Алоїз фон Еренталь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алоїз фон Еренталь
Alois Lexa von Ährenthal.jpg
Народився 27 вересня 1854(1854-09-27)[1][2]
Hrubá Skála[d], Семіли, Ліберецький край, Чехія
Помер 17 лютого 1912(1912-02-17)[1][2] (57 років)
Відень, Австро-Угорщина[3]
Громадянство
(підданство)
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрія
Діяльність дипломат, політик
Титул Барон
Конфесія католицтво
Нагороди
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Чорного орла
Орден Серафимів

Алоїз фон Ерента́ль (повне ім'я Алоіз Леопольд Іоганн Баптист, граф Лекса фон Еренталь нім. Aloys (Alois) Leopold Johann Baptist, Graf Lexa von Aehrenthal; * 27 вересня 1854, Гросскаль, Богемія — † 17 лютого 1912, Відень)) — граф, міністр закордонних справ Австро-Угорщини, зусиллями якого була підготовлена анексія Боснії і Герцеговіни. Цей політичний акт викликав загострення відносин між Росією і Сербією, з одного боку, та Австро-Угорщиною, з другого, потягнув за собою ускладнення в міжнародних відносинах європейських держав, відоме під назвою Балканської кризи.

Біографія[ред. | ред. код]

Кар'єрний дипломат, походив з сім'ї торговця зерном (Еренталь перекладається як «долина злаків»). У 1895—1898 був посланником в Бухаресті, в 1899—1906 посол у Санкт-Петербурзі, в 1906—1912 — міністр закордонних справ Австро-Угорщини. Отримав графський титул за успішну дипломатію, що привела до анексії Боснії і Герцеговини Австро-Угорщиною.

Як міністр закордонних справ Австро-Угорщини Алоїз фон Еренталь зіграв ключову роль у підготовці анексії Австро-Угорщиною Боснії і Герцеговини в 1908. Згідно з Берлінською угодою 1878 року Австро-Угорщина отримала права на Боснію і Герцеговину, але не наважувалася ними скористатися. На зустрічі в замку Бухлов з міністром закордонних справ Росии А. П. Ізвольським фон Еренталь отримав завірення в тому що Росія не підтримуватиме домагання Сербії на ці землі в обмін на згоду Австро-Угорщини допустити військово-морський флот Росії в Середземне море через Дарданелли.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]