Альфред Д'Орсе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Д'Орсе
фр. Alfred d'Orsay
Народився 4 вересня 1801(1801-09-04)[3][4][5]
Париж
Помер 4 серпня 1852(1852-08-04)[1][2][…] (50 років)
Шамбурсі
·злоякісна пухлина
Поховання Шамбурсі
Країна  Франція
Діяльність художник
Знання мов французька[6]
Титул граф[d]
Рід Grimod familyd
Батько Albert Gaspard Grimodd[4][7]
Мати Baronne Eleanore de Franquemontd[4][7]
Брати, сестри Ida d'Orsayd[7]
У шлюбі з Маргарита Блессінгтонd[7] і Harriett Anne Janes Frances Gardinerd[7]

Альфред Гійом Габріель Грімод д'Орсе, граф д'Орсе (4 вересня 1801(1801-09-04), Париж — 4 серпня 1852(1852-08-04), Шамбурсі) — французький художник-аматор, денді та законодавець моди початку — середини XIX століття.

Альфред Гійом Габріель, граф д'Орсе, Джордж Хейтер

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1801 року в Парижі, був другим сином Альбера Гаспара Гримо, графа д'Орсе, бонапартистського генерала. Його матір'ю була баронеса Елеонора фон Франкемон, позашлюбна донька герцога Вюртемберзького та італійської авантюристки Анни Франкі. Його старший брат помер у дитинстві.

У 1821 році він вступив до французької армії відновленої монархії Бурбонів (всупереч своїм власним бонапартистським тенденціям), був присутній на пишній коронації Георга IV у Лондоні того ж року (залишаючись там до 1822 року) і служив гвардійцем корпусу Людовика XVIII. Перебуваючи в Лондоні, він зав'язав знайомство з Чарльзом Гардинером, 1-м графом Блессингтоном[en], і Маргаритою, графинею Блессінгтон, яке швидко переросло в близькість. Біографи припускають, що або у графині та д'Орсі був роман, або захоплення було виключно між графом та д'Орсе. Хоча сучасники відзначали женоподібність молодої людини, докази їх зв'язку непереконливі[8][9][10][11].

Наступного року пара відвідала д'Орсе у Валансі на Роні, і на запрошення графа він супроводжував групу в їхній подорожі Італією[12].

Портрет доньки лорда Байрона, Ади, яка згодом стала відома як математик Ада Лавлейс, кисті д'Орсе.

Навесні 1823 року він зустрів лорда Байрона в Генуї, і опублікована в цей період листування поета містить численні згадки про дари і досягнення д'Орса, а також про своєрідне ставлення до сім'ї Блессінгтонів. Щоденник, який д'Орсе вів під час свого візиту до Лондона в 1821—1822 роках, був представлений Байрону і отримав його високу оцінку за знання людей і манер, а також за гостру спостережливість[12].

1 грудня 1827 року граф д'Орсе одружився з леді Гаррієт Гардінер, п'ятнадцятирічної дівчини, доньки лорда Блессінгтона від його попередньої дружини. Цей шлюб, хоч і поєднав його із сім'єю Блессінгтонів менш явно двозначною, ніж раніше, в інших відносинах був нещасливим. І в 1838 році він оформив розлучення[12], за яким леді Гаррієт заплатила більше 100 000 фунтів стерлінгів його кредиторам (хоча навіть це не покрило всіх його боргів) в обмін на відмову д'Орсе від претензій на маєток Блессінгтон.

Зображення д'Орсе, опубліковане Джеймсом Фрейзером.

Після смерті лорда Блессінгтона, що сталася в 1829 році, овдовіла графиня повернулася в Англію в супроводі д'Орсе, і її будинок, спочатку на Сімор-Плейс, потім в Гор-хаусі (англ.[en]), незабаром став курортом модного літературно-мистецького товариства Лондона, який однаково приваблював і господаря, і господарку. Чарівні манери графа, блискучий розум і художні здібності супроводжувалися доброзичливими моральними рисами, які подобалися всім його сподвижникам. Його майстерність художника і скульптора виявилася у численних портретах і статуетках, що зображують його друзів, які були відзначені великою силою та правдивістю, хоча й несли ознаки недосконалості, яку можна подолати лише наполегливою практикою.

Саме у Гор-хаусі д'Орсі познайомився з Бенджаміном Дізраелі та Едвардом Булвер-Літтоном, модними молодими людьми, які «балувалися» мистецтвом. Д'Орсе і Дізраелі були хорошими друзями в 1830-х роках — настільки, що Дізраелі попросив д'Орсе бути його секундантом, коли зібрався битися на дуелі з Морганом О'Коннеллом, сином ірландського агітатора Денієла О'Коннелла. Д'Орсе відмовився на тій підставі, що він іноземець, і Дізраелі вирушив із Генрі Бейлі, спільним другом. Образ графа Алківіада де Мірабель у романі Дізраелі «Генрієтта Темпл» був створений за образом д'Орсе, якому була присвячена книга.

Пірамідальна гробниця графа та Маргарити в Шамбурсі (Івлін, Франція)

Граф д'Орсе з юності був ревним бонапартистом, і одним із найчастіших гостей у Гор-гаус був принц Луї-Наполеон Бонапарт. У 1849 році граф розорився, заклад у Гор-Гаусі розпався, і він виїхав до Парижа. Леді Блессінгтон продала майже все своє майно і пішла за ним, але померла за кілька тижнів після прибуття, залишивши його вбитим горем. Він намагався прожити написанням портретів. Також він прислуховувався до порад принца-президента (якого також повернувся до Парижа з вигнання і був обраний президентом за рік до прибуття д'Орсе), але стосунки між ними стали менш сердечними після державного перевороту Луї-Наполеона 1851 року, чому граф висловив різке несхвалення[12].

Не бажаючи довіряти д'Орсі будь-які державні справи, принц-президент Луї-Наполеон нарешті запропонував йому посаду наглядача Школи образотворчих мистецтв. Однак через декілька місяців після призначення д'Орсе заразився інфекцією хребта, від якої помер 4 серпня 1852 в будинку своєї сестри Іди, герцогині де Грамон, в Шамбурсі (англ.). Він спроєктував пірамідальну гробницю із сірого каменю для леді Блессінгтон у Шамбурсі, і сам був у ній похований. Серед учасників похорону був присутній майбутній імператор Наполеон III.

У культурі[ред. | ред. код]

Обкладинка першого випуску з денді Юстасом Тіллі, прототипом Альфреда д'Орсе
  • Альфред д'Орсе послужив прототипом для бальзаківського героя-денді Анрі де Марсе (Бальзак зберіг фонетичну співзвучність імен).
  • Зображення Юстаса Тіллі, талісмана журналу The New Yorker, був заснований на портреті Д'Орсе авторства Джеймса Фрезера, інтерпретованому художником-карикатуристом та арт-директором Рі Ірвіном[13].

Архіви[ред. | ред. код]

  • Його листування з Дізраелі та його дружиною, а також листи лорду Лічфілду зберігаються в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді.
  • 25 листів д'Орсе Чарльзу Стюарту, 3-му маркізу Лондондеррі (датовані 1851 роком), де розповідається про публікації у Франції газетних статей, що стосуються Абд-ель-Кадіра та французької політики й літературного життя загалом, зберігаються в архіві графства Дарем за адресою Ref No. D/Lo/C 74. [1]
  • Його листи до Бульвер-Літтона зберігаються в Гартфордширському центрі архівів і краєзнавства в Гартфорді.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  5. ↑ GeneaStar
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ а б в г д Kindred Britain
  8. ↑ Foulkes, Nick Last of the Dandies: The Scandalous Life and Escapades of Count D'Orsay, Thomas Dunne Books, 2005, p159
  9. ↑ Lovell, Ernest J. Lady Blessington's Conversations of Lord Byron, Princeton Legacy Library,1969, p39
  10. ↑ Reiman, Donald H Shelley and His Circle, 1773—1822 Vols 7-8, Harvard University Press, 1986, p442 Note 200.
  11. ↑ Matoff, Susan Marguerite, Countess of Blessington: The Turbulent Life of a Salonnière and Author, University of Delaware Press, 2016, p334
  12. ↑ а б в г Суспільне надбання Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:  Hugh Chisholm, ред. (1911). // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка) (англ.)
  13. ↑ Ольга Вайнштейн. Секрет теплой харизмы. Архівовано з джерела 11 вересня 2015.

Література[ред. | ред. код]

  • W. Teignmouth Shore, D'Orsay, or, The complete dandy (1911)
  • M. Sadleir, Blessington-D'Orsay: a masquerade (1933)
  • RR Madden, The literary life and correspondence of the countess of Blessington, 3 vols. (1855)
  • The Times (6, 7, 10 August 1852)
  • Annual Register (1852)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альфред Д'Орсе
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфред_Д%27Орсе&oldid=40997405