Збірна Бельгії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бельгія
Емблема
Бельгія
Прізвисько червоні дияволи (Rode Duivels, Diables Rouges)
Асоціація Королівська Бельгійська футбольна асоціація
фр. Union Royale Belge des Sociétés
de Football-Association

(нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond)
Тренер Іспанія Роберто Мартінес
Найбільше виступів Ян Вертонген (104)
Найкращий бомбардир Ромелу Лукаку (40)
Місце в рейтингу ФІФА 1 (19 грудня 2019)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Бельгія Бельгія 3:3 Франція Франція
(Брюссель, Бельгія; 1 травня 1904)
Найбільша перемога
Бельгія Бельгія 9:0 Замбія Замбія
(Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)
Бельгія Бельгія 10:1 Сан-Марино Сан-Марино
(Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)
Бельгія Бельгія 9:0 Гібралтар Гібралтар
(Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017)
Бельгія Бельгія 9:0 Сан-Марино Сан-Марино
(Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019)
Найбільша поразка
Англія Англія 11:2 Бельгія Бельгія
(Лондон, Англія; 17 квітня 1909)
Чемпіонат світу
Виступів 12 (вперше у 1930)
Найвище досягнення третє місце, 2018
Чемпіонат Європи
Виступів 5 (вперше у 1972)
Найвище досягнення друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (фр. Équipe de Belgique de football, нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 19 грудня 2019 посідає 1-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Збірна Бельгії перед своїм першим міжнародним матчем проти Франції, 1 травня 1904

Початки[ред. | ред. код]

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккел, Бельгія відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0 . З 1906 року бельгійці в світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так охарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст повязав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцного середняка.

Золотий період[ред. | ред. код]

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу і у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Верхейн припинили виступи за збірну.

Збірна Бельгії в 2013 році, перед товариською грою проти команди США.

Нове Золоте покоління[ред. | ред. код]

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Френкі Веркраутен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером Росії. З тренером Джорджем Лікенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.


Домашня арена[ред. | ред. код]

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні Короля Бодуена у Брюселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики і проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон носить сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 груповий турнір 11 2 0 0 2 0 4
Італія 1934 груповий турнір 15 1 0 0 1 3 5
Франція 1938 груповий турнір 13 1 0 0 1 1 3
Бразилія 1950 не брала участі
Швейцарія 1954 груповий турнір 12 2 0 1 1 5 8
Швеція 1958 не пройшла кваліфікацію
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970 груповий турнір 10 3 1 0 2 4 5
ФРН 1974 не пройшла кваліфікацію
Аргентина 1978
Іспанія 1982 груповий турнір 10 5 2 1 2 3 5
Мексика 1986 півфінал 4 8 4 1 3 12 15
Італія 1990 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 6 4
США 1994 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 4 4
Франція 1998 груповий турнір 19 3 0 3 0 3 3
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/8 фіналу 14 4 1 2 1 6 7
Німеччина 2006 не пройшла кваліфікацію
ПАР 2010
Бразилія 2014 чвертьфінал 6 5 4 0 1 6 3
Росія 2018 третє місце 3 7 6 0 1 16 6
Катар 2022 не визначено
Усього четверте місце 13/21 49 22 8 19 69 75

Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 не пройшла кваліфікацію
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972 півфінал 3 2 1 0 1 3 3
Югославія 1976 не пройшла кваліфікацію
Італія 1980 фінал 2 4 1 2 1 4 4
Франція 1984 груповий етап 10 3 1 0 2 4 8
ФРН 1988 не пройшла кваліфікацію
Швеція 1992
Англія 1996
Бельгія Нідерланди 2000 груповий етап 12 3 1 0 2 2 5
Португалія2004 не пройшла кваліфікацію
Австрія Швейцарія 2008
Польща Україна 2012
Франція 2016 чвертьфінал 6 5 3 0 2 9 5
Усього 2 місце 5/15 17 7 2 8 22 25
  •    — країна-господар фінального турніру

Гравці збірної[ред. | ред. код]

Поточний склад[ред. | ред. код]

Заявка збірної для участі у кваліфікаційному раунді Чемпіонату Європи з футболу 2020 проти команд Росії та Кіпру 16 та 19 листопада 2019 року.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1ВР Хендрік Ван Кромбрюгге 30 квітня 1993 (27 років)(19930430) 0 0 Бельгія «Андерлехт»
1ВР Тібо Куртуа 11 травня 1992 (28 років)(19920511) 79 0 Іспанія «Реал Мадрид»
1ВР Сімон Міньйоле 6 березня 1988 (32 роки)(19880306) 23 0 Бельгія «Брюгге»
1ВР Мац Сальс 26 лютого 1992 (28 років)(19920226) 0 0 Франція «Страсбур»
2ЗХ Тобі Алдервейрелд 2 березня 1989 (31 рік)(19890302) 98 5 Англія «Тоттенгем Готспур»
2ЗХ Дедрик Боята 28 листопада 1990 (29 років)(19901128) 17 0 Німеччина «Герта» (Берлін)
2ЗХ Томас Вермален 14 листопада 1985 (34 роки)(19851114) 78 2 Японія «Віссел Кобе»
2ЗХ Джейсон Денаєр 28 червня 1995 (25 років)(19950628) 13 0 Франція «Олімпік» (Ліон)
2ЗХ Леандер Дендонкер 15 квітня 1995 (25 років)(19950415) 9 0 Англія «Вулвергемптон Вондерерз»
2ЗХ Тімоті Кастань 5 грудня 1995 (24 роки)(19951205) 7 2 Італія «Аталанта»
2ЗХ Еліас Кобаут 24 листопада 1997 (22 роки)(19971124) 1 0 Бельгія «Андерлехт»
2ЗХ Брендон Мехеле 28 січня 1993 (27 років)(19930128) 1 0 Бельгія «Брюгге»
3ПЗ Торган Азар 29 березня 1993 (27 років)(19930329) 26 4 Німеччина «Боруссія» (Дортмунд)
3ПЗ Ганс Ванакен 24 серпня 1992 (27 років)(19920824) 4 0 Бельгія «Брюгге»
3ПЗ Ярі Версхарен 12 липня 2001 (19 років)(20010712) 3 1 Бельгія «Андерлехт»
3ПЗ Аксель Вітсель 12 січня 1989 (31 рік)(19890112) 105 9 Німеччина «Боруссія» (Дортмунд)
3ПЗ Кевін Де Брейне 28 червня 1991 (29 років)(19910628) 74 19 Англія «Манчестер Сіті»
3ПЗ Яннік Карраско 4 вересня 1993 (26 років)(19930904) 41 6 Іспанія «Атлетико Мадрид»
3ПЗ Денніс Прат 14 травня 1994 (26 років)(19940514) 6 0 Англія «Лестер Сіті»
3ПЗ Юрі Тілеманс 7 травня 1997 (23 роки)(19970507) 28 2 Англія «Лестер Сіті»
3ПЗ Насер Шадлі 2 серпня 1989 (31 рік)(19890802) 59 8 Франція «Монако»
4НП Еден Азар (капітан) 7 січня 1991 (29 років)(19910107) 106 32 Іспанія Реал Мадрид
4НП Міші Батшуаї 2 жовтня 1993 (26 років)(19931002) 29 16 Англія «Челсі»
4НП Крістіан Бентеке 3 грудня 1990 (29 років)(19901203) 37 15 Англія «Крістал Пелес»
4НП Максім Лестьєнн 17 червня 1992 (28 років)(19920617) 0 0 Бельгія «Стандард»
4НП Ромелу Лукаку 13 травня 1993 (27 років)(19930513) 84 52 Італія «Інтернаціонале»
4НП Дріс Мертенс 6 травня 1987 (33 роки)(19870506) 90 18 Італія «Наполі»
4НП Дівок Орігі 18 квітня 1995 (25 років)(19950418) 28 3 Англія ФК «Ліверпуль»
4НП Леандро Троссар 4 грудня 1994 (25 років)(19941204) 0 0 Англія «Брайтон енд Гоув Альбіон»

Рекордсмени[ред. | ред. код]

Гравці, що провели найбільше ігор[ред. | ред. код]

# Гравець Період Ігор Голів
1 Ян Вертонген 2007— 118 9
2 Еден Азар 2008— 106 32
3 Аксель Вітсель 2008— 105 9
4 Тобі Алдервейрелд 2009— 98 5
5 Ян Кулеманс 1977—1991 96 23
6 Тіммі Сімонс 2001—2016 94 6
7 Дріс Мертенс 2011— 90 18
8 Венсан Компані 2004— 89 4
9 Маруан Феллаїні 2007—2018 87 18
10 Ерік Геретс 1975–1991 86 2
Франкі ван дер Ельст 1984–1998 86 1

На 17 листопада 2019

Бомбардири[ред. | ред. код]

# Гравець Період Голів Ігор За гру
1 Ромелу Лукаку 2010— 52 84 0.62
2 Еден Азар 2008– 32 106 0.3
3 Бернар Воргоф 1928–1940 30 61 0.49
Поль ван Гімст 1960–1974 30 81 0.37
5 Марк Вільмотс 1990–2002 29 70 0.41
6 Джозеф Мерманс 1945–1956 27 56 0.48
7 Раймон Брен 1925–1939 26 54 0.48
Роберт Де Вен 1906–1913 26 23 1.13
9 Веслі Сонк 2001–2010 24 55 0.44
10 Ян Кулеманс 1977–1991 23 96 0.24
Марк Дегріз 1984–1996 23 63 0.37

На 17 листопада 2019

Різновиди кольорів форми збірної Бельгії[ред. | ред. код]

1986-90 Домашня
2002 Домашня
2009 Домашня
2010 Домашня

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 19 грудня 2019. Процитовано 19 грудня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]