Анна Марія Леннґрен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Марія Леннґрен
Anna Maria Lenngren (from Svenska Familj-Journalen).png
Народилася 18 червня 1754(1754-06-18)[1][2][…]
Уппсала, Швеція[2]
Померла 8 березня 1817(1817-03-08)[1][4][…] (62 роки)
парафія Клара[d], Швеція, Шведсько-норвезька унія[1][4]
·рак молочної залози
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Місце проживання
Діяльність поетеса, перекладачка, господарка літературного салону, письменниця
Сфера роботи поезія
Мова творів шведська[6]
Членство Королівська академія наук і літератури в Гетеборзі[d]
Батько Magnus Brynolf Malmstedt[d][2]
У шлюбі з Carl Peter Lenngren[d]

Commons-logo.svg Анна Марія Леннґрен у Вікісховищі?

Анна-Марія Леннґрен, уроджена Malmstedt (швед. Anna Maria Lenngren; 18 червня 1754 року, Уппсала — 8 березня 1817 року, Стокгольм) — шведська поетеса. Батько і брат Анни-Марії також були поетами. Одним з її найбільш відомих віршів є Några ord till min kära dotter, ifall jag hade någon («Поради моєї дорогої дочки…»). Написала кілька сатиричних віршів — Hans nåds morgonsömn nåds morgonsömn («Його світлості ранкова дрімота») і Grevinnans besök («Візит графині»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Надгробний пам'ятник на могилі Леннґрен на кладовищі в Стокгольмі

Анна-Марія Леннґрен народилася 18 червня 1754 року в старовинному шведському місті Уппсала. Її батько, поет Magnus Brynolf Malmstedt (1724—1798) — був професором латинської мови в Уппсальському університеті, мати — Märta Johanna Florin (бл. 1788). Батько, член Моравської церкви займався благодійною діяльністю; в 1772 році він організував у своєму будинку школу для бідних дітей. Брат Анни-Марії, Йохан Магнус (1749—1780) писав світські вірші.

У молодості Анна-Марія Леннґрен мала антирелігійні настрої, цікавилася епохою просвітництва. Її гуманізм і прагнення до соціальної справедливості сформувалося під впливом батька[7]. Анна-Марія була прихильницею простого й скромного способу життя.

Батько рано виявив прагнення доньки до заняття літературою. Він дав їй добру освіту — Анна-Марія вивчала вдома латинську і античну класичну літературу. Її улюбленим поетом був Горацій. У 1770-х роках Анна-Марія розпочала літературну діяльність, писала епіграми, займалася перекладами, писала під псевдонімами статті в пресі. У 1772 році опублікувала перший вірш «På mademoiselle Anna Lovisa Pahls saliga hemfärds dag, den 14 Maji 1772, die Corona» під своїм ім'ям.

Срібна медаль із зображенням Леннґрен, 1818 рік.

У 1776 році на замовлення герцога Карла, брата короля Швеції, вона переклала шведською мовою французьку оперету Люсіль. За зроблений переклад вона була нагороджена золотим годинником герцогинею Ядвігою Єлизаветою Шарлоттою Гольштейн-Готторпською.

Твори Леннґрен користувалися в Швеції великим успіхом. У 1774 році вона стала членом літературного товариства в Уппсалі. У 1775 році стала членкинею Королівського товариства наук і літератури в Гетеборзі[8].

У 1780 році Леннґрен вийшла заміж за чиновника Карла Петра Леннґрена (1750—1827), головного редактора шведської газети Stockholms-Posten. З 1778 року Анна-Марія публікувала свої твори в цьому виданні, але після весілля і до 1780 року стала публікуватися під псевдонімом. Шлюб привів до великих змін у житті письменниці. Вона публікувалася під псевдонімами, відмовилася від своїх поглядів на інтелектуальну емансипацію жінок. Стверджувала, що жінки повинні уникати інтелектуальної праці, на користь виконання материнських обов'язків.

У свій час Леннґрен організувала літературний салон, який став центром культурного життя міста. Салон відвідували шведські поети Карл Густав аф Леопольд, Нільс фон Розенштейн, Міхаель Франс Франсен та ін.

Леннґрен померла 8 березня 1817 року від раку молочної залози у віці 62 років, похована в Стокгольмі на цвинтарі Церкви Святої Клари.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Анна-Марія Леннґрен дебютувала, як поетеса, в 1770-х роках. У своїх коротких творах вона використовувала сатиру, сарказм та іронію, пародіювала пасторалі, оперу і баладу.

Спадщина[ред. | ред. код]

Анна-Марія Леннґрен є однією з найвідоміших поетес в історії Швеції. Після смерті поетеси, її твори неодноразово публікувалася протягом ХІХ, ХХ та ХХІ століть. Першою її посмертною збіркою була збірка під назвою Skaldeförsök («Спроби поезії»). Її листування з її другом Густафосом аф Леопольдом було опубліковане в 1795—1798 роках.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Художник Фріц фон Дардел (Fritz von Dardel). Ілюстрація твору Анни Марії Леннґрен «Контраст», 1884 р.
Ілюстрація Карла Ларссона до роману Леннґрен «Grevinnans»
Вірші
  • På mademoiselle Anna Lovisa Pahls saliga hemfärds dag, den 14 Maji 1772, die Corona, Upsala, 1772
  • Tankar vid det nya kyrko årets början 1772, Upsala veckotidningar, 1772, Upsala
  • Klagan vid mademoiselle Anna Maria Bobergs graf den 3 Julii 1774, Upsala, 1774
  • Afton-qväde, Upsala vecko-tidning, 1774
  • Vid caffe-pannan
  • Vid archi-biskopens . . . Magni Beronii graf, den 13 Ju-lii, 1775, Uppsala, 1775
  • Herrans fruktan, grunden till then bästa vishet, . . . förklarad vid . . . Magni O. Beronii . . . begrafning . . ., Uppsala, 1778
  • Impromptu, Lunds vecko-blad, 1775
  • Thé-conseillen, Stockholm, 1777
  • Öfver hans Kongl. höghets kronprinsens födelse den 1 november 1778, 1778
  • Dröm, 1798
  • Skaldeförsök, 1819
  • Porträtterna (The Portraits)
  • Grefvinnans besök (Visit from the Countess)
  • Fröken Juliana (Miss Juliana)
  • Hans nåds morgonsömn (His Grace's morning snooze)
  • Pojkarne (The Boys)
  • Den glada festen (The happy party)
  • Några ord till min kära dotter, ifall jag hade någon (Advice to my dear daughter, if I had one) 1794
  • Andra tyger, andra seder! (Other fabrics, Other customs!)
Проза
  • Contributions in Musikaliskt tidsfördrif, 1789—1791, 1793, 1796—1797, 1801, 1816
  • Contributions in Sommarpromenaden, 1792, 1794—1797, 1801
  • Contributions in Skaldestycken satta i musik, 1795, 1796, 1798, 1800, 1803, 1816
Переклади
  • J F Marmontel: Lucile operetta, 1776
  • Zemire och Azor, Comedie ballet, 1778
  • Publius Ovi-dius Naso, Dido til Eneas, Heroide, 1778
  • C-S Favart: Arsene, comedie, 1779
  • O Wolff: Snart döden skall det öga sluta, 1819

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]