Збірна Іспанії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іспанія
Емблема Іспанія
Асоціація Іспанська королівська
федерація футболу

(ісп. Real Federación
Española de Fútbol
)
Тренер Іспанія Луїс Енріке
Найбільше виступів Серхіо Рамос (180)
Найкращий бомбардир Давід Вілья (59)
Код ФІФА ESP
Місце в рейтингу ФІФА 7 (31 березня 2022)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
 Іспанія 1:0 Данія Данія
(Брюссель, Бельгія; 28 серпня 1920)
Найбільша перемога
 Іспанія 13:0 Болгарія Болгарія
(Мадрид, Іспанія; 21 травня 1933)
Найбільша поразка
 Іспанія 1:7 Італія Італія
(Амстердам, Нідерланди; 4 червня 1928)

 Англія 7:1 Іспанія Іспанія
(Лондон, Англія; 9 грудня 1931)

Чемпіонат світу
Виступів 15 (вперше у 1934)
Найвище досягнення чемпіон, 2010
Чемпіонат Європи
Виступів 11 (вперше у 1964)
Найвище досягнення чемпіон, 1964, 2008, 2012

Збірна Іспанії з футболу представляє Королівство Іспанія на міжнародних матчах і турнірах з футболу. Управляється і контролюється Федерацією футболу Іспанії.

Команда є однією з найсильніших у світі. Її статус підтримується величезною вагою Іспанської футбольної ліги, в якій грають провідні клуби світу. Водночас не найкращим чином на грі збірної позначалося те, що власне іспанським спортсменам дуже важко пробитися в основний склад провідних клубів, а тільки такі гравці мають право виступати в збірній. Протягом довгих десятиліть іспанський футбол перебував у безперервній кризі. Команда, як правило, проходила відбіркові турніри до фінальних стадій чемпіонатів Світу та Європи, але на першостях довго не затримувалася і вище 1/4 фіналу не підіймалася. Тому її стали відносити до постійних невдах. Однак, збірна Іспанії стала чемпіоном європейського футбольного турніру 2008, не програвши жодного матчу у фінальному раунді чемпіонату. У липні 2008 року Іспанія досягла першого рядка Рейтингу збірних ФІФА ставши першою командою в історії, яка при цьому жодного разу не виграла Чемпіонат світу з футболу. Але 11 липня 2010 року, обігравши у фіналі Чемпіонату світу збірну Нідерландів з рахунком 1:0, збірна Іспанії стала чемпіоном світу. Єдиний гол забив Андрес Іньєста. У фіналі чемпіонату Європи з футболу 2012 року на НСК «Олімпійському» в Києві збірна Іспанії захистила титул чемпіонів Європи й удруге поспіль завоювала Кубок Анрі Делоне, перемігши з рахунком 4:0 збірну Італії.

Історія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Слідуючи моделі Футбольної Асоціації Англії, у 1909 Іспанія створила свою власну організацію — Королівську федерацію футболу Іспанії. Дебют збірної Іспанії відбувся на Олімпійських іграх в Антверпені в 1920, де команда завоювала срібло. Перший домашній міжнародний матч збірна провела в 1921 з Бельгією, перемігши з рахунком 2-0[2]. На чемпіонаті світу 1934 року в Італії команда дійшла до 1/4 фіналу.

1950 — IV місце чемпіонату світу[ред. | ред. код]

Після Іспанської громадянської війни та Другої світової війни, на Чемпіонаті світу в 1950 році, збірна здобула успішну перемогу у відбірковому та груповому етапах, потрапивши в фінальну групу, поряд з Уругваєм, Бразилією і Швецією. За регламентом проведення 1950, золото отримувала команда, що зайняла перше місце в фінальній групі; срібло і бронзу — відповідно команди посіли друге та третє місце в групі. Тоді збірна Уругваю вдруге виграла золото. Іспанія, поступившись Бразилії (6:1) і Швеції (3:1), і зігравши зі збірною Уругваю внічию (2:2), зайняла 4-е місце в групі[3]. Це було найкращий виступ Іспанії на Чемпіонатах Світу до 2010. Після цього була тривала перерва, і тільки в 1962 збірна знову змогла пройти кваліфікацію на участь в чемпіонаті світу.

1964 — перемога у чемпіонаті Європи[ред. | ред. код]

Під керівництвом Хосе Вільялонгі команда приймала у себе Чемпіонат Європи, перемігши у фіналі збірну СРСР і вперше отримавши такий значний міжнародний титул.

1976–1988. Епоха Гордільйо[ред. | ред. код]

Далі до 1978 команді не вдавалося взяти участь у світовому турнірі. На жаль, на груповому етапі все й закінчилося. У 1976 Іспанію обрали місцем проведення чемпіонату світу 1982 року. Збірна не виправдала надій, дійшовши тільки до другого кола змагання. Чемпіонат Європи 1984 року приніс команді титул віцечемпіона, коли Іспанія програла у фіналі господарям і фаворитам турніру — збірної Франції. Взявши участь у світовій першості 1986, Іспанія вдруге дійшла до чвертьфіналу.

1985–1998. Епоха Субісаррети[ред. | ред. код]

Пройшовши груповий етап Чемпіонату світу 1990 року, збірна зупинилася на 1/8 фіналу. Невдача з виходом на Чемпіонат Європи 1992 року компенсувалася золотою медаллю на Олімпійських іграх у Барселоні. Третій раз Іспанії вдалося дійти до чвертьфіналу Чемпіонату світу в 1994 році. Той же результат команда повторила двома роками пізніше на Євро 1996. ЧС 1998 закінчився для Іспанії на груповому етапі.

2008 — даний час. Золото чемпіонатів Європи та світу[ред. | ред. код]

Іспанські гравці святкують перемогу на Євро-2012

Справжнім святом для національної команди Іспанії стала перемога на чемпіонаті Європи 2008 року, коли збірна у фіналі обіграла Німеччину з рахунком 1:0. Це стало знаменною досягненням Іспанії після перемоги 1964. У стартовому матчі групового етапу Чемпіонату світу 2010 року проти збірної Швейцарії іспанці сенсаційно поступилися з рахунком 0:1, хоча протягом усієї гри володіли перевагою, завдавши 23 удари по воротах конфедератів. Швейцарія відправила 8 м'ячів, один з яких Ікер Касільяс змушений був діставати із сітки. Після цієї осічки збірна стала грати краще від матчу до матчу і вперше у своїй історії вийшла в фінал Чемпіонату світу, де з рахунком 1:0 обіграла збірну Нідерландів, ставши чемпіоном світу. Гол на 116-й хвилині забив Андрес Іньєста. Оскільки, Нідерланди володіли Неофіційним чемпіонством на той момент, то іспанці виграли і його, але вже 7 вересня того ж року вони втратили цей трофей у товариському матчі зі збірною Аргентини. На Євро 2012 команда Іспанії стала першою командою світу яка будучи дійсним Чемпіоном світу зуміла захистити й чемпіонський титул у Європі. 1 липня 2012 року у Києві на Олімпійському у фінальному матчі Євро 2012 іспанці перемогли команду Італії, з найбільшим за всю історію фіналів чемпіонатів Європи, рахунком 4-0. Таким чином Іспанія з 2008 року завоювала всі найважливіші футбольні трофеї.

Виступи на міжнародних турнірах[ред. | ред. код]

     Господарі       Переможці       Фіналісти       Третє місце       Четверте місце  

Кубок Світу[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 не брала участі
Італія 1934 1/4 5 3 1 1 1 4 3
Франція 1938 не допущена
Бразилія 1950 1/2 4 6 3 1 2 10 12
Швейцарія 1954 не кваліфікувалася
Швеція 1958 не кваліфікувалася
Чилі 1962 груповий етап 12 3 1 0 2 2 3
Англія 1966 груповий етап 10 3 1 0 2 4 5
Мексика 1970 не кваліфікувалася
ФРН 1974 не кваліфікувалася
Аргентина 1978 груповий етап 10 3 1 1 1 2 2
Іспанія 1982 раунд 2 12 5 1 2 2 4 5
Мексика 1986 1/4 8 5 3 1 1 11 4
Італія 1990 1/8 14 4 2 1 1 6 4
США 1994 1/4 6 5 2 2 1 10 6
Франція 1998 груповий етап 17 3 1 1 1 8 4
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/4 5 5 3 2 0 10 5
Німеччина 2006 1/8 9 4 3 0 1 9 4
ПАР 2010 чемпіон 1 7 6 0 1 8 2
Бразилія 2014 груповий етап 23 3 1 0 2 4 7
Росія 2018 груповий етап 10 4 1 3 0 7 6
Катар 2022 кваліфікувалися
Всього 1 титул 15/21 63 30 15 18 99 72

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 знята із змагань. Іспанія відмовилась грати у СРСР
Іспанія 1964 чемпіон 1 2 2 0 0 4 2
Італія 1968 не кваліфікувалась
Бельгія 1972 не кваліфікувалась
Югославія 1976 не кваліфікувалась
Італія 1980 груповий етап 7 3 0 1 2 2 4
Франція 1984 фінал 2 5 1 3 1 4 5
ФРН 1988 груповий етап 6 3 1 0 2 3 5
Швеція 1992 не кваліфікувалась
Англія 1996 1/4 6 4 1 3 0 4 3
Бельгія Нідерланди 2000 1/4 5 4 2 0 2 7 7
Португалія 2004 груповий етап 10 3 1 1 1 2 2
Австрія Швейцарія 2008 чемпіон 1 6 5 1 0 12 3
Польща Україна 2012 чемпіон 1 6 4 2 0 12 1
Франція 2016 1/8 10 4 2 0 2 5 4
Європейський Союз 2020 1/2 3-4 6 2 4 0 13 6
Усього 3 титули 11/15 46 21 15 10 68 42

Ліга націй УЄФА[ред. | ред. код]

Ліга націй УЄФА
Рік Ліга Група І В Н П М+ М- П/П Рей
Португалія 2018—19 A 4 4 2 0 2 12 7 7-e
Італія 2020—21 A 4 6 3 2 1 13 3 2-е
2022—23 A Буде визначено
Усього 12 6 2 4 28 13

Гравці збірної[ред. | ред. код]

Поточний склад[ред. | ред. код]

Наступні гравці були викликані до збірної Іспанії на матчі кваліфікації до Чемпіонату світу з футболу 2022 проти Греції, Грузії та Косова 25, 28 та 31 березня 2021, відповідно.[4][5]
Ігри та голи наведені на 31 березня 2021, після матчу проти Косова.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Давід де Хеа 7 листопада 1990 (31 рік)(19901107) 45 0 Англія «Манчестер Юнайтед»
13 1ВР Роберт Санчес 18 листопада 1997 (24 роки)(19971118) 0 0 Англія «Брайтон енд Гоув Альбіон»
23 1ВР Унаї Сімон 11 червня 1997 (25 років)(19970611) 6 0 Іспанія «Атлетік» (Більбао)
2 2ЗХ Педро Порро 13 вересня 1999 (22 роки)(19990913) 1 0 Португалія «Спортінг» (Лісабон)
3 2ЗХ Дієго Льоренте 16 серпня 1993 (28 років)(19930816) 7 0 Англія «Лідс Юнайтед»
4 2ЗХ Іньїго Мартінес 17 травня 1991 (31 рік)(19910517) 15 0 Іспанія «Атлетік» (Більбао)
12 2ЗХ Ерік Гарсія 9 січня 2001 (21 рік)(20010109) 7 0 Англія «Манчестер Сіті»
14 2ЗХ Хосе Гая 25 травня 1995 (27 років)(19950525) 13 2 Іспанія «Валенсія»
15 2ЗХ Серхіо Рамос (капітан) 30 березня 1986 (36 років)(19860330) 180 23 Іспанія «ПСЖ»
18 2ЗХ Жорді Альба 21 березня 1989 (33 роки)(19890321) 72 8 Іспанія «Барселона»
5 3ПЗ Серхіо Бускетс 16 липня 1988 (33 роки)(19880716) 122 2 Іспанія «Барселона»
6 3ПЗ Серхіо Каналес 16 лютого 1991 (31 рік)(19910216) 10 1 Іспанія «Бетіс»
8 3ПЗ Коке 8 січня 1992 (30 років)(19920108) 49 0 Іспанія «Атлетіко» (Мадрид)
10 3ПЗ Тьяго 11 квітня 1991 (31 рік)(19910411) 41 2 Англія «Ліверпуль»
16 3ПЗ Родрі 22 червня 1996 (26 років)(19960622) 19 1 Англія «Манчестер Сіті»
17 3ПЗ Фабіан 3 квітня 1996 (26 років)(19960403) 11 1 Італія «Наполі
20 3ПЗ Педрі 25 листопада 2002 (19 років)(20021125) 3 0 Іспанія «Барселона»
22 3ПЗ Маркос Льоренте 30 січня 1995 (27 років)(19950130) 4 0 Іспанія «Атлетіко» (Мадрид)
7 4НП Альваро Мората 23 жовтня 1992 (29 років)(19921023) 39 19 Італія «Ювентус»
9 4НП Жерар 7 квітня 1992 (30 років)(19920407) 10 5 Іспанія «Вільярреал»
11 4НП Ферран Торрес 29 лютого 2000 (22 роки)(20000229) 10 6 Англія «Барселона»
19 4НП Дані Ольмо 7 травня 1998 (24 роки)(19980507) 11 3 Німеччина «РБ Лейпциг»
21 4НП Мікель Оярсабаль 21 квітня 1997 (25 років)(19970421) 13 4 Іспанія «Реал Сосьєдад»
4НП Браян Хіль 11 лютого 2001 (21 рік)(20010211) 2 0 Іспанія «Ейбар»

Відомі футболісти[ред. | ред. код]

Форма[ред. | ред. код]

Різновиди форми збірної Іспанії

1920-21
1921-22
1922-24
1924-31
1931-36
1936-38
1938-45
1945-47
1947-59
1959-81
1981-83
1984-86
1986-89
1990-91
1994-95
1996-97
1998-99
2000-02
2002-04
2004-06
2006-08
2008-09
2009-10
2010-11
2011-12
2012-

Іспанія в рейтингу ФІФА[ред. | ред. код]

Статистика Збірної Іспанії з футболу в рейтингу: [6]

  • Найбільше досягнення — 1 місце, яке Збірна Іспанії посідала з липня 2008 року по липень 2009, з листопада 2009 по квітень 2010, з липня 2010 по серпень 2011, з вересня 2011 по липень 2014 року.
  • Найгірший показник - 25 місце стався у березні 1998 року.
  • Найбільший стрибок угору — на 16 позицій (з 25 на 9-е місце) стався у квітні 1998 року.
  • Найбільше падіння — на 12 позицій (з 11 на 23-е місце) стався в лютому 1998 року.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
  2. Фурія-невдаха [Архівовано 13 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Іспанія — Історія — Чемпіонат світу з футболу 2010[недоступне посилання з липня 2019]
  4. Última Convocatoria (ісп.). Royal Spanish Football Federation. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 8 листопада 2020. 
  5. OFICIAL Esta es la convocatoria de la Selección Española para los primeros partidos de la fase de clasificación para el Mundial de Catar 2022 (ісп.). Royal Spanish Football Federation. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021. 
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 19 грудня 2013. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]