Агаджанян Артур Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агаджанян Артур Володимирович
вірм. Արթուր Վլադիմիրի Աղաջանյան
вірм. Արթուր Վլադիմիրի Աղաջանյան
Народився 23 жовтня 1957(1957-10-23) (66 років)
Ханлар, Азербайджанська РСР
Громадянство СРСР СРСР,Вірменія Вірменія, Швеція Швеція
Діяльність журналіст
Alma mater Казанський державний університет
Науковий ступінь докторський ступінь (1986)
Нагороди Орден Червоної ЗіркиСРСР СРСР,
Орден Бойового Хреста II ступеня
Медаль «За бойові заслуги» Медаль «20 років Збройних сил РА» Медаль «Маршал Баграмян-100»

Агаджанян Артур Володимирович (вірм. Աղաջանյան Արթուր Վլադիմիրի; 23 жовтня 1957, Ханлар) — вірменський громадський діяч, соціолог, політолог. Кандидат наук.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1975—1979 служба в радянській армії. Ветеран війни в Афганістані.
У 1984 році закінчив Казанський державний університет імені В. І. Ульянова-Леніна.
У 1986 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Соціологія».
Працював у Вірменському ПО Авіакомплекс, інженер-соціолог, начальник бюро, начальник відділу кадрів і режиму, заступник директора з кадрів і режиму заводу «Мікропроцесор» Вірменського ПО Авіакомплекс, був обраний звільненим головою профспілкової організації Вірменського Виробничого Об'єднання «Авіакомплекс» і членом ЦК профспілки працівників авіаційної промисловості СРСР.
Член Міжнародного союзу журналістів (IFJ). Спілки журналістів Швеції (2008) та Угорщини (2007).

Творець і керівник Міжнародного аналітичного центру «Погляд з Європи» Стокгольм, Швеція та Міжнародного агентства новин ArmNews.Eu Брюссель.
У 2006 році обраний головою правління та президентом міжнародної організації «Kristna mot terrorism» (Християни проти терору) Швеція.
Артур Агаджанян голова громадської організації смертників «Спарапеті Коч».
Є одним з активних учасників Карабаського руху.
З 1989 активно включився у створення добровольчих загонів і оборони прикордонних з Азербайджаном районів Вірменії.
Брав безпосередню участь у бойових діях на території Нагірного Карабаху. Командував спеціальним взводом добровольчого батальйону смертників «Арців». У подальшому був командиром батальйону особливого призначення (смертників) «Арців» -5.
У 1992 році командував південним напрямком (фронтом) Лачинського гуманітарного коридору. У 1993 році був призначений на посаду заступника командира 5 мотострілецької контрактної бригади МО РА.
У 1993 в травні був переведений у новостворене Управління військової політики МО РА і за наказом міністра оборони Вірменії Вазгена Манукяна відбув у тривале відрядження на Північний Кавказ.
У зв'язку зі скасуванням Управління військової політики був призначений старшим офіцером Управління по роботі з особовим складом МО РА. У 1994 призначений на посаду заступника командира бригади ППО, командир бригади ППО.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]