Збірна Бельгії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бельгія
Емблема
Бельгія
Прізвисько червоні дияволи (Rode Duivels, Diables Rouges)
Асоціація Королівська Бельгійська футбольна асоціація
фр. Union Royale Belge des Sociétés
de Football-Association

(нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond)
Тренер Бельгія Марк Вільмотс
Найбільше виступів Ян Кулеманс (96)
Найкращий бомбардир Поль Ван Гімст,
Бернард Воргоф (30)
Місце в рейтингу ФІФА 10-е
 (на 13 березня 2014 року)
Домашня
Виїзна
Перший матч
Бельгія Бельгія 3:3 Франція Франція
(Брюссель, Бельгія; 1 травня 1904)
Найбільша перемога
Бельгія Бельгія 9:0 Замбія Замбія
(Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)

Бельгія Бельгія 10:1 Сан-Марино Сан-Марино
(Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)

Найбільша поразка
Англія Англія 11:2 Бельгія Бельгія
(Лондон, Англія; 17 квітня 1909)
Чемпіонат світу
Виступів 11 (вперше у 1930)
Найвище досягнення четверте місце, 1986
Чемпіонат Європи
Виступів 4 (вперше у 1972)
Найвище досягнення друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (фр. Équipe de Belgique de football, нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 13 березня 2014 року посідає 10-е місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред.ред. код]

Збірна Бельгії перед своїм першим міжнародним матчем проти Франції, 1 травня 1904

Початки[ред.ред. код]

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккел, Бельгія відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн – засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0 . З 1906 року бельгійці в світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так охарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст повязав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, Червоні дияволи вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти – команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцного середняка.

Золотий період[ред.ред. код]

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80х – початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гая Туса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982-2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу і у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994 , а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Верхейн припинили виступи за збірну.

Збірна Бельгії в 2013 році, перед товариською грою проти команди США.

Нове Золоте покоління[ред.ред. код]

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Френкі Веркраутен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером Росії. З тренером Джорджем Лікенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.


Домашня арена[ред.ред. код]

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні Короля Бодуена у Брюселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики і проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон носить сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Кубок Світу[ред.ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 груповий турнір 11 2 0 0 2 0 4
Італія 1934 груповий турнір 15 1 0 0 1 3 5
Франція 1938 груповий турнір 13 1 0 0 1 1 3
Бразилія 1950 не брала участі
Швейцарія 1954 груповий турнір 12 2 0 1 1 5 8
Швеція 1958 не пройшла кваліфікацію
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970 груповий турнір 10 3 1 0 2 4 5
ФРН 1974 не пройшла кваліфікацію
Аргентина 1978
Іспанія 1982 груповий турнір 10 5 2 1 2 3 5
Мексика 1986 півфінал 4 8 4 1 3 12 15
Італія 1990 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 6 4
США 1994 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 4 4
Франція 1998 груповий турнір 19 3 0 3 0 3 3
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/8 фіналу 14 4 1 2 1 6 7
Німеччина 2006 не пройшла кваліфікацію
ПАР 2010
Бразилія 2014
Росія 2018 не визначено
Катар 2022
Усього четверте місце 11/19 37 12 8 17 47 63

Чемпіонат Європи[ред.ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 не пройшла кваліфікацію
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972 півфінал 3 2 1 0 1 3 3
Югославія 1976 не пройшла кваліфікацію
Італія 1980 фінал 2 4 1 2 1 4 4
Франція 1984 груповий етап 10 3 1 0 2 4 8
ФРН 1988 не пройшла кваліфікацію
Швеція 1992
Англія 1996
Бельгія Нідерланди 2000 груповий етап 12 3 1 0 2 2 5
Португалія2004 не пройшла кваліфікацію
Австрія Швейцарія 2008
Польща Україна 2012
Франція 2016 ще не визначено
Усього 2 місце 4/14 12 4 2 6 13 20
  •    — країна-господар фінального турніру

Склад збірної[ред.ред. код]

Гравці збірної, що були включені до заявки на товариську гру проти збірної Кот-д'Івуару 5 березня 2014 року. Кількість ігор та голів за збірну наведені станом на 6 березня 2014 року.

Гравець Клуб (у 2014) Дата народження Вік Ігор Голів
  Воротарі
1   Тібо Куртуа Іспанія «Атлетіко» (Мадрид) 11 травня 1992 21 15
12   Сімон Міньйоле Англія «Ліверпуль» 6 серпня 1988 25 14
22   Кун Кастельс Німеччина «Гоффенгайм 1899» 25 червня 1992 21 0
  Захисники
2   Тобі Альдервейрелд Іспанія «Атлетіко» (Мадрид) 2 березня 1989 25 33 1
3   Даніель ван Буйтен Німеччина «Баварія (Мюнхен)» 7 лютого 1978 36 77 10
4   Венсан Компані (к) Англія «Манчестер Сіті» 10 квітня 1986 28 57 4
5   Ян Вертонген Англія «Тоттенхем Хотспур» 24 квітня 1987 26 55 4
15   Себастіан Поконьйолі Німеччина «Ганновер 96» 1 серпня 1987 26 12 0
16   Ентоні Ванден Борре Бельгія «Андерлехт» 24 жовтня 1987 26 24 1
17   Ніколас Ломбертс Росія «Зеніт» 20 березня 1985 29 25 2
23   Лоран Сіман Бельгія «Стандард» (Льєж) 5 серпня 1985 28 8 0
  Півзахисники
6   Аксель Вітсель Росія «Зеніт» 12 січня 1989 25 46 5
7   Кевін Де Брейне Німеччина «Вольфсбург» 28 червня 1991 22 20 4
8   Маруан Феллаїні Англія «Манчестер Юнайтед» 22 листопада 1987 26 48 8
10   Еден Азар Англія «Челсі» 7 січня 1991 23 43 5
11   Кевін Міральяс Англія «Евертон» 5 жовтня 1987 26 43 9
13   Раджа Наїнгголан Італія «Рома» 4 травня 1988 25 5 1
14   Дріс Мертенс Італія «Наполі» 6 травня 1987 26 23 2
18   Тіммі Сімонс Бельгія «Брюгге» 11 грудня 1976 37 93 6
19   Мусса Дембеле Англія «Тоттенхем Хотспур» 16 липня 1987 26 55 5
22   Насер Шадлі Англія «Тоттенхем Хотспур» 2 жовтня 1989 24 18 2
  Нападники
9   Крістіан Бентеке Англія «Астон Вілла» 3 грудня 1990 23 18 6
20   Ромелу Лукаку Англія «Евертон» 13 травня 1993 20 27 5

Детальніше: Гравці збірної Бельгії

Відбір на ЧС-2014[ред.ред. код]

Збірна Бельгії кваліфіковувалася на ЧС-2014 у відбірній групі A з першого місця.

Різновиди кольорів форми збірної Бельгії[ред.ред. код]

1986-90 Домашня
2002 Домашня
2009 Домашня
2010 Домашня

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Офіційний сайт (англійською, французькою, нідерландською, німецькою мовами)