Дніпропетровська єпархія УПЦ (МП)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дніпропетровська єпархія
Днепропетровская и Павлоградская епархия 4237 Vadim Chuprina.jpg
Основні дані
Церква Українська православна церква (Московський патріархат)
Заснована 1775
Юрисдикція східні райони Дніпропетровської області
Єпархіальний центр Дніпро
Кафедральний собор Свято-Троїцький кафедральний собор
Другий кафедральний собор Спасо-Преображенський собор
Благочинь 16
Парафій 208
Монастирів 5
Титул правлячого
архієрея
Митрополит Дніпропетровський і Павлоградський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Іриней (Середній)
Вікарні архієреї
Єпископ Новомосковський Євлогій (Пацан)
Дніпропетровська єпархія УПЦ(МП).png

Дніпропетровська і Павлоградська єпархія — єпархія Української православної церкви (Московський Патріархат) з центром в Дніпрi, Україна; включає території східних районів Дніпропетровської області.

Заснована 1775 року у як Слов'янська і Херсонська, згодом Катеринославська.

Історія[ред.ред. код]

У міру анексії Російською імперією у XVIII столітті територій, що раніше контролювалися Османською імперією, посилився приплив поселенців різних народностей православного віросповідання на нові території.

Спочатку малонаселена область управлялася в церковному відношенні Київськими архієреями через полтавських протопопів; з 1760 року — за допомогою Старокодацьких намісників.

За пропозицією князя Григорія Потьомкіна, указом імператриці Катерини II від 7 вересня (вступив до Синоду 9 вересня) 1775 року Новоросійська губернія була включена в нову Слов'янську і Херсонську єпархію з кафедрою в Полтаві (назва обумовлена тим, що на територію до того часу перемістилися переселенці, переважно слов'яни з оттоманських й австрійських володінь); у межі єпархії також увійшла Азовська губернія, включаючи і козацьку слободу Половиця, на місці якої згодом був побудований Катеринослав.

У квітня 1784 року до єпархії був приєднаний також і захоплений Росією Крим. 28 листопада 1786, з призначенням на кафедру архиєпископа Амвросія (Серебренникова), єпархія була перейменована на Катеринославську, але кафедра продовжувала перебувати у Полтаві до 1797 року. Архиєпископ Амвросій прибув до Катеринославської єпархії на початку січня 1787 року, коли саме місто Катеринослав ще не почали будувати.

Для перебування Катеринославського архієрейського будинку в листопаді 1791 року (ще 25 квітня 1788 пішов найвищий указ про заснування нового монастиря для перебування Катеринославського архієрея), за пропозицією архиєпископа Амвросія і згоди князя Потьомкіна, був обраний Самарський Пустинно-Миколаївський монастир, проте, за свідченням архиєпископа Гавриїла (Розанова), ні Амвросій, ні його наступники там ніколи «не живали», залишаючись в полтавському Хрестовоздвиженському монастирі.

Для піклування про греків на території Слов'янської єпархії продовжувала існувати як автономна грецька Готфійська і Кафійська митрополія, прийнята до складу Російської Церкви найвищим указом від 14 березня 1779 і існувала до кончини 16 лютого 1786 її архиєрея — Ігнатія Маріупольського.

21 грудня 1797, за указом Павла I, кафедра була переміщена до Новомиргороду; єпархія ж перейменована на Новоросійську (так як Катеринослав був перейменований на Новоросійськ). У 1803 році єпархія знову отримала назву Катеринославської, і її кафедра в наступному році перемістилася до знову перейменованого споруджуваного Катеринослава.

1813 року незначна частина західних земель єпархії відійшли до новоствореної Кишинівської єпархії, яка включала в себе Бессарабію, приєднаної до Росії в результаті російсько-турецької війни 1806  — 1812 років.

9 травня 1837 року з Катеринославської єпархії була виділена самостійна Херсонська єпархія; у веденні першою з тих пір залишалася лише Катеринославська губернія.

1921 року було утворено Українську автокефальну православну церкву. Частина парафій Дніпропетровської єпархії увійшла до однойменної єпархії в її складі. Та вже у 30-х роках, через ліквідацію УАПЦ, майже всі парафії перейшли в юрисдикцію Дніпропетровської єпархії Українського екзархату, утвореного 1926 року.

З 1961 до 1990 року тимчасово управлялася Сімферопольськими архиєреями.

1992 року зі складу Дніпропетровської єпархії рішенням Синоду УПЦ МП була виділена самостійна Запорізька, 27 липня 1996 року — самостійна Криворізька єпархії.

Зміни назви[ред.ред. код]

  • Слов'янська і Херсонська 7/9.IX.1775-1784
  • Слов'янська і Херсонес-Таврійська 1784-9.IX/28.XI.1786
  • Катеринославська і Херсонес-Таврійська 9.IX/28.XI.1786-31.XII.1797
  • Новоросійська і Дніпровська 31.XII.1797-4.XII.1803
  • Катеринославська, Херсонська і Таврійська 4.XII.1803-9.V.1837
  • Катеринославська і Таганрозька 9.V.1837-1.IV.1911
  • Катеринославська і Маріупольська 1.IV.1911-1921
  • Катеринославська і Новомосковська 1921—1925
  • Дніпропетровська і Запорізька 1926—1992
  • Дніпропетровська і Криворізька 1992-27.VII.1996
  • Дніпропетровська і Павлоградська з 27.VII.1996

Єпископи[ред.ред. код]

  • Євген (Булгаріса) (1 жовтня 1775 — 5 травня 1779)
  • Никифор (Феотоки) (6 серпня 1779 — 28 листопада 1786)
  • Амвросій (Серебренников) (28 листопада 1786 — 13 жовтня 1792)
  • Іов (Потьомкін) (27 лютого — 10 травня 1793, т/к, єп. Феодосійський; 7 лютого 1812 — 28 березня 1823)
  • Гавриїл (Бенулеску-Бодоні) (10 травня 1793 — 29 вересня 1799)
  • Афанасій (Іванов) (1 жовтня 1799 — 18 серпня 1805)
  • Платон (Любарський) (18 серпня 1805 — 20 жовтня 1811)
  • Феофіл Татарський (19 травня 1823 — 16 жовтня 1827)
  • Онисифор (Боровик) (28 листопада 1827 — 20 квітня 1828)
  • Гавриїл (Розанов) (22 травня 1828 — 9 травня 1837)
  • Анастасій (Ключар) (22 травня 1837 — 14 квітня 1838)
  • Інокентій (Александров) (23 квітня 1838 — 19 серпня 1853)
  • Леонід (Зарецький) (19 серпня 1853 — 14 листопада 1864)
  • Платон (Троєпольський) (13 грудня 1864 — 21 серпня 1868)
  • Олексій (Новосьолов) (21 серпня 1868 — 23 червня 1871)
  • Феодосій (Макаревський) (23 червня 1871 — 5 лютого 1885)
  • Серапіон (Маєвський) (16 лютого 1885 — 5 грудня 1891)
  • Августин (Гуляницький) (14 грудня 1891 — 30 листопада 1892)
  • Володимир (Шимкович) (5 грудня 1892 — 12 червня 1896)
  • Симеон (Покровський) (12 червня 1896 — 4 жовтня 1911)
  • Агапіт (Вишневський) (4 жовтня 1911 — 2 січня 1919)
  • Димитрій (Вербицький) (1919) т/к, єп. Уманський
  • Гермоген (Максимов) (1919 — листопад 1920)
  • Володимир (Соколовський-Автономов) (1921 — кін. 1925)
  • Макарій (Кармазін) (1925—1928, (?) 1937)
  • Георгій (Делієв) (1928 — 1936/1937)
  • Костянтин (Дьяков) (1929) т/к, архиєп. Харківський
  • Сергій (Гришин) (1931) т/к, архиєп. Полтавський
  • Димитрій (Маган) (24 червня 1942 — 1943/1944)
  • Андрій (Комаров) (14 квітня 1944 — 17 липня 1955)
  • Симон (Івановський) (липень — 19 жовтня 1955) т/к, архиєп. Вінницький
  • Гурій (Єгоров) (19 жовтня 1955 — 21 травня 1959)
  • Іоасаф (Лелюхин) (21 травня 1959 — 14 серпня 1961)
  • Аліпій (Хотовицький) (14 серпня — 14 листопада 1961)
    • 14 листопада 1961 — 20 липня 1990 — т/к архиєреями Сімферопольським
  • Варлаам (Ільющенко) (20 липня — 17 вересня 1990)
  • Гліб (Савін) (24 листопада 1990 — 17 липня 1992)
  • Кронід (Міщенко) (19 вересня 1992 — 7 вересня 1993)
  • Агафангел (Саввін) (2 -? жовтень 1993) т/к, митр. Одеський
  • Іриней (Середній) (з 19 жовтня 1993)

Сучасний стан[ред.ред. код]

Свято-Преображенский собор

Кафедральні собори[ред.ред. код]

Благочинницькі округи[ред.ред. код]

  • Перший міський (правобережний)
  • Другий міський (лівобережний)
  • Лікарняний
  • Дніпропетровський районний
  • Павлоградський
  • Перший Новомосковський
  • Другий Новомосковський
  • Синельниківський
  • Юр'ївський
  • Петропавлівський
  • Васильківський
  • Покровський
  • Межівський

Парафіяльна статистика: 208 парафій; 208 священнослужителів (180 священиків, 28 дияконів).

Монастирі[ред.ред. код]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

  • катехизаторські курси (Дніпро),
  • 45 недільних шкіл.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]