Андрій Лещинський (дерптський воєвода)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Лещинський
Народився 1606
Помер 1651
Баранув-Сандомирський
Громадянство/підданство Річ Посполита
Посада Q3646848?
Батько Рафал Лєщинський
Брати, сестри Богуслав Лещинський[d]
Діти Самійло Лещинський
POL COA Wieniawa.svg

Андрій Лещинський гербу Венява (бл. 1606 — весна 1651, Баранув-Сандомирський) — польський державний, військовий діяч Речі Посполитої. Один з очільників протестантів. Представник роду Лещинських.

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Був найстаршим сином белзького воєводи Рафала Лещинського та його дружини Анни Радзімінської, брат підканцлера коронного Богуслава Лещинського. Разом з братом Рафалом навчався в гімназії в Ельблонгу (1619–1623), потім — в Торуні (1623–124). Під опікою «прецептора» Яна Вундергаста з Марбурга виїхали для навчання за кордон: Франкфурт-на-Одері (1624), Лейпциг (1625), Базель (1625–1630). В Базелі видав друком дисертацію у 1628 році. 8 березня 1641 року став воєводою дерптським — титулярну через знаходження його під контролем шведів. На генеральному синоді в Орлі (тепер Більський повіт (Підляське воєводство) 24 серпня 1644 року був обраний делегатом на «colloquium charitativum» в Торуні. Під час конвокації 1648 року виступав на захист прав протестантів. В 1650 році в місті відбувся Синод провінціональний представників протестантських течій, який прийняв рішення просити магната Андрія Лещинського звернутись з клопотанням («інтервенцією») до короля стосовно захисту їх прав та свобод (після погрому в Кракові).

Писав вірші — релігійні та інші; їх не друкував, тому дійшло мало. В них, зокрема, «тверезо» критикував тодішнє суспільне життя.

Був похований 20 квітня 1651 року. Прощальну промову мав «міністр» Войцех Венгерський (потім вийшла друком в Лешні під назвою «Pogrzeb Jozyaszow…»).

Власність[ред.ред. код]

Після смерті батька (1636 року) та проведеного поділу його спадку між нащадками — дідич Старого та Нового Чорторийськів, 2-х новозаснованих міст на Волині: Рафалова над річкою Боровою, Любахова — над Стирем. Отримав від батька Дубенське староство, Баранувські маєтки в Сандомирському воєводстві.

Опікувався кальвінськими зборами в Романові, Берестечку.[1] Баранув-Сандомирський при ньому став важливим центром протестантського руху. Відзначався значною толерантністю до аріян, представників інших конфесій. Для дружини-католички фундував костел в Чарторийську.

Сім'я[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972.— Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 104. (пол.)
  2. Janusz Tazbir. Sieniuta Paweł Krzysztof h. własnego (1589–1640) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Instytut historii im. Tadeusza Manteuffla, 1996.— Tom XXXVII/2. — Zeszyt 153. — S. 197. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Halina Kowalska. Leszczyński Andrzej h. Wieniawa (ok. 1606–1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — Tom XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 103–104. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]