Збірна Бельгії з футболу

Бельгія
Прізвисько	червоні дияволи (Rode Duivels, Diables Rouges)
Асоціація	Королівська Бельгійська футбольна асоціація фр. Union Royale Belge des Sociétés de Football-Association (нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond)
Тренер	Доменіко Тедеско
Найбільше виступів	Ян Вертонген (145)
Найкращий бомбардир	Ромелу Лукаку (71)
Код ФІФА	BEL
Місце в рейтингу ФІФА	2 ▬ (6 жовтня 2022)
Домашня Виїзна
Перший матч  Бельгія 3:3 Франція  (Уккел, Бельгія; 1 травня 1904)
Найбільша перемога  Бельгія 9:0  Замбія (Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)  Бельгія 10:1 Сан-Марино  (Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)  Бельгія 9:0 Гібралтар  (Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017)  Бельгія 9:0 Сан-Марино  (Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019)
Найбільша поразка  Англія 11:2 Бельгія  (Лондон, Англія; 17 квітня 1909)
Чемпіонат світу
Виступів	14 (вперше у 1930)
Найвище досягнення	третє місце, 2018
Чемпіонат Європи
Виступів	6 (вперше у 1972)
Найвище досягнення	друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (фр. Équipe de Belgique de football, нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 6 жовтня 2022 посідає 2-e місце у рейтингу футбольних збірних світу.

Історія

Збірна Бельгії перед своїм першим міжнародним матчем проти Франції, 1 травня 1904

Початок

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккелі (Бельгія) відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0. З 1906 року бельгійці у світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так схарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст пов'язав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцний середняк.

Золотий період

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80-х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу та у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Вергеєн припинили виступи за збірну.

Збірна Бельгії у 2013 році, перед товариською грою проти команди США.

Нове Золоте покоління

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Франк Веркаутерен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером збірної Росії. З тренером Жоржем Лекенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.

На ЧС-2014 і ЧЄ-2016 бельгійська команда впевнено виходила до чвертьфіналу. На ЧС-2018 в Росії збірна завоювала бронзові нагороди, що є кращим досягненням збірної. У півфіналі Бельгія поступилася майбутнім переможцям турніру збірній Франції з рахунком 0:1. В матчі за третє місце бельгійці обіграли збірну Англії з рахунком 2:0. Голкіпер бельгійців Тібо Куртуа отримав приз "Золоті рукавички" імені Лева Яшина, а капітан команди Еден Азар отримав срібний м'яч, як другий кращий гравець турніру, поступившись переможцю Лукі Модричу.

На ЧС-2022 в Катарі бельгійська збірна не змогла вийти з групи, пропустивши вперед збірні Марокко та Хорватії.

Домашня арена

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні імені короля Бодуена у Брюсселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики та проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон має сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Міжнародні турніри

     Господарі       Переможці       Фіналісти       Третє місце       Четверте місце  

Чемпіонати світу Чемпіонати світу з футболу Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- 1930 груповий турнір 11 2 0 0 2 0 4 1934 1/8 фіналу 15 1 0 0 1 2 5 1938 1/8 фіналу 13 1 0 0 1 1 3 1950 не брала участі 1954 груповий турнір 12 2 0 1 1 5 8 1958 не пройшла кваліфікацію 1962 1966 1970 груповий турнір 10 3 1 0 2 4 5 1974 не пройшла кваліфікацію 1978 1982 груповий турнір 10 5 2 1 2 3 5 1986 півфінал 4 7 2 2 3 12 15 1990 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 6 4 1994 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 4 4 1998 груповий турнір 19 3 0 3 0 3 3 2002 1/8 фіналу 14 4 1 2 1 6 7 2006 не пройшла кваліфікацію 2010 2014 чвертьфінал 6 5 4 0 1 6 3 2018 третє місце 3 7 6 0 1 16 6 2022 груповий турнір 3 1 1 1 1 2 Усього третє місце 14/22 51 21 10 20 69 74

Чемпіонати Європи Чемпіонати Європи з футболу Рік Раунд Місце І В Н П М+ М- 1960 не пройшла кваліфікацію 1964 1968 1972 півфінал 3 2 1 0 1 3 3 1976 не пройшла кваліфікацію 1980 фінал 2 4 1 2 1 4 4 1984 груповий етап 10 3 1 0 2 4 8 1988 не пройшла кваліфікацію 1992 1996 2000 груповий етап 12 3 1 0 2 2 5 2004 не пройшла кваліфікацію 2008 2012 2016 чвертьфінал 6 5 3 0 2 9 5 2020 чвертьфінал 5 5 4 0 1 9 3 Усього 2 місце 6/16 22 11 2 9 31 28    — країна-господар фінального турніру

Ліга націй УЄФА

Ліга націй УЄФА
Рік	Ліга	Група	І	В	Н	П	М+	М-	П/П	Рей
2018—19	A	2	4	3	0	1	9	6	▬	8-e
2020—21	A	2	8	5	0	2	19	11	▬	4-е
2022—23	A	4	6	3	1	2	11	8	▬	7-е
2024—25	A	Буде визначено
Усього			18	11	1	5	39	25

Гравці збірної

Поточний склад

Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.

Матчі та голи вірні станом на 20 грудня 2022 року, після матчу проти Нідерландів.

№	Поз.	Гравець	Дата народження (вік)	Ігри	Голи	Клуб
1		Тібо Куртуа	11 травня 1992 (31 рік)(19920511)	100	0	Реал Мадрид
12		Сімон Міньйоле	6 березня 1988 (35 років)(19880306)	35	0	Брюгге
13		Кун Кастельс	25 червня 1992 (31 рік)(19920625)	4	0	Вольфсбург
2		Тобі Алдервейрелд	2 березня 1989 (34 роки)(19890302)	127	5	Антверпен
3		Артур Теат	25 травня 2000 (23 роки)(20000525)	4	0	Ренн
4		Ваут Фас	3 квітня 1998 (25 років)(19980403)	1	0	Лестер Сіті
5		Ян Вертонген	24 квітня 1987 (36 років)(19870424)	145	9	Андерлехт
15		Тома Меньє	12 вересня 1991 (32 роки)(19910912)	62	8	Боруссія Дортмунд
21		Тімоті Кастань	5 грудня 1995 (27 років)(19951205)	29	2	Лестер Сіті
26		Зено Дебаст	24 жовтня 2003 (19 років)(20031024)	3	0	Андерлехт
6		Аксель Вітсель	12 січня 1989 (34 роки)(19890112)	130	12	Атлетіко Мадрид
7		Кевін Де Брейне	28 червня 1991 (32 роки)(19910628)	97	25	Манчестер Сіті
8		Юрі Тілеманс	7 травня 1997 (26 років)(19970507)	58	5	Лестер Сіті
11		Яннік Карраско	4 вересня 1993 (30 років)(19930904)	62	8	Атлетіко Мадрид
18		Амаду Онана	16 серпня 2001 (22 роки)(20010816)	4	0	Евертон
19		Леандер Дендонкер	15 квітня 1995 (28 років)(19950415)	31	1	Астон Вілла
20		Ганс Ванакен	24 серпня 1992 (31 рік)(19920824)	23	5	Брюгге
22		Шарль Де Кетеларе	10 березня 2001 (22 роки)(20010310)	11	1	Мілан
9		Ромелу Лукаку	13 травня 1993 (30 років)(19930513)	104	68	Інтер Мілан
10		Еден Азар ()	7 січня 1991 (32 роки)(19910107)	126	33	Реал Мадрид
14		Дріс Мертенс	6 травня 1987 (36 років)(19870506)	109	21	Галатасарай
16		Торган Азар	29 березня 1993 (30 років)(19930329)	47	9	Боруссія Дортмунд
17		Леандро Троссар	4 грудня 1994 (28 років)(19941204)	24	5	Брайтон енд Гоув Альбіон
23		Міші Батшуаї	2 жовтня 1993 (29 років)(19931002)	50	27	Фенербахче
24		Лої Опенда	16 лютого 2000 (23 роки)(20000216)	6	2	Ланс
25		Жеремі Доку	27 травня 2002 (21 рік)(20020527)	12	2	Ренн

Рекордсмени

Гравці, що провели найбільше ігор

#	Гравець	Період	Ігор	Голів
1	Ян Вертонген	2007—	145	9
2	Аксель Вітсель	2008—	130	12
3	Тобі Алдервейрелд	2009—	127	5
4	Еден Азар	2008—	126	33
5	Дріс Мертенс	2011—	109	21
6	Ромелу Лукаку	2010—	104	68
7	Тібо Куртуа	2011-	100	0
8	Кевін де Брюйне	2010-	97	25
9	Ян Кулеманс	1977—1991	96	23
10	Тіммі Сімонс	2001—2016	94	6

На 20 грудня 2022 року

Бомбардири

#	Гравець	Період	Голів	Ігор	За гру
1	Ромелу Лукаку	2010—	68	104	0.65
2	Еден Азар	2008–	33	126	0.26
3	Бернар Воргоф	1928–1940	30	61	0.49
	Поль ван Гімст	1960–1974	30	81	0.37
4	Марк Вільмотс	1990–2002	29	70	0.41
5	Джозеф Мерманс	1945–1956	28	56	0.48
6	Міші Батшуаї	2015-2022	27	50	0,54
7-8	Раймон Брен	1925–1939	26	54	0.48
	Роберт Де Вен	1906–1913	26	23	1.13
9	Кевін де Брюйне	2010-	25	97	0.25
10	Веслі Сонк	2001–2010	24	55	0.44

На 20 грудня 2022

Різновиди кольорів форми збірної Бельгії

1986-90 Домашня

2002 Домашня

2009 Домашня

2010 Домашня

Посилання

• Офіційний сайт (фр.)(англ.)(нім.)(нід.)