Альціон вусатий
| Альціон вусатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Actenoides bougainvillei (Reichenbach, 1851)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon bougainvillei | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Альціо́н вусатий[3] (Actenoides bougainvillei) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Цей рідкісний, малодосліджений вид птахів мешкає на Соломонових островах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 27-32 см, вага 160-215 г. У представників номінативного підвиду голова і верхня частина спини яскраво-оранжево-коричнева, від дзьобом сині "вуса", від очей до потилиці ідуть сині смуги. Верхня частина тіла темно-синя, по хребту іде бірюзова смуга. Краї махових пер тьмяно-чорнувато-бурі. Нижня частина тіла і нижня сторона крил яскраво-оранжево-коричнева, горло більш світле. Очі карі, дзьоб і лапи коралово-червоні. У самиць плечі і центральна смуга на спині оливково-бурі. У представників підвиду A. b. excelsus верхня частина тіла більш темна, зеленувато-чорна, верхня частина спини такого же кольору, крила і хвіст фіолетово-сині, смуга на спині більш зеленувата, смуги на голові чорні, нижня частина тіла світліша, світло-коричнева. У самиць цього підвиду верхня частина спини і плечі оливково-чорні.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[4]
- A. b. bougainvillei (Rothschild, 1904) — Бугенвіль;
- A. b. excelsus (Mayr, 1941)[5] — Гуадалканал.
Деякі дослідники виділяють підвид A. b. excelsus у окремий вид Actenoides excelsus[6].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Вусаті альціони мешкають на островах Бугенвіль і Гуадалканал в архіпелазі Соломонових островів. Вони живуть в підліску густих первинних вологих тропічних лісів, на Гуадалканалі в горах на висоті від 900 до 1600 м над рівнем моря, на Бугенвілі також в низинах. Живляться комахами та іншими великими безхребетними, іноді дрібними хребетними. Гніздяться в норах.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, шо перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, бугенвільська популяція вусатих альціонів становить від 350 до 1500 птахів, гуадалканальська — від 1000 до 5760 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides bougainvillei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
- ↑ Walter Rothschild. Halcyon bougainvillei, sp. n.. „Bulletin of the British Ornithologists' Club”. 15, ss. 5–6, 1904.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Ernst Mayr. Birds collected during the Whitney South Sea Expedition. 47, Notes on the genera Halcyon, Turdus, Eurostopodus. „American Museum novitates”. 1152, 1941.
- ↑ BirdLife International (2016). Actenoides excelsus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 30 вересня 2022
Джерела[ред. | ред. код]
- Fry, C. Hilary; Fry, Kathie; Harris, Alan (1992). Kingfishers, Bee-eaters & Rollers. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-8028-8.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |