Аль-Валід ібн Талал Аль Сауд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аль-Валід ібн Талал Аль Сауд
араб. الوليد بن طلال بن عبد العزيز آل سعود
Al Waleed bin Talal 2015.jpg
Народився 7 березня 1955(1955-03-07)[1] (63 роки)
Джидда, Мекка (провінція), Саудівська Аравія
Громадянство
(підданство)
Flag of Saudi Arabia.svg Саудівська Аравія
Flag of Lebanon.svg Ліван
Місце проживання
Діяльність підприємець, філантроп, Інвестор
Alma mater Сиракузький університет[d][2], Коледж Менло[d] (1979) і Maxwell School of Citizenship and Public Affairs[d] (1985)
Титул Принц
Конфесія іслам[3]
Рід Саудіти
Батько Talal bin Abdulaziz Al Saud[d]
Мати Mona Al Solh[d]
Брати, сестри  • Sara bint Talal bin Abdulaziz Al Saud[d], Abdul-Aziz bin Talal bin Abdul-Aziz Al Saud[d], Turki bin Talal bin Abdul Aziz Al Saud[d] і Khaled bin Talal bin Abdul Aziz Al Saud[d]
У шлюбі з Ameera al-Taweel[d]
Діти Reem bint al-Waleed bin Talal[d]
Нагороди
IMDb nm4044432

Принц аль-Валід ібн Талал ібн Абдель Азіз Аль Сауд (араб. الوليد بن طلال بن عبد العزيز آل سعود‎ нар. 7 березня 1955), більше відомий як принц аль-Валід — член Саудівської королівської родини, племінник нинішнього короля Салмана, підприємець і міжнародний інвестор. Заробив свої статки на інвестиційних проектах і покупці акцій. У 2007 році його власний капітал оцінювався в $ 21,5 млрд (за даними журналу «Forbes»). Аль-Валід ібн Талал аль-Сауд займає 22 рядок у списку найбагатших людей світу. Журнал «Time» дав йому прізвисько «аравійський Уоррен Баффетт».

Біографія[ред. | ред. код]

Аль-Валід — онук засновника Саудівської Аравії короля Абдель Азіза ібн Сауда. По матері — онук Ріад ас-Сольха, першого прем'єр-міністра незалежної Лівану. Двоюрідний брат марокканських принців Мулай Хішама та Мулай Ісмаїла (Їх матері — рідні сестри). Ще одна тітка принца була дружиною Омара Караме — іншого прем'єр-міністра Лівану.

Аль-Валід має ступінь бакалавра наук (Коледж Menlo, 1979) і магістра (школа Максвелла зі зв'язків з громадськістю Сіракузького університету , 1985). Йому також надано ступінь доктора філософії від Міжнародного Університету Ексетера.

Тричі розлучений. Його першою дружиною була Далал — дочка його дядька короля Сауда, в цьому шлюбі народилися принц Халед і принцеса Рим. Друга дружина — Іман ас-Судайрі. У 2006 році познайомився зі своєю третьою дружиною — Амірою (нар. 1983) — і відразу зробив їй пропозицію. У 2014-му вони розлучилися.

За даними ЗМІ, саудівський король Салман прийняв рішення про призначення принца аль-Валіда майбутнім послом Саудівської Аравії в Ізраїлі[4][5][6][7].

Бізнес[ред. | ред. код]

Аль-Валід розпочав свій бізнес в 1979 році після закінчення коледжу Menlo. Він взяв кредит на суму $ 300 000 і став посередником у справах з іноземними фірмами, бажаючими зайнятися комерцією у Саудівській Аравії.

Дії принца як інвестора дали значні прибутки, коли він купив істотну частку у Citicorp в 1990-х (в той час вона була у фінансовій кризі) з початковими інвестиціями $ 550 млн, щоб врятувати від повного розорення Citibank і віддати позику американському банку і латиноамериканським фірмам. Він вклав всі свої зкошти і врятував Citibank від цілковитої руйнації. 50 % всього стану аль-Валіда приніс Citibank.

Співпрацював з Біллом Гейтсом, будучи одним із співвласників Four Seasons Hotels, і в 2004 році надавав підтримку Microsoft в екпансії у Саудівській Аравії[8].

Він також зробив великі інвестиції в AOL, Apple Inc, Worldcom, Motorola, News Corporation Ltd та ЗМІ.

Стиль життя[ред. | ред. код]

Принц першим у світі замовив собі особистий Airbus A380 Super Jumbo. Ціна контракту склала $ 488 млн дол. США[9]. У літаку є оброблена мармуром турецька лазня, концертний зал на десять місць і гараж для «роллс-ройс». Крім того, в літаку виділено кілька окремих номерів, при кожному з яких є каплиця з електронним молитовним килимком, що завжди дивиться у бік Мекки. Є спеціальна «кімната благоденства» з велетенським екраном на підлозі, на якому видно землю внизу[9]

Арешт[ред. | ред. код]

4 листопада 2017 заарештований в числі 11 принців і декількох колишніх міністрів за декілька годин після призначення наслідного принца Мухаммада ібн Салмана главою спеціально створеного антикорупційного комітету[10].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Микал Хем. Быть диктатором. Практическое руководство = Kanskje Jeg Kan Bli Diktator. — М. : Альпина Паблишер, 2016. — 232 с. — ISBN 978-5-9614-5403-1.