Команда є однією з найсильніших у світі. Її статус підтримується величезною вагою Іспанської футбольної ліги, у якій грають провідні клуби світу. Водночас не найкращим чином на грі збірної позначалося те, що власне іспанським спортсменам дуже важко пробитися в основний склад провідних клубів, а тільки такі гравці мають право виступати в збірній. Протягом довгих десятиліть іспанський футбол перебував у безперервній кризі. Команда, як правило, проходила відбіркові турніри до фінальних стадій чемпіонатів світу та Європи, але на першостях довго не затримувалася і вище 1/4 фіналу не підіймалася. Тому її стали відносити до постійних невдах. Однак збірна Іспанії стала чемпіоном європейського футбольного турніру 2008, не програвши жодного матчу у фінальному раунді чемпіонату.
Слідуючи моделі Футбольної Асоціації Англії, у 1909 Іспанія створила свою власну організацію — Королівську федерацію футболу Іспанії. Дебют збірної Іспанії відбувся на Олімпійських іграх в Антверпені в 1920, де команда завоювала срібло. Перший домашній міжнародний матч збірна провела в 1921 з Бельгією, перемігши з рахунком 2-0[2]. На чемпіонаті світу 1934 року в Італії команда дійшла до 1/4 фіналу.
Після Іспанської громадянської війни та Другої світової війни, на Чемпіонаті світу в 1950 році, збірна здобула успішну перемогу у відбірковому та груповому етапах, потрапивши в фінальну групу, поряд з Уругваєм, Бразилією і Швецією. За регламентом проведення 1950, золото отримувала команда, що зайняла перше місце в фінальній групі; срібло і бронзу — відповідно команди посіли друге та третє місце в групі. Тоді збірна Уругваю вдруге виграла золото. Іспанія, поступившись Бразилії (6:1) і Швеції (3:1), і зігравши зі збірною Уругваю внічию (2:2), зайняла 4-е місце в групі[3]. Це було найкращий виступ Іспанії на Чемпіонатах Світу до 2010. Після цього була тривала перерва, і тільки в 1962 збірна знову змогла пройти кваліфікацію на участь в чемпіонаті світу.
1964 — перемога у чемпіонаті Європи[ред. | ред. код]
Далі до 1978 команді не вдавалося взяти участь у світовому турнірі. На жаль, на груповому етапі все й закінчилося. У 1976 Іспанію обрали місцем проведення чемпіонату світу 1982 року. Збірна не виправдала надій, дійшовши тільки до другого кола змагання. Чемпіонат Європи 1984 року приніс команді титул віцечемпіона, коли Іспанія програла у фіналі господарям і фаворитам турніру — збірної Франції. Взявши участь у світовій першості 1986, Іспанія вдруге дійшла до чвертьфіналу.
Справжнім святом для національної команди Іспанії стала перемога на чемпіонаті Європи 2008 року, коли збірна у фіналі обіграла Німеччину з рахунком 1:0. Це стало знаменною досягненням Іспанії після перемоги 1964. У стартовому матчі групового етапу Чемпіонату світу 2010 року проти збірної Швейцарії іспанці сенсаційно поступилися з рахунком 0:1, хоча протягом усієї гри володіли перевагою, завдавши 23 удари по воротах конфедератів. Швейцарія відправила 8 м'ячів, один з яких Ікер Касільяс змушений був діставати із сітки. Після цієї осічки збірна стала грати краще від матчу до матчу і вперше у своїй історії вийшла в фінал Чемпіонату світу, де з рахунком 1:0 обіграла збірну Нідерландів, ставши чемпіоном світу. Гол на 116-й хвилині забив Андрес Іньєста. Оскільки, Нідерланди володіли Неофіційним чемпіонством на той момент, то іспанці виграли і його, але вже 7 вересня того ж року вони втратили цей трофей у товариському матчі зі збірною Аргентини.
На Євро-2012 команда Іспанії стала першою командою світу в ранзі чинного чемпіона світу, зуміла захистити й чемпіонський титул у Європі. 1 липня2012 року в Києві на Олімпійському у фінальному матчі Євро-2012 іспанці перемогли команду Італії, з найбільшим за всю історію фіналів чемпіонатів Європи, рахунком 4-0. Таким чином Іспанія з 2008 року завоювала всі найважливіші футбольні трофеї.
Статистика Збірної Іспанії з футболу в рейтингу: [4]
Найбільше досягнення — 1 місце, яке Збірна Іспанії посідала з липня 2008 року по липень 2009, з листопада 2009 по квітень 2010, з липня 2010 по серпень 2011, з вересня 2011 по липень 2014 року.
Найгірший показник - 25 місце стався у березні 1998 року.
Найбільший стрибок угору — на 16 позицій (з 25 на 9-е місце) стався у квітні 1998 року.
Найбільше падіння — на 12 позицій (з 11 на 23-е місце) стався в лютому 1998 року.
Луїс де ла Фуенте
Іспанія 1:0 Данія 
Іспанія 13:0 Болгарія .svg){kind=small}
Італія 7:1 Іспанія .svg){kind=small}
1930
1934
.svg){kind=small}
1938
1950
.svg){kind=small}
1954
1958
1962
1966
1970
1974
1978
1994
1998
2002
2010
2018
2022
.svg){kind=small}
1964
.svg){kind=small}
1972
.svg){kind=small}
1976
2000
2004
2012
2020
2018—19
2020—21
2022—23
