Збірна Бельгії з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бельгія
Емблема Бельгія
Прізвисько червоні дияволи (Rode Duivels, Diables Rouges)
Асоціація Королівська Бельгійська футбольна асоціація
Тренер Німеччина Доменіко Тедеско
Найбільше виступів Ян Вертонген (152)
Найкращий бомбардир Ромелу Лукаку (83)
Код ФІФА BEL
Місце в рейтингу ФІФА 4 (21 грудня 2023)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Бельгія Бельгія 3:3 Франція Франція
(Уккел, Бельгія; 1 травня 1904)
Найбільша перемога
Бельгія Бельгія 9:0 Замбія Замбія
(Брюссель, Бельгія; 4 червня 1994)
Бельгія Бельгія 10:1 Сан-Марино Сан-Марино
(Брюссель, Бельгія; 28 лютого 2001)
Бельгія Бельгія 9:0 Гібралтар Гібралтар
(Льєж, Бельгія; 31 серпня 2017)
Бельгія Бельгія 9:0 Сан-Марино Сан-Марино
(Брюссель, Бельгія; 10 жовтня 2019)
Найбільша поразка
Англія Англія 11:2 Бельгія Бельгія
(Лондон, Англія; 17 квітня 1909)
Чемпіонат світу
Виступів 14 (вперше у 1930)
Найвище досягнення третє місце, 2018
Чемпіонат Європи
Виступів 6 (вперше у 1972)
Найвище досягнення друге місце, 1980

Збірна Бельгії з футболу (фр. Équipe de Belgique de football, нід. Koninklijke Belgische Voetbalbond) — національна футбольна команда Бельгії, яка керується Королівською Бельгійською футбольною асоціацією і представляє країну на міжнародному рівні.

Станом на 21 грудня 2023 посідає 4-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія[ред. | ред. код]

Збірна Бельгії перед своїм першим міжнародним матчем проти Франції, 1 травня 1904

Початок[ред. | ред. код]

Бельгійці зіграли свій перший офіційний матч 1 травня 1904 року проти команди Франції в рамках Évence Coppée Trophy, гра завершилась внічию 3-3. Цей легендарний, перший для обох збірних, матч на «Stade Vivier d'Oie» в Уккелі (Бельгія) відвідало 1,500 глядачів. Двадцять днів потому, Бельгія та Франція були серед семи країн — засновників ФІФА. До гри з Францією бельгійці провели ще декілька матчів, однак у їх команді грали британці, тому ці ігри не рахують як ігри збірної Бельгії, до прикладу 28 квітня 1901 бельгійці перемогли команду Голландії 8–0. З 1906 року бельгійці у світі відомі, як «Червоні дияволи», завдяки журналісту П'єру Волкієрсу, який так схарактеризував команду після трьох перемог того року: 5–0 над Францією та 5–0 і 3–2 над Нідерландами. Прізвисько журналіст пов'язав з тим, що від самого початку (і до тепер) команда грає в червоній формі. У 1920, «Червоні дияволи» вибороли золоті медалі домашньої олімпіади, у в неоднозначному матчі, коли їхні опоненти — команда Чехословаччини покинула поле. Хоча результати бельгійців на Олімпіадах 20-х років були хорошими, у трьох чемпіонатах світу в 30-х роках команда грала погано. Протягом наступних сорока років команда зарекомендувала себе як міцний середняк.

Золотий період[ред. | ред. код]

Час найбільших успіхів для бельгійської збірної розпочався з Євро 80, коли команда стала другою. Період 80-х — початок 90-х вважається золотим періодом бельгійської команди. Під керівництвом Гі Тіса, який тренував команду у більш ніж 100 офіційних іграх, Бельгія здобула репутацію фізично потужної, відмінно організованої команди, з якою не легко грати. У цей період (1982—2002), Бельгія кваліфікувалася на всі Чемпіонати Світу та у більшості з них там пройшла у друге коло. На ЧС 1986, команда дійшла до півфіналу. Напряму команда ще потрапила на ЧС 1990 і 1994, а от на два наступні ЧС 1998 і ЧС 2002 бельгійцям довелось долати сито плей-офф. У цей час за команду виступали такі гравці високого класу, як воротарі Жан-Марі Пфафф і Мішель Прюдомм, захисник Ерік Геретс, півзахисник Ян Кулеманс, плеймейкер Енцо Шифо, нападник Люк Ніліс. Після ЧС 2002, декілька провідних гравців команди, серед них Марк Вільмотс і Герт Вергеєн припинили виступи за збірну.

Збірна Бельгії у 2013 році, перед товариською грою проти команди США.

Нове Золоте покоління[ред. | ред. код]

Після невиходу, вперше з 1978 року, на Чемпіонат світу (Чемпіонат світу з футболу 2006) контракт з тренером Айме Антенісом був розірваний у грудні 2005 і вже з 1 січня 2006 на пост тренера був призначений Рене Вандерейкен. Та з новим тренером команда не пробилась на Євро 2008 і показала слабкі результати у кваліфікації ЧС 2010, тренер був звільнений, а його місце з приставкою в.о. зайняв Франк Веркаутерен. Після поразки від команди Вірменії 1-2 у вересні 2009 посаду головного тренера Бельгії обійняв Дік Адвокат. Та вже у квітні 2010, Адвокат стає тренером збірної Росії. З тренером Жоржем Лекенсом, команда пропустила Євро 2012. Тоді під свою опіку збірну прийняв Марк Вільмотс і 11 жовтня 2013 команда напряму кваліфікувалася на Чемпіонат світу з футболу 2014. Основу команди Вільмотса склали гравці, молодіжної команди Бельгії, котрих багато ЗМІ вже встигли назвати новим золотим поколінням.

На ЧС-2014 і ЧЄ-2016 бельгійська команда впевнено виходила до чвертьфіналу. На ЧС-2018 в Росії збірна завоювала бронзові нагороди, що є кращим досягненням збірної. У півфіналі Бельгія поступилася майбутнім переможцям турніру збірній Франції з рахунком 0:1. В матчі за третє місце бельгійці обіграли збірну Англії з рахунком 2:0. Голкіпер бельгійців Тібо Куртуа отримав приз "Золоті рукавички" імені Лева Яшина, а капітан команди Еден Азар отримав срібний м'яч, як другий кращий гравець турніру, поступившись переможцю Лукі Модричу.

На ЧС-2022 в Катарі бельгійська збірна не змогла вийти з групи, пропустивши вперед збірні Марокко та Хорватії.

Домашня арена[ред. | ред. код]

Більшість своїх домашніх матчів команда проводить на стадіоні імені короля Бодуена у Брюсселі, котрий вміщує 50,093 глядачів. Стадіон є мультифункціональним і використовується для змагань з атлетики та проведення концертів. Зведений як стадіон Сторіччя у 1930 році арена була перейменована на стадіон Гейсел у 1946, а у 1995 році було здійснена ґрунтовна реконструкція. З того часу стадіон має сучасну назву. З 1958 по 1996 на арені відбулося 4 фінали Ліги Чемпіонів і 4 фінали Кубку володарів кубків, та матчі двох чемпіонатів Європи (1972, 2000). У 1985, під час фіналу Ліги Чемпіонів, на арені відбулася трагедія, котра забрала життя 39 вболівальників Ліверпуля.

Міжнародні турніри[ред. | ред. код]

     Господарі       Переможці       Фіналісти       Третє місце       Четверте місце  

Чемпіонати світу[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Уругвай 1930 груповий турнір 11 2 0 0 2 0 4
Італія 1934 1/8 фіналу 15 1 0 0 1 2 5
Франція 1938 1/8 фіналу 13 1 0 0 1 1 3
Бразилія 1950 не брала участі
Швейцарія 1954 груповий турнір 12 2 0 1 1 5 8
Швеція 1958 не пройшла кваліфікацію
Чилі 1962
Англія 1966
Мексика 1970 груповий турнір 10 3 1 0 2 4 5
ФРН 1974 не пройшла кваліфікацію
Аргентина 1978
Іспанія 1982 груповий турнір 10 5 2 1 2 3 5
Мексика 1986 півфінал 4 7 2 2 3 12 15
Італія 1990 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 6 4
США 1994 1/8 фіналу 11 4 2 0 2 4 4
Франція 1998 груповий турнір 19 3 0 3 0 3 3
ЯпоніяПівденна Корея 2002 1/8 фіналу 14 4 1 2 1 6 7
Німеччина 2006 не пройшла кваліфікацію
ПАР 2010
Бразилія 2014 чвертьфінал 6 5 4 0 1 6 3
Росія 2018 третє місце 3 7 6 0 1 16 6
Катар 2022 груповий турнір 3 1 1 1 1 2
Усього третє місце 14/22 51 21 10 20 69 74
 

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Чемпіонати Європи з футболу
Рік Раунд Місце І В Н П М+ М-
Франція 1960 не пройшла кваліфікацію
Іспанія 1964
Італія 1968
Бельгія 1972 півфінал 3 2 1 0 1 3 3
Югославія 1976 не пройшла кваліфікацію
Італія 1980 фінал 2 4 1 2 1 4 4
Франція 1984 груповий етап 10 3 1 0 2 4 8
ФРН 1988 не пройшла кваліфікацію
Швеція 1992
Англія 1996
Бельгія Нідерланди 2000 груповий етап 12 3 1 0 2 2 5
Португалія2004 не пройшла кваліфікацію
Австрія Швейцарія 2008
Польща Україна 2012
Франція 2016 чвертьфінал 6 5 3 0 2 9 5
Європейський Союз 2020 чвертьфінал 5 5 4 0 1 9 3
Усього 2 місце 6/16 22 11 2 9 31 28
  •    — країна-господар фінального турніру

Ліга націй УЄФА[ред. | ред. код]

Ліга націй УЄФА
Рік Ліга Група І В Н П М+ М- П/П Рей
Португалія 2018—19 A 2 4 3 0 1 9 6 8-e
Італія 2020—21 A 2 8 5 0 2 19 11 4-е
Нідерланди 2022—23 A 4 6 3 1 2 11 8 7-е
2024—25 A Буде визначено
Усього 18 11 1 5 39 25

Гравці збірної[ред. | ред. код]

Поточний склад[ред. | ред. код]

Наступні 26 гравці були оголошені у списку збірної для участі у ЧС-2022.

Матчі та голи вірні станом на 20 грудня 2022 року, після матчу проти Нідерландів.

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 Тібо Куртуа 11 травня 1992 (31 рік)(19920511) 100 0 Іспанія Реал Мадрид
12 Сімон Міньйоле 6 березня 1988 (36 років)(19880306) 35 0 Бельгія Брюгге
13 Кун Кастельс 25 червня 1992 (31 рік)(19920625) 4 0 Німеччина Вольфсбург
2 Тобі Алдервейрелд 2 березня 1989 (35 років)(19890302) 127 5 Бельгія Антверпен
3 Артур Теат 25 травня 2000 (23 роки)(20000525) 4 0 Франція Ренн
4 Ваут Фас 3 квітня 1998 (25 років)(19980403) 1 0 Англія Лестер Сіті
5 Ян Вертонген 24 квітня 1987 (36 років)(19870424) 145 9 Бельгія Андерлехт
15 Тома Меньє 12 вересня 1991 (32 роки)(19910912) 62 8 Німеччина Боруссія Дортмунд
21 Тімоті Кастань 5 грудня 1995 (28 років)(19951205) 29 2 Англія Лестер Сіті
26 Зено Дебаст 24 жовтня 2003 (20 років)(20031024) 3 0 Бельгія Андерлехт
6 Аксель Вітсель 12 січня 1989 (35 років)(19890112) 130 12 Іспанія Атлетіко Мадрид
7 Кевін Де Брейне 28 червня 1991 (32 роки)(19910628) 97 25 Англія Манчестер Сіті
8 Юрі Тілеманс 7 травня 1997 (26 років)(19970507) 58 5 Англія Лестер Сіті
11 Яннік Карраско 4 вересня 1993 (30 років)(19930904) 62 8 Іспанія Атлетіко Мадрид
18 Амаду Онана 16 серпня 2001 (22 роки)(20010816) 4 0 Англія Евертон
19 Леандер Дендонкер 15 квітня 1995 (28 років)(19950415) 31 1 Англія Астон Вілла
20 Ганс Ванакен 24 серпня 1992 (31 рік)(19920824) 23 5 Бельгія Брюгге
22 Шарль Де Кетеларе 10 березня 2001 (23 роки)(20010310) 11 1 Італія Мілан
9 Ромелу Лукаку 13 травня 1993 (30 років)(19930513) 104 68 Італія Інтер Мілан
10 Еден Азар () 7 січня 1991 (33 роки)(19910107) 126 33 Іспанія Реал Мадрид
14 Дріс Мертенс 6 травня 1987 (36 років)(19870506) 109 21 Туреччина Галатасарай
16 Торган Азар 29 березня 1993 (30 років)(19930329) 47 9 Німеччина Боруссія Дортмунд
17 Леандро Троссар 4 грудня 1994 (29 років)(19941204) 24 5 Англія Брайтон енд Гоув Альбіон
23 Міші Батшуаї 2 жовтня 1993 (30 років)(19931002) 50 27 Туреччина Фенербахче
24 Лої Опенда 16 лютого 2000 (24 роки)(20000216) 6 2 Франція Ланс
25 Жеремі Доку 27 травня 2002 (21 рік)(20020527) 12 2 Франція Ренн

Рекордсмени[ред. | ред. код]

Гравці, що провели найбільше ігор[ред. | ред. код]

Станом на 19 листопада 2023 року
# Гравець Період Ігор Голів
1 Ян Вертонген 2007— 152 10
2 Аксель Вітсель 2008—2022 130 12
3 Тобі Алдервейрелд 2009—2022 127 5
4 Еден Азар 2008—2022 126 33
5 Ромелу Лукаку 2010— 113 83
6 Дріс Мертенс 2011—2022 109 21
7 Тібо Куртуа 2011— 102 0
8 Кевін Де Брейне 2010— 99 25
9 Ян Кулеманс 1977—1991 96 23
10 Тіммі Сімонс 2001—2016 94 6

Бомбардири[ред. | ред. код]

Станом на 14 листопада 2023 року
# Гравець Період Голів Ігор За гру
1 Ромелу Лукаку 2010— 83 113 0.73
2 Еден Азар 2008–2022 33 126 0.26
3 Бернар Воргоф 1928–1940 30 61 0.49
Поль ван Гімст 1960–1974 30 81 0.37
4 Марк Вільмотс 1990–2002 29 70 0.41
5 Джозеф Мерманс 1945–1956 27 56 0.48
6 Міші Батшуаї 2015— 27 53 0,51
7-8 Раймон Брен 1925–1939 26 54 0.48
Роберт Де Вен 1906–1913 26 23 1.13
9 Кевін Де Брюйне 2010— 26 99 0.26
10 Веслі Сонк 2001–2010 24 55 0.44

Різновиди кольорів форми збірної Бельгії[ред. | ред. код]

1986-90 Домашня
2002 Домашня
2009 Домашня
2010 Домашня

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 21 грудня 2023. Процитовано 21 грудня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]