Андре Шимоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Андре Шимоні
Особові дані
Народження 31 березня 1914(1914-03-31)
  Хуст, Угорщина
Смерть 17 липня 2002(2002-07-17) (88 років)
  Комп'єнь, Франція
Зріст 173 см
Громадянство Flag of France.svg Франція
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1931—1933 Угорщина «Атілла» (Мішкольц) 39 (17)
1933—1935 Франція «Олімпік» (Лілль) 51 (37)
1935—1936 Франція «Сошо» 15 (8)
1936—1946 Франція «Ред Стар» 109 (79)
1943—1944 Франція «Париж-Капіталь» 0 (0)
1946—1947 Франція «Ренн» 21 (13)
1946—1948 Франція «Анже» 33 (22)
1947—1948 Франція «Стад Франсе» 15 (9)
1948 Франція «Стад Франсе-Ред Стар» 1 (0)
1948—1949 Франція «Руан» 19 (6)
1949—1952 Португалія «Спортінг» (Ковілья) 67 (59)
1952—1953 Франція «Ред Стар» 2 (0)
1952—1953 Франція «Рубе-Туркуен» 11 (5)
1949—1952 Португалія «Спортінг» (Ковілья) 19 (15)
1960—1962 Франція «Шербур» 13 (4)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1933 Угорщина Угорщина (проф.) 1 (0)
1942–1945 Франція Франція 4 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1947 Франція «Анже»
1952—1953 Франція «Ред Стар»
1959—1960 Франція «Ред Стар»
1960—1962 Франція «Шербур»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Андре Шимоні (фр. André Simonyi, угор. Simonyi András; 31 березня 1914, Хуст, Угорщина — 17 липня 2002, Комп'єнь, Франція) — французький та угорський футболіст, нападник.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Хусті, яке на той час входило до складу угорської частини Австро-Угорщини (в 1919 році місто переходить під юрисдикцію Чехословаччини, а після завершення Другої світової війни — до УРСР), Сімоні дебютував у професійному футболі в угорському Аттіла ФК Мішкольц, на позиції нападника. Викликався до другої збірної Угорщини (загалом зіграв 3 матчі, дебютний виклик отримав у 1930 році, у 16-річному віці[1]). Зокрема грав у червні 1933 року в програному (4:5) поєдинку проти Нідерландів в Амстердамі[2].

Сімоні перейшов до «Олімпіка» (Лілль), чемпіона Франції, в складі якого він зіграв 37 матчів у першому дивізіоні[3]. У 1935 році був проданий спочатку в «Сошо», а потім у «Ред Стар», двох найамбітніших та найбагатших клубів Франції того часу. Незважаючи на 21 забитий м'яч у сезоні 1937/38 років, його команда вилетіла до другого дивізіону. Наступного сезону Андре відзначився 32-ма голами у 38-ми матчах[3], та вніс значний вклад у перемозі клубу в чемпіонаті. Під час Другої світової війни у 1941 році виграв чемпіонат Франції в окупованій зоні, а 1942 року виграв кубок Франції, перемігши в фіналі «Сет». У 1943—1944 роках виступав на правах оренди в столичному клубі «Париж-Капіталь»[3]. У 1946 році його команда поступилася в фіналі кубку Франції з рахунком 2:4 «Ліллю». Після завершення цього матчу нападник отримав прізвисько Банді[1].

Гравець особливо засяяв на позиції центрального нападника не лише завдяки потужному, наче вистріл кулі, удару[4], але й прекрасною технікою та своєю «елегантністю»[1][5]. Натуралізований француз[1], Сімоні у період з 1942 по 1945 роки зіграв чотири матчі в збірній Франції, а 24 грудня 1944 року відзначився голом у матчі проти Бельгії[6][7].

У червні 1946, 32-річний Шимоні, переходить до складу іншого французького гранду того часу, «Ренну». Він відзнаив свій ювілей проти «Сен-Уана» декілька місяців по тому двома забитими м'ячами[8]. Під час виступів у «Ренні» клуб почав зазнавати фінансових труднощів, тому вже на початку 1947 року Андре дебютував у складі «Анже» з другого дивізіону[8], де він утворив атакувальний тандем з Альфредом Астоном. У квітні 1947 року був викликаний до збірної Бретанії з футболу[9]. Того ж літа його призначили граючим тренером, проте на тренерській посаді Андре не мав жодного досвіду. У грудні він разом з Астоном повертається до Парижу й підписує контракт зі «Стад Франсе», в якій допомагає створювати майбутню зіркову команду[9]. Андре відзначився 10-ма голами в 5-ти матчах, але його команда посіла лише 5-те місце. По завершенні сезону «Стад Франсе» об'єднався з «Ред Старом», своїм найпринциповішим суперником, й новий сезон об'єднана команда розпочала виступати вже під назвою «Стад Франсе-Ред Стар». Після цього зіграв декілька матчів у складі «Руана».

У 1949 році залишив Францію й підписав контракт з клубом вищого дивізіону чемпіонату Португалії «Спортінг» (Ковілья). У Португалії зіграв 3 сезони[3], після чого в листопаді 1953 року повернувся до Франції, підписавши контракт з клубом «Рубе-Туркуен». У перших 5-ти матчах відзначився 5-ма голами, але після цього отримав важку травму й на поле більше не виходив. Свій останній матч у вищому дивізіоні французького чемпіонату зіграв 19 квітня 1953 року проти ФК «Сета»[10].

Про іншу частину його кар'єри, після від'їзду з Португалії, відомо набагато менше[5]. Був граючим тренером ряду напівпрофесіональних клубів, у тому числі й Аваллону. В сезоні 1959/60 років був граючим тренером клубу «Ред Стар», який вилетів до другого дивізіону. Шимоні замінив на цій посаді Жоржа Ганке, проте успіху в новому клубі не досяг. Потім він підписав з «Шербуром» з другого дивізіону[11], де окрім тренерської роботи, за необхідності, виконував роль гравця[5]. У свої майже 48 років протягом двох сезонів він взяв участь у 13-ти маьчах й відзначився 4-ма голами[9]. Він поділився секретом своєї тривалої футбольної кар'єри: «здоровий спосіб життя» (не палив та не вживав алкогольних напоїв)[5].

У 1947 році опублікував спортивний роман «Les Onze du square»[3]. З 1963 по 1980 роки працював у казино в муніципалітетах «Дівонн-ле-Бен» та «Евіан-ле-Бен», а в 1980 році — конюхом[3].

У листопаді 1993 року, на знак пошани, разом з Крістіаном Лоду зробив 1000-ий удар у футболці клубу «Ред Стар» у Лізі 2[12].

Статистичні дані[ред.ред. код]

Протягом виступів у першому дивізіоні французького чемпіонату відзначився 119-ма м'ячами в 185-ти матчах[9], в тому числі 47 — у футболці «Ред Стара» та 37 — в «Олімпіку» (Лілль), завдяки цьому увійшов до числа 50-ти найкращих бомбардирів чемпіонату Франції. Найрезультативнішим для Андре став сезон 1937/38 років.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

# Дата Суперник Рахунок Змагання Голи
1. 8 березня 1942 Швейцарія Швейцарія
0 – 2
Товариський матч
2. 15 березня 1942 Іспанія Іспанія
0 – 4
Товариський матч
3. 24 грудня 1944 Бельгія Бельгія
3 – 1
Товариський матч Гол 38'
4. 8 квітня 1945 Швеція Швеція
0 – 1
Товариський матч

Досягнення[ред.ред. код]

  • Переможець «окупованої зони» чемпіонату Франції 1941 року в складі «Ред Стара»

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]