Алессандро Орландо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алессандро Орландо
Alessandro Orlando - Udinese 1996-97 (Maglia 100 Anni).JPG
Алессандро Орландо у 1996 році
Особові дані
Народження 1 червня 1970(1970-06-01) (49 років)
  Удіне, Італія
Зріст 176 см
Вага 79 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
?-? Італія «Удінезе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1987–1991 Італія «Удінезе» 33 (0)
1989–1990   Італія «Парма» 13 (1)
1991–1992 Італія «Сампдорія» 14 (1)
1992–1993 Італія «Удінезе» 29 (0)
1993–1994 Італія «Мілан» 15 (0)
1994–1995 Італія «Ювентус» 13 (0)
1995–1996 Італія «Фіорентина» 7 (0)
1996–1998 Італія «Удінезе» 24 (0)
1998–2000 Італія «Тревізо» 50 (5)
2000–2001 Італія «Кальярі» 8 (0)
2001–2003 Італія «Падова» 42 (0)
2003–2004 Італія «Порденоне» 11 (0)
2004 Італія «Колонья Венета» 9 (0)
2004–2007 Італія «Тамаї» 95 (18)
2007–2008 Італія «Манцанезе» ? (?)
2008–2013 Італія «Флуміньяно» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1992 Італія Італія U-21 1 (0)
1992 Італія Італія (ол.) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2013 Італія «Флуміньяно»
2014–2016 Італія «Севельяно»
2016– Італія «Санджорджина»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алессандро Орландо (італ. Alessandro Orlando, нар. 1 червня 1970, Удіне) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Мілан» та «Ювентус», де втім не був основним, але виграв низку трофеїв. Також виступав за олімпійську збірну Італії на футбольному турнірі 1992 року.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1970 року в місті Удіне. Вихованець футбольної школи клубу «Удінезе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1987 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, але основним гравцем не був і взяв участь лише у 3 матчах Серії Б[1]. В результаті він був відданий в оренду в «Парму», за яку зіграв 13 матчів і забив 1 гол, допомігши команді вийти до Серії А за підсумками сезону 1989/90. Після цього він повернувся в Фріулі, де в наступному сезоні він зіграв в 30 іграх Серії Б і був основним гравцем.

Він почав звертати увагу від великих клубів Серії А і влітку 1991 року за 5,8 мільярдів лір перейшов до складу чемпіонів, клубу «Сампдорія»[2]. У складі генуезців Орландо відразу виграв свій перший трофей, Суперкубок Італії, але на поле у тій грі не виходив. 1 вересня 1991 року у грі проти «Кальярі» (2:3) Алессандро дебютував у Серії А. Втім у новій команді не закріпився і зіграв за сезон лише 14 ігор у вищому дивізіоні, де забив один гол («Пармі» 1 березня 1992 року[3]), а також п'ять ігор у Кубку чемпіонів УЄФА 1991/92, ставши фіналістом турніру.

В результаті Орландо знову повернувся в «Удінезе», що саме вийшло в Серію А, де у сезоні 1992/93 зіграв 29 ігор, а у плей-оф за збереження прописки проти «Брешії» (3:1) забив вирішальний гол прямим ударом з кутового прапорця і допоміг команді залишитись у вищому дивізіоні.

Влітку 1993 року за 3,2 млрд лір перейшов у «Мілан»[4]. Але в стані гранду у Орландо знову не вдалося закріпитись в основі: він зіграв 15 матчів у чемпіонаті, 6 — в Лізі чемпіонів, 1 гол в результативному поєдинку проти «Копенгагена» (0:6)[5], а також чотири гри в Кубку Італії, втім усі ці три турніри міланці під керівництвом Фабіо Капелло в тому сезоні виграли. Наступний сезон 1994/95 він починав також в стані «россонері», але вже восени став частиною операції з переходу Паоло Ді Каніо із «Ювентуса» і був відправлений у зворотньому напрямку[5]. За «бьянконері» він виходив на поле всього 13 разів у Серії А[6], будучи дублером Роберта Ярні, проте в новій команді теж завоював Скудетто та національний кубок, ставши лише шостим гравцем в історії, що виграв два поспіль чемпіонати Італії з двома різними командами (інші — Джованні Феррарі, Ріккардо Торос, Ерладо Манчін, Роберто Баджо та Андреа Пірло)[7].

У наступному сезоні Орландо захищав кольори «Фіорентини»[8], але за «фіалок» грав ще менше (7 матчів в чемпіонаті і перемога в Кубку Італії[9], в розіграші якого Орландо вийшов на поле всього 1 раз), після чого вкотре повернувся в «Удінезе», де провів сезон 1996/97 (22 матчі), допомагаючи клубу зайняти п'яте місце в Серії A. Втім у наступному сезоні втратив місце у основі і вже восени був проданий в клуб Серії Б «Тревізо», провівши в ньому два наступні сезони.

Влітку 2000 року перебрався в «Кальярі», де взяв участь лише в 8 матчах Серії Б[10], після чого став грати за «Падову» з Серії С1, за яку до 2003 року награв 42 матчі[11], а завершував кар'єру у ряді нижчолігових аматорських клубів, останнім з яких був «Флуміньяно», у якому Орландо був граючим тренером аж до 2013 року. За свою кар'єру провів 102 матчі і 1 гол у Серії А, 104 матчі і 5 голів у Серії В.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

29 січня 1992 року зіграв свій єдиний матч у складі молодіжної збірної Італії проти однолітків з Греції. Влітку того ж року з олімпійською збірною Італії поїхав на футбольний турнір на Олімпійських іграх 1992 року у Барселоні. Втім на турнірі на поле не виходив, а єдиний матч за олімпійську команду провів у передолімпійському підготовчому товариському матчі проти Єгипту[12].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 2008 року був граючим тренером клубу «Флуміньяно» з Промоціоне[13]. У червні 2013 року, наприкінці свого п'ятого сезону, він покинув клуб[14]. Згодом з 2014 по 2016 рік він тренував іншу аматорську команду «Севельяно», а з сезону 2016/17 очолив «Санджорджину»[15].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Мілан»: 1993–1994
«Ювентус»: 1994–1995
«Ювентус»: 1994–1995
«Фіорентина»: 1995–1996
«Сампдорія»: 1991
«Мілан»: 1993
«Мілан»: 1993–1994

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Calciatore: Orlando, Alessandro. legaseriea.it (Italian). Архів оригіналу за 19 April 2015. Процитовано 16 April 2015. 
  2. Panini, ред. (25). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 8 (1991-1992). с. 10. 
  3. testimonidigenova.it (ред.). Sampdoria 1991-1992. Процитовано 7 marzo 2011. 
  4. Panini, ред. (9). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Vol. 10 (1993-1994). с. 10. 
  5. а б Magliarossonera.it (ред.). Alessandro Orlando. Процитовано 7 marzo 2011. 
  6. myjuve.it (ред.). Alessandro Orlando. Процитовано 7 marzo 2011. 
  7. Davide Martini (29 March 2014). I 6 giocatori che hanno vinto due scudetti consecutivi con maglie diverse. 90min.com (Italian). Процитовано 16 April 2015. 
  8. atf-firenze.it (ред.). ORLANDO Alessandro. Процитовано 7 marzo 2011. 
  9. A.T.F. - ORLANDO, Alessandro. atf-firenze.it (Italian). Процитовано 16 April 2015. 
  10. Giocatore - Alessandro Orlando. archiviorossoblu.it (Italian). Процитовано 16 April 2015. 
  11. Orlando A.. padovacalcio.it (Italian). Процитовано 16 April 2015. 
  12. Nazionale in Cifre: Orlando, Alessandro. figc.it (Italian). FIGC. Архів оригіналу за 16 квітень 2015. Процитовано 16 April 2015. 
  13. Giudice Sportivo: altre due giornate ad Alessandro Orlando. tremilasport.com (Italian). 30 November 2012. Процитовано 16 April 2015. 
  14. Cambio della guardia a Flumignano, Caporiacco e Sevegliano. tremilasport.com (Italian). 6 June 2013. Процитовано 16 April 2015. 
  15. SANGIORGINA - Alessandro Orlando al timone: ben colpo! Friuligol.it

Посилання[ред. | ред. код]