. Martin Domhan, Hans Dieter Schönborn: Kommentare zu den neuen Richtlinien für die Markierung von Straßen (RMS). In: Strassen-Verkehrstechnik, 2/1980, S. 39–43.
  27. Heister, Richard (04.08.2007). Europas erste Autobahn wird 75. Процитовано 16 травня 2018.  (нім.)
  28. Irrtum 1: Hitler erfand die Autobahn. https://www.focus.de/. Процитовано 17 травня 2018. (нім.)
  29. Hopes to Improve Roads. The Gazette (Montreal). February 18, 1936. с. 14. Процитовано February 9, 2010.  (англ.)
  30. Stamp, (1987), pp. 11–12.
  31. а б в г Ольга, Корнилова (2014). Славную дорогу строят чекисты. Исторический журнал: научные исследования 6: 660–676. doi:10.7256/2222-1972.2014.6.14902. Процитовано 27 серпня 2018. (рос.)
  32. I-5 Partnership. Regional Economic Effects of the I-5 Corridor: Columbia River Crossing Transportation Choke Points (PDF). Архів оригіналу за March 17, 2009. Процитовано 2009-03-04. 
  33. American Association of State Highway and Transportation Officials (2011). A Policy on Geometric Design of Highways and Streets. Washington, DC: American Association of State Highway and Transportation Officials. с. 10–53. ISBN 978-1-56051-508-1.  (англ.)
  34. Roig-Franzia, Manuel (22 November 2001). The Town That Stops Traffic: Travelers Encounter Way Station as Way of Life in Breezewood. Washington Post. с. B1. 
  35. New speed limit for Abu Dhabi's Mafraq-Ghweifat highway - ARN News Centre. ARN News Centre. 2018-01-30. Процитовано 2018-01-31. (англ.)
  36. Governor OK’s higher speed limit for Saddle Road. West Hawaii Today. July 6, 2016. Процитовано 2018-08-19. (англ.)
  37. RULES OF THE ROAD. Wisconsin State Legislature. August 13, 2018. Процитовано 2018-08-19. (англ.)
  38. Рух по автомагістралях і дорогах для автомобілів. Про дорожній рух. Процитовано 10 вересня 2018. 
  39. Бабков, (1966), p. 49.
  40. OTM-5, (2000), p. 36.
  41. OTM-8, (2010), p. 54.
  42. Булавина, 2009, с. 7
  43. I-405 – NE 8th St to SR 520. https://www.flickr.com/. Washington State Dept of Transportation. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.  (англ.)
  44. Бабков, 1983, с. 187
  45. History. Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 24 серпня 2018.  (англ.)
  46. Interstate 5. Архів оригіналу за 18 травня 2018. Процитовано 18 травня 2018.  (англ.)
  47. European Transport Safety Council (19 February 2008). "Fate of EU Motorway Safety in Hands of MEPs" (PDF). Прес-реліз. Переглянутий 7 April 2014.(англ.)
  48. International Traffic and Accident Data (PDF). Bundesanstalt für Straßenwesen (Federal Highway Research Institute). January 2018. Архів оригіналу за 7 April 2014. Процитовано 17 липня 2018.  (англ.)
  49. Highway Statistics: Table VM-2: Vehicle-miles of travel, by functional system; Table FI-10: Persons fatally injured in motor vehicle crashes, by Federal-aid highways. Federal Highway Administration. December 2012. Архів оригіналу за 7 September 2013. Процитовано 10 September 2013.  (англ.)
  50. Road Safety Annual Report. https://www.itf-oecd.org. International Traffic Safety Data and Analysis Group (IRTAD). May 2018. Процитовано 4 червня 2018.  (англ.)
  51. Traffic and Accident Data: Summary Statistics: Germany (PDF). Bundesanstalt für Straßenwesen (Federal Highway Research Institute). December 2012. Архів оригіналу за 8 April 2014. Процитовано 7 April 2014. (англ.)
  52. European highway construction costs evaluated. http://www.worldhighways.com/. World Highways. 30 June 2010. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 13 серпня 2018. (англ.)
  53. Hintergrund: Was kostet ein Kilometer Autobahn?. https://www.verkehrsrundschau.de/. Verkehrs Rundschau. 11.09.2014. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. (нім.)
  54. Warum 1 Meter Autobahn 300 000 Franken kosten kann. https://www.nzz.ch/. Neue Zürcher Zeitung. 13.12.2005. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. (нім.)
  55. Elswick, Frank (January 5, 2016). How Much Does It Cost to Build a Mile of Road?. http://midwestind.com/. Midwest. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 13 серпня 2018. (англ.)
  56. Martin, Hugo (20 April 2003). Sounding Off On Noise: Freeways' Neighbors Struggle To Drown Out Road Racket, Experts Say The Din Creates Mental And Physical Hazards. Los Angeles Times. с. B1.  (англ.)
  57. Jacobs, 1993
  58. McCreery, Sandy (23 July 2001). Don't just sit there, enjoy it!. New Statesman. с. 23.  (англ.)
  59. Smilgis, Martha (20 July 1987). Trapped Behind the Wheel: Clever Commuters Learn to Live in the Slow Lane. Time: 64–65.  (англ.)
  60. Coulombe, Gerard (6 July 1986). Doing The Turnpike Crawl. The New York Times. с. CN16.  (англ.)
  61. Noise Pollution and Abatement Act of 1972. S. Rep. No. 1160, 92nd Cong. 2nd session.  (англ.)
  62. Hogan, C. Michael; Latshaw, Gary L. (21–23 May 1973). The Relationship between Highway Planning and Urban Noise. Proceedings of the ASCE, Urban Transportation Division Specialty Conference (Chicago: American Society of Civil Engineers, Urban Transportation Division). Архів оригіналу за 18 May 2007.  (англ.)
  63. Cervero, Robert (Spring 2003). Road Expansion, Urban Growth, and Induced Travel: A Path Analysis. Journal of the American Planning Association 69 (2): 145–164. doi:10.1080/01944360308976303. (англ.)
  64. Martin, Hugo (10 April 2002). Will More Freeways Bring More Traffic?. Los Angeles Times. (англ.)
  65. Spivak, Jeffrey (27 July 1999). Today's Road Opening Represents Progress, Pain. Kansas City Star. с. A1.  (англ.)
  66. Van Hengel, Drusilla; DiMento, Joseph; Ryan, Sherry (March 1999). Equal Access? Travel Behaviour Change in the Century Freeway Corridor, Los Angeles (PDF). Urban Studies 36 (1): 547. doi:10.1080/0042098993529. (англ.)
  67. Borth, Christy (1969). Mankind on the Move: The Story of Highways. Washington, DC: The Automobile Safety Foundation. с. 248, 264. (англ.)
  68. Mohl, Raymond A. (2008). The Interstates and the Cities: The US Department of Transportation and the Freeway Revolt, 1966–1973. The Journal of Policy History 20: 193–226. doi:10.1353/jph.0.0014.  (англ.)
  69. Taylor, Brian D. (Winter 1995). Public Perceptions, Fiscal Realities, and Freeway Planning: The California Case. Journal of the American Planning Association 61 (1): 43–59. doi:10.1080/01944369508975618. (англ.)
  70. Bliss, Laura (Nov 9, 2016). Mass Transit Won Big on Election Day. But It Could Still Lose.. https://www.citylab.com/. Citylab. Архів оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.  (англ.)
  71. Scarborough Expressway (Gardiner Expressway Extension). 2016. (англ.)
  72. Patten, Melanie (5 May 2013). Demise of Halifax’s 'Road to Nowhere' could lead to core renewal. The Globe and Mail (Toronto). (англ.)
  73. Patten, Melanie. South Shaganappi Study. Процитовано 20 серпня 2018. (англ.)
  74. Unbuilt Autoroutes. Процитовано 20 серпня 2018. (англ.)
  75. Mythbuster: Lebuhraya Ipoh-Lumut FT5 bukan sebuah lebuh raya ekspres capaian terkawal...!!!. Blog Jalan Raya Malaysia (Malay). 2015-09-07. Процитовано 2015-09-11. 
  76. New 19.9 km Huchong highway. Kuala Lumpur. 03 Dec 2013. Процитовано 20 серпня 2018.  (англ.)
  77. Roads to the future. Highway and Transportation History Website. Процитовано 20 серпня 2018.  (англ.)
  78. Листов, Игорь (2018). История немецких автобанов. Мифы и реальность. https://www.partner-inform.de/. Партнер. Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.  (рос.)
  79. Костюхин, Александр (18 травня 2016). Как в СССР строили первые автомагистрали. https://www.livejournal.com/. Livejournal. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 28 серпня 2018. (рос.)
  80. Каменецкий, 1979
  81. Бабков, (1966), p. 8.
  82. ДБН В.2.3 - 4 - 2000, 2000, с. 3
  83. ДБН ДБН В.2.3-4:2007, 2007, с. 3
  84. ЗМІНА № 1 ДО ДБН В.2.3-4:2015 «АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ. ЧАСТИНА І. ПРОЕКТУВАННЯ. ЧАСТИНА ІІ. БУДІВНИЦТВО». http://ukravtodor.gov.ua/. Укравтодор. 17.04.2018. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018. (рос.)
  85. СП 34.13330.2012, 2012, с. 4
  86. Дороги позора. 10 самых плохих автомагистралей Украины. 06.08.2015. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 15 травня 2018. (рос.)
  87. АВТОМАГІСТРА́ЛЬ. http://esu.com.ua. Процитовано 4 червня 2018. 
  88. З якою швидкістю можна їздити українськими дорогами (постанова). 22 квітня 2009. Процитовано 2019-09-19. 
  89. Горохов, Євгеній (13.10.2016). Названа найбільш економічна швидкість автомобіля. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 15 травня 2018. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Stamp, Robert M. (1987). QEW: Canada's First Superhighway. The Boston Mills Press. ISBN 0-919783-84-8. 
  • НиТУ 128-55. Москва: Госстрой СССР. 1955. Процитовано 15 травня 2018. 
  • СНиП II-Д.5-62. Москва: Госстрой СССР. 1964. 37 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • СНиП II-Д.5-72. Москва: Госстрой СССР. 1973. 119 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • СНиП 2.05.02-85. Москва: Госстрой СССР. 1985. 57 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • ДБН В.2.3 - 4 - 2000. Київ: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. 2012. 104 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • ДБН В.2.3-4:2007. Київ: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. 2007. 104 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • ДБН В.2.3-4:2015. Київ: Мінрегіонбуд України. 2015. 91 с. Процитовано 15 травня 2018. 
  • ДБН 960-92. Київ: Держбуд України. 2002. 136 с. Процитовано 10 серпня 2018. 
  • СП 34.13330.2012. Москва: Министерство регионального развития российской федерации. 2012. 54 с. Процитовано 15 травня 2018.