Айвазов Іван Георгійович
| Айвазов Іван Георгійович | |
|---|---|
| Народився |
13 (25) лютого 1872 Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
17 грудня 1964 (92 роки) Павлоград, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Галузь | богослів'я |
| Alma mater | Казанська духовна академія |
| Науковий ступінь | магістр богослов'яd |
| Заклад | Санкт-Петербурзька духовна академія |
| Партія | Російські збори |
| Конфесія | православ'я |
Іван Георгійович Айвазов (13 лютого 1872, Маріуполь, Російська імперія — 17 грудня 1964, Павлоград, СРСР) — православний місіонер, богослов і публіцист.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився Іван Айвазов в сім'ї матроса, в місті Маріуполь Катеринославської губернії.
Навчався в Катеринославській духовній семінарії. У 1898 році закінчив Казанську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я.
Із 1899 по 1912 рік служив єпархіальним місіонером у Тамбовській, Катеринославській, Харківській та Московській єпархіях. У 1912 році отримав звання магістра богослов'я та перейшов на посаду місіонера в Петербурзьку єпархію. Викладав у Московській та Санкт-Петербурзькій духовних академіях.
Брав активну участь у монархічному русі, був членом Російських зборів, виступав із доповідями релігійного та суспільно-політичного змісту. Був одним із найближчих сподвижників протоієрея Іоанна Восторгова, перебував у правлінні Братства Воскресіння Христового. Брав участь в організації та діяльності монархічних з'їздів, таких як «Четвертий Всеросійський з'їзд об'єднаного російського народу», «Перший Всеросійський з'їзд представників Союзу правого друку», «З'їзд російських людей» (1909 року), «Петроградська нарада монархістів».
Працював редактором та співробітником журналу «Голос Церкви», також співпрацював з журналами «Душеполезное чтение», «Миссионерское обозрение», «Миссионерский противомусульманский сборник», «Церковный вестник», «Вера и разум», «Голос истины». Написав безліч публікацій та творів за темами місіонерства та викриття сектантів (хлистів, духоборів, молокан, баптистів та інших).
У 1918 році був призначений місіонером-проповідником Московської єпархії. Декілька разів піддавався арештам, у 1928 році був на три роки відправлений на заслання в Йошкар-Олу з конфіскацією бібліотеки.
У 1933 році оселився в Павлограді, у 40-ві та 50-ті роки друкувався в «Журнале Московской патриархии».
Помер 17 грудня 1964 року в місті Павлоград, Дніпропетровської області.
10 жовтня 1995 року реабілітований прокуратурою Ленінграда[1].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Всемирная задача христианства. Христианское самодержавие. СПб., 1905.
- Русское сектантство [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]. Харьков, 1906.
- К диссертации Д. Г. Коновалова: «Религиозный экстаз в русском мистическом сектантстве» [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]. М., 1909.
- Московские сектанты и московские братцы. М., 1909.
- Беседа с сектантами о субботе и воскресном дне [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]. М., 1910.
- Проблема свободы в философии Канта / И. Г. Айвазов. — Москва: Книгоиздательство «Верность», 1910. — 31 с.
- Власть Всероссийского Царя. М., 1912.
- Законодательство по церковным делам в царствование императора Александра III-го [Архівовано 30 січня 2017 у Wayback Machine.]. М., 1913.
- Религиозные скитания русской интеллигенции нашего времени [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]. М., 1913.
- Как вести с заблуждающимися прения о вере (Миссионерская методика). 1915.
- Материалы для исследования русских мистических сект. [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.] 1916. Вып. 1. Т. 1—-3.
- О соединении Церквей [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.] // ЖМП. 1945. № 5.
- Краеугольный камень Церкви Христовой // ЖМП. 1947. № 6.
- Догмат искупления [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.] // ЖМП. 1952. № 1.
- О почитании Креста Господня // ЖМП. 1957. № 3.
- Материалы для исследования русских мистических сект. Выпуск 1. Христовщина. Том 1. — 1915 [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Материалы для исследования русских мистических сект. Выпуск 1. Христовщина. Том 2. — 1915 [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Материалы для исследования секты скопцов. — 1916
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Списки жертв советских репрессий на сайте «Мемориал». Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 15 квітня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Некролог // ЖМП. 1965. № 4.
- Федорович Я. Анализ противосектантских трудов И. Г. Айвазова, прот. Д. Боголюбова и И. К. Перетрухина: Курс. соч. / МДА. Загорск, 1980.
- Новые материалы о преследованиях за веру в Советской России // ЦИВ. 1999. № 2—3. С. 33—34, 152.
- Смолин М. Б. Энциклопедия имперской традиции русской мысли. — М. : «Имперская традиция», 2005. — ISBN 5-85134-078-9.
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія в «Великій енциклопедії російського народу»
- Стаття в «Православній енциклопедії» [Архівовано 15 квітня 2022 у Wayback Machine.]
|
