Александер Бургенер
| Александер Бургенер | |
|---|---|
| нім. Alexander Burgener | |
 | |
| Народився |
10 січня 1845[1] Зас-Фе |
| Помер |
8 липня 1910[1] (65 років) Бернське високогір'я, Берн, Швейцарія |
| Країна |
 Швейцарія |
| Діяльність | альпініст, Гірський провідник |
Александер Бургенер (нім. Alexander Burgener; 10 січня 1845, Заас-Фее, Швейцарія — 8 липня 1910, Айгер, Швейцарія) — швейцарський гірський провідник й альпініст. Здійснив низку сходжень і перших сходжень в Альпах і на Кавказі у другій половині ХІХ століття. Загинув неподалік хатини Берглі на східних схилах Айгера через сходження лавини.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 10 січня 1845 року у Заас-Фее, Швейцарія, у сім'ї Франца Бургенера й Анни-Марії Кальберматтен. У віці 20 років він провів перший тур як професійний гірський провідник, супроводжуючи доктора Дюбі та його компаньйонів у сходженнях на вершини Міттаггорн і Маттвальдгорн[en][2].
Бургенер досить швидко став відомим гірським провідником у регіоні і почав співпрацювати з сильними альпіністами свого часу, які високо цінували його професійні якості, і називали одним із найкращих, якщо не найкращим, провідником, який повністю виправдовує свою гарну репутацію[2].
У серпні 1870 року, супроводжуючи англійського альпініста Клінтона Дента[en] спільно з портером Францем Бургенером, він здійснив перше сходження на вершину Ленцшпітце. Наступного року він продовжив працювати з Клінтоном, і їм вдалося здійснити перше сходження на вершину Портьєнграт[en] (3654 метри, поряд з долиною Заас-Фее)[3]. 5 вересня 1872 року Дент і Бургенер, об'єднавши зусилля з альпіністом Джорджем Пассінгхемом і провідниками Фердинандом Імсенгом і Францем Анденматтеном, здійснили першопроходження південно-східного ребра Цінальротгорну за маршрутом, який згодом став класичним[4].
Однією з найскладніших вершин, що залишалися непройденими на той час, залишався масив Дрю з вершинами Ле Дрю та Гран Дрю. Протягом 10 років Дент і Бургенер зробили 18 невдалих спроб зійти на них, коли, нарешті, 12 вересня 1878 року, з 19 разу їм вдалося здійснити перше сходження на вищу вершину масиву Гран Дрю (спільно з альпіністом Джеймсом Гартлі та провідником Каспаром Маурером)[3][4][5].
Починаючи з кінця 1870-х років, Бургенер розпочав співпрацю з відомим англійським альпіністом кінця XIX століття Альбертом Маммері. Разом з Бургенером, Маммері здійснив перші серйозні сходження, зокрема перше сходження гребенем Цмут Матергорна 3 вересня 1879 року (разом з провідниками Августином Джентінетта та Йоганном Петрусом)[6], перше сходження на Дюрренгорн (7 вересня 1879 року, спільно з альпіністом Вільямом Пенголлом[en] і провідником Фердинандом Імсенгом)[7], перше сходження на Егюий-Де-Гран-Шармо[en] (3445 метрів) 15 липня 1880 року, перше проходження стіни Шарпуа вершини Егюій-Верт у 1881 році і перше сходження на технічно складну вершину Егюий-дю-Грепон[en] (з рівнем лазіння 5.7 за класифікацією UIAA) того ж року[3][5][8].
У липні 1883 року Бургенер, спільно з гірським гідом Клеменцем Перреном, супроводжуючи австрійського альпініста Моріца фон Куффнера[en], здійснили перше сходження північним ребром вершини Піц-Глюшен[en] (3594 метри) у дуже важких погодних умовах. Співпраця Бургенера та Куффнера тривала до 1899 року, з перервами тільки у 1884 і 1886 роках, коли Александер брав участь в експедиціях на Кавказ[2].
У липні-серпні 1883 року Бургенер і німецький альпініст Карл Шульц здійснили низку сходжень у Бернських Альпах, зокрема перше сходження на вершину Зательгорн[en] 26 серпня 1883 року[2].
У 1884 і 1886 роках Александер Бургенер взяв участь в експедиціях на Кавказ, в рамках яких він зробив перше сходження на Мамісон і третє сходження на Ельбрус у групі з угорським мандрівником й альпіністом Морісом Деші у 1884 році. 1886 року Бургенер супроводжував Клінтона Дента та Вільяма Донкіна під час їхнього першого сходження на вершину Гестола в районі Безенгі[5]. У 1885 році, між цими експедиціями, Александер Бургенер і Моріц фон Куффнер здійснили перше сходження на Лагінгорн за новим маршрутом[2].
У 1887 році Бургенер здійснив перше сходження ребром Фронтьє на Мон-Моді. Цього ж року Бургенер і Маммері здійснили перше сходження на Тешгорн Тойфельсгратом[3][5]. У вересні 1887 року Бургенер, супроводжуючи англійського альпініста Оскара Еккенштейна, здійснив перше сходження на вершину Дом південно-західною стіною. Через два роки, у 1889 році, Бургенер і Бовклер здійснили перше сходження на вершину Стафельгорн[2].
У 1890-х роках Бургенер знизив активність з проходження нових маршрутів, зробивши, однак, кілька примітних сходжень. У 1894 році він з К. Сімоном і Алоїсом Поллінгером здійснили перше зимове сходження гребенем Гернлі вершини Матергорн. Цього ж року здійснив перші сходження на вершини Пунта-Гарин[it] (3448 метрів) та Пунта-Лавина[it] (3308 метрів) за новими маршрутами. У 1899 році Бургенер і Мартін Шохер пройшли новий маршрут на східну вершину гори Піц-Палю[en][6].
Останні 10 років життя Александер Бургенер продовжував працювати гірським провідником в Альпах. Загинув 8 липня 1910 року, коли він та його група, включно з його синами Адольфом і Александером, а також працівником хатини, який вийшов їх зустрічати, потрапили під лавину неподалік хатини Берглі на східних схилах Айгера. Вижити вдалося лише його молодшому сину Александеру й одному з альпіністів, Фріцу Браванду[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://www.portraitarchiv.ch/portrait/show/128065
- ↑ а б в г д е D. F. O. Dangar. The Führerbuch of Alexander Burgener : [арх. 6 серпня 2019] : [англ.] // The Alpine Journal. — 1951. — P. 181—191.
- ↑ а б в г Frederic Hartemann, Robert Hauptman. The Mountain Encyclopedia: An A to Z Compendium of Over 2,250 Terms, Concepts, Ideas, and People. — P. 36—37. — ISBN 1589791614.
- ↑ а б Helmut Dumler, Willi Paul Burkhardt. The High Mountains of the Alps. — P. 63, 136. — ISBN 0906371430.
- ↑ а б в г д Захаров П. П., Мартынов А. И., Жемчужников Ю. А.. Альпинизм. Энциклопедический словарь. — ISBN 5987240301.
- ↑ а б в The Matterhorn Centenary: Some Dates in the History of the Matterhorn, 1865-1965 : [арх. 5 березня 2021] : [англ.] // The Alpine Journal. — 1965. — Vol. 70. — P. 9—15.
- ↑ Dürrenhorn (4035m) (нім.). erstersteiger.de. Архів оригіналу за 12 січня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Aiguilles des Grands Charmoz e du Grépon (італ.). alpinesketches.blog. Процитовано 30 січня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Albert Frederick Mummery. My climbs in the Alps and Caucasus. — London : T. Fisher Unfin, 1895. — P. 421.
- Alexander Burgener. Führerbuch von Alexander Burgener. — 1936.
Посилання[ред. | ред. код]
|
