Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ча́кавське наріччя, ча́кавський діале́кт — одне з трьох головних наріч хорватської мови , поряд з кайкавським і штокавським [1] . Назва наріччя походить від вимови займенника «що» («ča» — «ча»), на відміну від кайкавського «кай» («kaj») та штокавського «што» («što», «šta»).
Чакавське наріччя поширене в Далмації та Істрії : область чакавиці простяглася вузькою смугою вздовж Адріатичного узбережжя від південних островів Корчули й Ластово до півострова Істрія . Існує шерег чакавських анклавів у континентальній Хорватії, у Лиці , Гірському Котарі і Жумбераку [2] . Крім того, чакавською говіркою розмовляє хорватська діаспора в Бургенланді (Австрія), де цей діалект відомий як градищансько-хорватська мова . Всього чакавським наріччям розмовляють близько 12 % хорватів.
Milan Kranjčević. Ričnik gacke čakavšćine. Katedra Čakavskog Sabora Pokrajine Gacke, Otočac, 2003. — XXII, 1190 str.
Языки мира. Славянские языки. — 2-е изд. — М.: Academia, 2005. — 656 с. — ISBN 5-874444-216 -2.
Ганібал Луцич — один з перших авторів, які писали на південному чакавському діалекті хорватської мови.