Алессандро Орландо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Алессандро Орландо
Алессандро Орландо
Алессандро Орландо
Алессандро Орландо у 1996 році
Особисті дані
Народження 1 червня 1970(1970-06-01) (54 роки)
  Удіне, Італія
Зріст 176 см
Вага 79 кг
Громадянство  Італія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
?-? Італія «Удінезе»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987–1991 Італія «Удінезе» 33 (0)
1989–1990 →  Італія «Парма» 13 (1)
1991–1992 Італія «Сампдорія» 14 (1)
1992–1993 Італія «Удінезе» 29 (0)
1993–1994 Італія «Мілан» 15 (0)
1994–1995 Італія «Ювентус» 13 (0)
1995–1996 Італія «Фіорентина» 7 (0)
1996–1998 Італія «Удінезе» 24 (0)
1998–2000 Італія «Тревізо» 50 (5)
2000–2001 Італія «Кальярі» 8 (0)
2001–2003 Італія «Падова» 42 (0)
2003–2004 Італія «Порденоне» 11 (0)
2004 Італія «Колонья Венета» 9 (0)
2004–2007 Італія «Тамаї» 95 (18)
2007–2008 Італія «Манцанезе» ? (?)
2008–2013 Італія «Флуміньяно» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992 Італія Італія U-21 1 (0)
1992 Італія Італія (ол.) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2013 Італія «Флуміньяно»
2014–2016 Італія «Севельяно»
2016– Італія «Санджорджина»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Алессандро Орландо (італ. Alessandro Orlando, нар. 1 червня 1970, Удіне) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Мілан» та «Ювентус», де втім не був основним, але виграв низку трофеїв. Також виступав за олімпійську збірну Італії на футбольному турнірі 1992 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 1 червня 1970 року в місті Удіне. Вихованець футбольної школи клубу «Удінезе». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1987 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони, але основним гравцем не був і взяв участь лише у 3 матчах Серії Б[1]. В результаті він був відданий в оренду в «Парму», за яку зіграв 13 матчів і забив 1 гол, допомігши команді вийти до Серії А за підсумками сезону 1989/90. Після цього він повернувся в Фріулі, де в наступному сезоні він зіграв в 30 іграх Серії Б і був основним гравцем.

Він почав звертати увагу від великих клубів Серії А і влітку 1991 року за 5,8 мільярдів лір перейшов до складу чемпіонів, клубу «Сампдорія»[2]. У складі генуезців Орландо відразу виграв свій перший трофей, Суперкубок Італії, але на поле у тій грі не виходив. 1 вересня 1991 року у грі проти «Кальярі» (2:3) Алессандро дебютував у Серії А. Втім у новій команді не закріпився і зіграв за сезон лише 14 ігор у вищому дивізіоні, де забив один гол («Пармі» 1 березня 1992 року[3]), а також п'ять ігор у Кубку чемпіонів УЄФА 1991/92, ставши фіналістом турніру.

В результаті Орландо знову повернувся в «Удінезе», що саме вийшло в Серію А, де у сезоні 1992/93 зіграв 29 ігор, а у плей-оф за збереження прописки проти «Брешії» (3:1) забив вирішальний гол прямим ударом з кутового прапорця і допоміг команді залишитись у вищому дивізіоні.

Влітку 1993 року за 3,2 млрд лір перейшов у «Мілан»[4]. Але в стані гранду у Орландо знову не вдалося закріпитись в основі: він зіграв 15 матчів у чемпіонаті, 6 — в Лізі чемпіонів, 1 гол в результативному поєдинку проти «Копенгагена» (0:6)[5], а також чотири гри в Кубку Італії, втім усі ці три турніри міланці під керівництвом Фабіо Капелло в тому сезоні виграли. Наступний сезон 1994/95 він починав також в стані «россонері», але вже восени став частиною операції з переходу Паоло Ді Каніо із «Ювентуса» і був відправлений у зворотньому напрямку[5]. За «бьянконері» він виходив на поле всього 13 разів у Серії А[6], будучи дублером Роберта Ярні, проте в новій команді теж завоював Скудетто та національний кубок, ставши лише шостим гравцем в історії, що виграв два поспіль чемпіонати Італії з двома різними командами (інші — Джованні Феррарі, Ріккардо Торос, Ерладо Манчін, Роберто Баджо та Андреа Пірло)[7].

У наступному сезоні Орландо захищав кольори «Фіорентини»[8], але за «фіалок» грав ще менше (7 матчів в чемпіонаті і перемога в Кубку Італії[9], в розіграші якого Орландо вийшов на поле всього 1 раз), після чого вкотре повернувся в «Удінезе», де провів сезон 1996/97 (22 матчі), допомагаючи клубу зайняти п'яте місце в Серії A. Втім у наступному сезоні втратив місце у основі і вже восени був проданий в клуб Серії Б «Тревізо», провівши в ньому два наступні сезони.

Влітку 2000 року перебрався в «Кальярі», де взяв участь лише в 8 матчах Серії Б[10], після чого став грати за «Падову» з Серії С1, за яку до 2003 року награв 42 матчі[11], а завершував кар'єру у ряді нижчолігових аматорських клубів, останнім з яких був «Флуміньяно», у якому Орландо був граючим тренером аж до 2013 року. За свою кар'єру провів 102 матчі і 1 гол у Серії А, 104 матчі і 5 голів у Серії В.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

29 січня 1992 року зіграв свій єдиний матч у складі молодіжної збірної Італії проти однолітків з Греції. Влітку того ж року з олімпійською збірною Італії поїхав на футбольний турнір на Олімпійських іграх 1992 року у Барселоні. Втім на турнірі на поле не виходив, а єдиний матч за олімпійську команду провів у передолімпійському підготовчому товариському матчі проти Єгипту[12].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

З 2008 року був граючим тренером клубу «Флуміньяно» з Промоціоне[13]. У червні 2013 року, наприкінці свого п'ятого сезону, він покинув клуб[14]. Згодом з 2014 по 2016 рік він тренував іншу аматорську команду «Севельяно», а з сезону 2016/17 очолив «Санджорджину»[15].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Мілан»: 1993–1994
«Ювентус»: 1994–1995
«Ювентус»: 1994–1995
«Фіорентина»: 1995–1996
«Сампдорія»: 1991
«Мілан»: 1993
«Мілан»: 1993–1994

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Calciatore: Orlando, Alessandro. legaseriea.it (Italian) . Архів оригіналу за 19 April 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  2. ↑ Panini, ред. (25). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 8 (1991-1992). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  3. ↑ testimonidigenova.it (ред.). Sampdoria 1991-1992. Процитовано 7 marzo 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  4. ↑ Panini, ред. (9). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 10 (1993-1994). с. 10. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  5. ↑ а б Magliarossonera.it (ред.). Alessandro Orlando. Процитовано 7 marzo 2011.
  6. ↑ myjuve.it (ред.). Alessandro Orlando. Процитовано 7 marzo 2011.
  7. ↑ Davide Martini (29 березня 2014). I 6 giocatori che hanno vinto due scudetti consecutivi con maglie diverse. 90min.com (Italian) . Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 16 квітня 2015.
  8. ↑ atf-firenze.it (ред.). ORLANDO Alessandro. Процитовано 7 marzo 2011.
  9. ↑ A.T.F. - ORLANDO, Alessandro. atf-firenze.it (Italian) . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  10. ↑ Giocatore - Alessandro Orlando. archiviorossoblu.it (Italian) . Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  11. ↑ Orlando A. padovacalcio.it (Italian) . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2015.
  12. ↑ Nazionale in Cifre: Orlando, Alessandro. figc.it (Italian) . FIGC. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 16 квітня 2015.
  13. ↑ Giudice Sportivo: altre due giornate ad Alessandro Orlando. tremilasport.com (Italian) . 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 16 квітня 2015.
  14. ↑ Cambio della guardia a Flumignano, Caporiacco e Sevegliano. tremilasport.com (Italian) . 6 червня 2013. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 16 квітня 2015.
  15. ↑ SANGIORGINA - Alessandro Orlando al timone: ben colpo! [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] Friuligol.it

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алессандро_Орландо&oldid=36281210