Перейти до вмісту

Александр Белич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Александр Беліч
серб. Александр Белић
Народився15 серпня 1876(1876-08-15)
Белград, Князівство Сербія
Помер26 лютого 1960(1960-02-26) (83 роки)
Белград, Югославія
ПохованняНовий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаЮгославія Югославія
Національністьсерб
Діяльністьфілолог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМДУ
ОНУ ім. І. І. Мечникова
Лейпцизький університет
Белградський університет
First Belgrade Gymnasiumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьлінгвістика, письменник
ЗакладБелградський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаrector of the University of Belgraded Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Науковий керівникФортунатов Пилип Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСербська академія наук і мистецтв (3 (16) лютого 1906)
Академія наук СРСР
Петербурзька академія наук
Сербська академія наук і мистецтв (26 лютого 1960)
Словенська академія наук та мистецтв
Польська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриOlga Stanojevićd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Александр Белич у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Александр Беліч (серб. Александр Белић, вимовляється як [aleksǎːndar běːlitɕ]; 15 серпня 1876 — 26 лютого 1960) — сербський науковець і мовознавець[2] та лінгвіст[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Беліч народився в Белграді. Після вивчення слов'янських мов у Белграді, Одесі та Москві він отримав ступінь доктора філософії в Лейпцизькому університеті у 1900 році. Під час своєї академічної кар'єри він працював у Белградському університеті та Белградській вищій школі[4]. Він був членом і довголітнім президентом Сербської академії наук[5]. Його членство тривало між 1937 і 1960 роками з перервою в 1941—1944 роках під час окупації Сербії країнами Осі, коли його діяльність в академії була вимушено призупинена.

Беліча загалом вважають провідним сербським лінгвістом першої половини двадцятого століття. Його дослідження стосувалися порівняльної славістики, загального мовознавства, сербохорватської діалектології та синтаксису[6]. Він написав Pravopis srpskohrvatskog književnog jezika (Стандартний сербсько-хорватський нормативний посібник, 1923), який базувався на строго фонологічному принципі правопису. Він багато писав про чакавське наріччя та кайкавський діалект і зробив значний внесок у слов'янську акцентологію, відкривши слов'янський неакцентований наголос у чакавській мові. Беліч запровадив тристоронній поділ кайкавської мови на основі рефлексів праслов'янських *tj і *dj, який вперше був опублікований у «Narodna enciklopedija srpsko-hrvatsko-slovenačka» Станоєвича (Сербсько-хорватсько-словенська національна енциклопедія, 1927), хоча пізніше це було спростовано дослідженнями діалектів. Він сприяв прийняттю так званого белградського стилю стандартної сербської мови. Протягом усього життя був послідовним прихильником єдиної сербсько-хорватської мови[5]. Він помер у Белграді 26 лютого 1960 року.

Александр Беліч разом з Йосипом Броз Тіто у 1954 році

Зібрання творів Беліча вийшло в 14 томах у 1999 році.

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Dijalekti istočne i južne Srbije
  • Dijalektološka karta srpskog jezika
  • Akcentske studije
  • O dvojini u slovenskim jezicima
  • Galički dijalekt
  • O jezičkoj prirodi i jezičkom razvitku (1941)
  • Pravopis srpsko-hrvatskog književnog jezika (1923)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118959522 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ "Belić, Aleksandar", Croatian Encyclopedia (in Croatian), Leksikografski zavod Miroslav Krleža, 1999–2009, retrieved February 28, 2014
  3. ↑ Tanasić, Dr Sreto. "Lingvista sa najdužim stažom na čelu SANU". Politika Online. Retrieved 2019-08-02.
  4. ↑ Božidar Kovačević (1971). Živan Milisavac (ed.). Jugoslovenski književni leksikon [Yugoslav Literary Lexicon] (in Serbo-Croatian). Novi Sad (SAP Vojvodina, SR Serbia): Matica srpska. p. 33-34.
  5. ↑ а б «Belić, Aleksandar», Croatian Encyclopedia (in Croatian), Leksikografski zavod Miroslav Krleža, 1999—2009, retrieved February 28, 2014
  6. ↑ Božidar Kovačević (1971). Živan Milisavac (ed.). Jugoslovenski književni leksikon [Yugoslav Literary Lexicon] (in Serbo-Croatian). Novi Sad (SAP Vojvodina, SR Serbia): Matica srpska. p. 33-34
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Александр_Белич