Авілов Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авілов Михайло Олександрович
Народився 21 листопада 1907(1907-11-21)
в станиці Цимлянской на Дону, Ростовська область
Помер червень 1974 (66 років)
Ростовська область, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність поет
Мова творів російська
Жанр вірш, поема

Михайло Олександрович Авілов (рос. Михаил Александрович Авилов)  (19071974) — російський радянський поет. Народився 21 листопада 1907 року в станиці Цимлянской на Дону. Помер у червні 1974 року.

Життя і творчість[ред. | ред. код]

М. А. Авілов — поет нелегкої долі. Любов до поезії проявилася у нього ще в той час, коли він навчався в трудовій школі: любив читати вірші, вивчав їх напам'ять. Перший його вірш з'явилося в шкільній газеті.

Михайло Олександрович Авілов вірші писав завжди, коли працював вантажником в Новочеркаську, помічником врубмашиниста на Луганщині, коли по закінченні Новочеркаського зооветеринарного інституту в 1931 році став сільським ветлікарем, коли був у полоні.

У передмові до своєї книги віршів «Безсмертник» М. Авілов так пише про свою нелегку долю:

« Влітку 1941 року був призваний у діючу армію. Наша частина потрапила в оточення.

Полон. Бухенвальд. Ордуф. Гравинкель. Берген-Бельцен... Я бачив нелюдські страждання військовополонених у фашистських концтаборах, сам випробував їх і не міг про це мовчати. Писати вірші, зрозуміло, було ніде і ні на чому. Я зберігав їх у пам'яті, читав близьким друзям. Багато, звичайно, забув.

У лютому 1945 року мене, як втратив здатність працювати, фашисти направили в Берген-Бельцен для знищення. Але гітлерівські кати не встигали спалювати навіть трупи померлих від голоду, хвороб, тортур. Це врятувало небагатьох смертників, що залишилися в живих, і мене в тому числі. День звільнення – 15 квітня 1945 року – я запам'ятав на все життя.

Радянський госпіталь. Перше, що я зробив у той час, - це записав на обгортковому папері свої вірші. Повернувшись на Батьківщину, відчув, що без віршів не проживу. Повірив: вони потрібні людям.

»

Віра в людину радянської закалки, здатного винести пекельні муки і встояти, люблячого життя і ненавидить фашизм, — така головна тема творчості поета Михайла Авілова. Вона розвивається у збірнику «Безсмертник», що вийшов в Ростовському видавництві в 1961 році. Цикл віршів «За колючим дротом» — свідоцтво безстрашності радянського людини, її мужності, відданості Батьківщині. Вона звучить і в другому збірнику «З ім'ям людини» (Ростиздат, 1963), в якому входять поеми «Дон-Кіхот» і «Казка про богатирів і царівні».

Сильним, мужнім людям присвятив М. Авілов і поему «Колір часу» — про комсомольської молоді 20-х років, самовіддано яка трудилася на полях Придоння під кулями куркульських обрізів.

Останній твір М. А. Авілова — поема «Попіл» (Ростиздат, 1970) — також про непохитну духовної сили радянської людини, про гордих борців, сильних високої громадянської і моральної ідеєю, що борються проти фашизму.

Твору[ред. | ред. код]

  • Авілов, М. А. Безсмертник: Вірші. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1961. — 56 с., портр.
  • Цикли: За колючим дротом; Після грози.
  • Авілов, М. А. З ім'ям людини: Поеми. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1963. — 27 с.
  • Вміст.: Дон-Кіхот; Казка про богатирів і царівні.
  • Авілов, М. А. Попіл: Поема. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1967. — 22 с., портр.
  • "'То ж"' — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1970. — 48 с., іл.
  • Авілов, М. А. Колір пам'яті: Вірші та поеми — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1977. — 79 с., іл. 1 л. портр.
  • Цикли: Безсмертник; Розмова з сучасником; Після грози; З останніх віршів; Поеми: Попіл; Колір часу; Незакінчена поема.
  • Авілов, М. А. Безсмертник: Вірші та поеми — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1982. — 63 с.
  • Вміст.: Вірші; Колір: Поема; Попіл: З поеми.

Публікації в колективних збірках і журналах (вірші)[ред. | ред. код]

З останніх зошитів: «Стою біля моря на обриві...»; «Романтики, побратими Робінзона...»; «Але після нас живуть потрібно знати...»; «Порожня сварка...» //Дон. 1977 — № 12 — С. 107-109.

У ніч на 10 травня 1945 року; Радянським солдатам; «Я йшов смоленськими полями...»; «Я бачу в степу і далеке стадо...» — В кн.: Від Дону до Перемоги. Ростов н/Д, 1985, с. 5-7.

Про життя і творчість М. А. Авілова[ред. | ред. код]

  • Долинський Д. Маленькі відкриття // Комсомолець. — 1959. — 30 грудня
  • Анісімов Л. Заявка на зрілість // Молот. — 1960 — 8 червня
  • Котовсков Ст. Дорогий мужності // Молот. — 1965 — 18 лютого
  • Котовсков Ст. Поет мужнього серця // Молот. — 1967 — 21 листопада
  • Єфремов Ст. «Прагнення до справедливості при будь-яких обставин...» // Комсомолець. — 1974 — 14 вересня
  • Бугаєнко Н. Вірші про мужність // Веч. Ростов. — 1983. — 12 березня
  • Гегузин В. Поет мужності: [про зб. «Колір пам'яті» М. Авілова] // Літ. Росія. — 1977. — 25 лютого. — 20 С.
  • Долинський Д. Про поемі «Попіл» М. Авілова // Дон. — 1971. — № 12. — С. 177
  • Єфремов Ст. Про збірку «Колір пам'яті» М. Авілова // Літ. огляд. — 1977. — № 10. — С. 40-41
  • Моложавенко Ст. Пролог: [про поета М. Авилове] // У кн. В. С. Моложавенко Багаття пам'яті. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1985. — С. 9
  • Моложавенко Ст. За нами — Москва: [про М. Авилове] // У кн. В. С. Моложавенко Багаття пам'яті. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1985. — С. 163-165
  • Рогачов А. Про збірку «Колір пам'яті» М. Авілова // Дон. — 1977. — № 6. — 180 С.
  • Русиневич К. Торжество життя: [про зб. «Безсмертник» і поемі «Попіл» М. Авілова] // Молот. — 1971. — 20 червня
  • Скребов Н. «Створити, відкрити і підкорити» // Дон. — 1974. — № 11. — С. 67-68
  • Скребов Н. Звів він пісню звання солдата // Молот. — 1977. — 22 листопада
  • Чекалін С. Мужність: [про зб. «Безсмертник» М. Авілова] // Комсомолець. — 1984. — 14 лютого

Література[ред. | ред. код]

  • Письменники Дону: Бібліографічний покажчик. — Изд. 2-е, випр. і дод. — Ростов н/Д: Кн. вид-во, 1986. — 416 с.

Посилання[ред. | ред. код]