Чакавське наріччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
чакавське наріччя
Čakavsko narječje (čakavica, čakavština)
Хорватські діалекти в Хорватії та Боснії і Герцеговині
Хорватські діалекти в Хорватії та Боснії і Герцеговині
Поширена в Хорватія, Австрія
Регіон Південно-Східна Європа
Носії 5,5 млн
Писемність латинка (гаєвиця)
Класифікація

Індо-Європейська

Балтослов'янська
Слов'янська
Південно-слов'янська
Офіційний статус
Офіційна Хорватія Хорватія
Регіональна Австрія Австрія
Коди мови
ISO 639-3 ckm

Ча́кавське наріччя, ча́кавський діале́кт — одне з трьох головних наріч хорватської мови, поряд з кайкавським і штокавським[1]. Назва наріччя походить від вимови займенника «що» («ča» — «ча»), на відміну від кайкавського «кай» («kaj») та штокавського «што» («što», «šta»).

Чакавське наріччя поширене в Далмації та Істрії: область чакавиці простяглася вузькою смугою вздовж Адріатичного узбережжя від південних островів Корчули й Ластово до півострова Істрія. Існує шерег чакавських анклавів у континентальній Хорватії, у Лиці, Гірському Котарі і Жумбераку[2]. Крім того, чакавською говіркою розмовляє хорватська діаспора в Бургенланді (Австрія), де цей діалект відомий як градищансько-хорватська мова. Всього чакавським наріччям розмовляють близько 12 % хорватів.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ethnologue: Languages of the World [Архівовано 7 грудня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  2. Тяпко Г. Г. Хорватское «триязычье» в начале XXI в. - М. : Ин-т славяноведения РАН, Наука, 2006. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • Milan Kranjčević. Ričnik gacke čakavšćine. Katedra Čakavskog Sabora Pokrajine Gacke, Otočac, 2003. — XXII, 1190 str.
  • Языки мира. Славянские языки. — 2-е изд. — М.: Academia, 2005. — 656 с. — ISBN 5-874444-216-2.

Див. також[ред. | ред. код]

  • Ганібал Луцич — один з перших авторів, які писали на південному чакавському діалекті хорватської мови.

Джерела[ред. | ред. код]