Національна портретна галерея (Лондон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна портретна галерея (Лондон) Pictogram infobox palace.png
англ. National Portrait Gallery
London NPG.JPG
51°30′33″ пн. ш. 0°07′41″ зх. д. / 51.50940000002777452° пн. ш. 0.128100000028° зх. д. / 51.50940000002777452; -0.128100000028Координати: 51°30′33″ пн. ш. 0°07′41″ зх. д. / 51.50940000002777452° пн. ш. 0.128100000028° зх. д. / 51.50940000002777452; -0.128100000028
Тип художня галерея
Статус спадщини реєстрова будівля 1 ступеняd[1]
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія[1]
Розташування Велика Британія Велика Британія, Лондон
Адреса Лондон
Стиль неоренесанс
Засновано 1856
Відкрито 1856
Відвідувачі
Директор Sandy Nairned[7][8], Nicholas Cullinand[9] і Charles Saumarez Smithd[10]
Сайт npg.org.uk
Національна портретна галерея (Лондон). Карта розташування: Сполучене Королівство
Національна портретна галерея (Лондон)
Національна портретна галерея (Лондон) (Сполучене Королівство)

CMNS: Національна портретна галерея у Вікісховищі

Національна портретна галерея в Лондоні (англ. National Portrait Gallery) — перша у світі портретна галерея, заснована 1856 року з метою увічнити образи британців минулих століть — не лише олійні портрети, а й мініатюри, малюнки, бюсти та фотографії. З 1896 року займає неоренесансну будівлю поряд з Трафальгарською площею.

Історія[ред. | ред. код]

Першим придбанням музею був Чандосовський портрет Шекспіра. Галерея відчинила свої двері для відвідувачів 1859 року. Портрети розподілені хронологічно за залами, починаючи з епохи Тюдорів. При поповненні фондів перевага віддавалася не стільки художнім якостям твору, як історико-культурній значущості моделі.

У зв'язку з цим до 1969 року діяла заборона на придбання портретів британців ще за життя. Роботи знаменитих континентальних художників у галереї небагато; переважно це портрети британських монархів та їхнього оточення пензля Гольбейна, Рубенса та Ван Дейка.

Наприкінці XX століття кілька старовинних аристократичних садиб у різних куточках Англії були пристосовані під філії Національної портретної галереї. До них належить зокрема Монтекьют-хаус у графстві Сомерсетшир — рідкісний приклад житлової архітектури єлизаветинського часу.

Один із залів галереї

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]