Альпійські луки Гіндукушу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Альпіські луки Гіндукушу)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альпійські луки Гіндукушу
Гора Кух-е Сафед Херс[en]
Екозона Палеарктика
Біом Гірські луки та чагарники
Статус збереження критичний/зникаючий
Назва WWF PA1005
Межі Склерофітні рідколісся Паропамізу
Напівпустеля афганських гір
Гісаро-Алайські рідколісся
Альпійська пустеля та тундра Паміру
Гірські луки та чагарники Північно-західних Гімалаїв
Склерофітні рідколісся Белуджистану
Східноафганські гірські хвойні ліси
Склерофітні рідколісся Середньоафганських гір
Альпійські луки Горату та Хазареджату
Площа, км² 28 269
Країни Афганістан
Охороняється 0 км² (0 %)[1]
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Альпійські луки Гіндукушу (ідентифікатор WWF: PA1005) — палеарктичний екорегіон гірських луків та чагарників, розташований в горах на північному сході Афганістану[2].

Географія

[ред. | ред. код]

Екорегіон альпійських луків Гіндукушу охоплює частину гір Гіндукушу, розташовану на північному сході Афганістану, на висоті від 3000 до 4000 м над рівнем моря. Він складається з двох високогірних ділянок, розділених регіоном склерофітних рідколісь Паропамізу, середня висота якого є меншою на 2000 м. Найнижча висота екорегіону становить 1104 м над рівнем моря, найвища — 6516 м над рівнем моря. Значна частина регіону альпійських луків Гіндукушу представлена голими скелями та стрімкими гірськими схилами. Поширені лептосольні[en] (кам'янисті) ґрунти, хоча загалом ґрунти регіону є досить родючими. Регіон слабозаселений, більшість його мешканців зосереджені в долинах річок.

Клімат

[ред. | ред. код]

В межах екорегіону домінує підтип вологого континентального клімату, який характеризується теплим і сухим літом (Dsb за класифікацією кліматів Кеппена)[3][4]. У високогір'ях клімат більш холодний, більшість опадів там випадає взимку у вигляді снігу. На нижчих висотах середньорічна температура вища, причому середня температура липня часто перевищує 40 °C, а денна температура взимку становить близько 10 °C.

Флора і фауна

[ред. | ред. код]

Основними рослинними угрупованнями регіону є субальпійські та альпійські луки, флора яких пристосована до суворого місцевого клімату. Подушкоподібні чагарники[en] ростуть на скелястих ділянках. Вони отримують певний захист від холоду і посухи, отримуючи тепло від землі, а вологу — від талого снігу. Ділянки, де ростуть подушкоподібні чагарники, перемежовуються з ділянками відкритих скель і осипів, які майже повністю позбавлені рослинності, за винятком кількох спеціально адаптованих видів, таких як двійчатка Федченко[fr] (Didymophysa fedtschenkoana). На альпійських луках переважає різнотрав'я. Серед рослин, що зустрічаються на них, слід відзначити клиноподібну сіббальдію[en] (Sibbaldia cuneata) та круглолистий первоцвіт[sv] (Primula macrophylla). У тих районах, де випадає більш опадів, на вологих ґрунтах ростуть зарості яловця (Juniperus), а також кущі блакитної жимолості (Lonicera caerulea), астрагалу (Astragalus spp.) та найколючішого еспарцету[sv] (Onobrychis spinosissima).

В екорегіоні зареєстровано понад 200 видів хребетних тварин. Серед рідкісних видів ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити архара (Ovis ammon), гвинторогого козла (Capra falconeri), сибірського козла (Capra sibirica), кашмірську кабаргу (Moschus cupreus), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus) та снігового барса (Panthera uncia). В небесах ширяють рідкісні хижі балабани (Falco cherrug) та орлани-довгохвости (Haliaeetus leucoryphus), а серед чагарників шукають їжу кремовогорлі кеклики (Alectoris chukar).

Збереження

[ред. | ред. код]

На альпійських луках екорегіону відбувається інтенсивне випасання худоби. Перевипаста вирубка чагарників на дрова місцевими скотарями призвели до значної деградації природних ландшафтів регіону та до більшого поширення видів рослин з підвищеним фізичним та хімічним захистом. Конкуренція за їжу з великою рогатою худобою, вівцями та козами витіснила місцевих травоїдних тварин, таких як гвинторогий козел, у більш важкодоступні райони. Наразі в екорегіоні відсутні природоохоронні території. Також бракує інформації щодо складу та функціонування місцевих екосистем.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
  2. Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 12 серпня 2023.
  3. Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
  4. Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]