Анна Прусська (1836—1918)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Прусська
Anna von Preußen
Anna porosz hercegnő (1836–1918).jpg
Анна у 1850-х роках
Ім'я при народженні Марія Анна Фредеріка
Народилася 17 травня 1836(1836-05-17)
Берлін, Королівство Пруссія
Померла 12 червня 1918(1918-06-12) (82 роки)
Франкфурт-на-Майні, Королівство Пруссія
Поховання Собор Фульди
Громадянство
(підданство)
Flag of Prussia (1892-1918).svg Пруссія
Національність німкеня
Діяльність аристократ
Титул принцеса Прусська
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Гогенцоллерни, Гессенський дім
Батько Карл Прусський
Мати Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
Брати, сестри  • Фрідріх Карл Прусський і Луїза Прусська
У шлюбі з Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський
Діти Фрідріх Вільгельм
Єлизавета
Александр Фрідріх
Фрідріх Карл
Марія Поліксена
Сибілла Маргарита
Нагороди
Дама ордена Луїзи

Орден Королеви Марії Луїзи

Анна Прусська, повне ім'я Марія Анна Фредеріка Прусська, (нім. Marie Anna Friederike von Preußen), (нар. 17 травня 1836 — пом. 12 червня 1918) — прусська принцеса з династії Гогенцоллернів, донька принца Карла Прусського та Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської, дружина титулярного ландграфа Гессен-Кассельського Фрідріха Вільгельма.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Анна народилась 17 травня 1836 року в Берліні. Вона стала третьою дитиною та другою донькою в родині принца Карла Прусського та його дружини Марії Саксен-Веймар-Ейзенахської. Новонароджена мала старшу сестру Луїзу та брата Фрідріха Карла.

Зростала дівчинка в родинному палаці в Берліні та заміській резиденції Ґлініке. Статки родини були великими, з дитинства вона була оточена витворами мистецтва та рідкісними речами. Сама Анна також цікавилась мистецтвом, полюбляла музику, стала доброю піаністкою.

Анна в дитячому віці

Отримала протестантське виховання, згідно з традиціями прусського королівського оточення. Релігійна освіта була доручена Людвігу Августу Боллерту.

Під час революції 1848 року сім'я залишилась у Берліні, в той час, як багато членів королівської родини, у тому числі, кронпринц Вільгельм, виїхали до Англії.

У 1850 році, після поразки революції, Пруссія спробувала об'єднати більшість німецьких держав на противагу Австрійській імперії Габсбургів. Однак, під тиском Австрії та Росії, на зборах в Ерфурті в березні 1850, де мав розглядатися проект конституції для майбутньої німецької держави, декілька німецьких князів, що раніше підтримували Пруссію, виступили на боці Австрії. У листопаді 1850, згідно Оломоуцького договору, Пруссія остаточно відмовилась від планів асоціації проти Австрії. Цьому, великою мірою, сприяли суперечності на території Гессен-Касселя, що загрожували перейти у війну.[1]

Згодом, у 1852 році, для закріплення примирення між країнами, відбулися заручини між спадкоємцем Гессен-Касселя Фрідріхом Вільгельмом та принцесою Анною Прусською. До того часу вона стала визнаною красунею і користувалася неабиякою популярністю при дворі. Дівчина полюбляла гарно вдягатися і пишністю нарядів, інколи, затьмарювала навіть саму імператрицю.

Наприкінці 1852 Анну побачив в Берліні молодий імператор Франц Йосиф I. Закохавшись у принцесу, він мав намір одружитися з нею, однак, через особисті та політичні причини йому було відмовлено.

Шлюб та діти[ред. | ред. код]

Анна вийшла заміж невдовзі після свого 17-річчя за 32-річного принца Фрідріха Вільгельма Гессен-Кассельського. Весілля відбулося 26 травня 1853 у палаці Шарлоттенбург у Берліні. Для нареченого це був другий шлюб. Першу дружину він втратив дев'ять років тому, і це, значною мірою, вплинуло на те, що з Анною він був ввічливим, але емоційно дистанціювався.

Фрідріх Вільгельм Гессен-Кассельський

Оселилася пара у палаці на вулиці Bredgade у Копенгагені. Фрідріх Вільгельм, хоч і відмовився від претензій на данській трон, продовжував жити в Данії. Анна там була офіційно представлена двору, а їхнього первістка хрестили у королівській купелі. Всього ж у подружжя народилося шестеро дітей, троє старших з яких вперше побачили світ у Копенгагені:

Будинок пари був одним з осередків тогочасного салонного життя. Анна стала широко відома своєю гостинністю. Їх навідувало багато митців, у тому числі, казкар Ганс Крістіан Андерсен.

Після дансько-прусської війни 1864 року родина переселилася до Німеччини.

Повернення до Німеччини[ред. | ред. код]

Фрідріх Вільгельм сподівався успадкувати Гессен-Кассель, однак, під час австро-прусської війни 1866 року, Пруссія анексувала князівство, після того, як воно виступило на боці Австрії. Принц втратив можливість посісти трон, проте, у 1875 став головою династії, після смерті Фрідріха Вільгельма I.

Маєток Панкер

У Німеччині подружжя жило у палаці Вільгельмсхьое у Касселі, замку Румпенгаймер в Оффенбасі, маєтку Панкер поблизу Лютенбурга у Шлезвігу, які перейшли у їхнє суверенне володіння. В останньому народилися троє їхніх молодших дітей. У своїх будинках Фрідріх Вільгельм та Анна приймали таких відомих музикантів як Клара Шуман, Йоганнес Брамс, Юліус Штокхаузер, Антон Рубінштейн.

У 1880-му родина оселилася в замку Філіпсруе поблизу Ганау.

Восени 1884, за кілька місяців після весілля старшої доньки, Філіп Вільгельм помер у віці 63 років від хвороби шлунку. Окрім нього, у 1880-х принцеса втратила двох дітей та зятя.

Сумні події, а також тривала дружба із архієпископом Майнцу Вільгельмом Еммануелем фон Кеттелером, призвела до прийняття Анною у 1901 році католицтва. Церемонія пройшла в інтимній обстановці 10 жовтня. Перед цим вона отримала листа від імператора Вільгельма II, який дуже несхвально висловився щодо її планів зміни релігії.

У квітні 1902 року Анна побувала у Римі, де мала приватну аудієнцію із папою Левом XIII. Тоді ж вона познайомилася із заступником секретаря, Джакомо делла К'єза, в майбутньому — Папою Римським Бенедиктом XV.

У 1918 році її особисто навідав імператор Вільгельм II, щоб вибачитися за висловлення ставлення з приводу релігії та примиритися. Померла Анна невдовзі після цього, в останній рік Першої світової. Її не стало у віці 82 років 12 червня 1918. Папа Бенедикт XV передав помираючій особисте благословення. Церемонія прощання відбулася 17 червня в костьолі Святого Антонія. Серед інших, на службі була присутня королева Нідерландів Вільгельміна.

Згідно висловленого нею прохання, поховали Анну у катедральному соборі Фульди під вівтарем Святої Анни,[2] неподалік від місця останнього спочинку Святого Боніфатія.

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фрідріх Вільгельм II
Frederick Wilhelm II.png
 
Фредеріка Луїза Гессен-Дармштадтська
Friederike Luise von Hessen-Darmstadt.jpg
 
Карл II
1741 Carl-01.JPG
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
Friederyka Karolina.jpg
 
Карл Август Саксен-Веймар-Ейзенахський
Karl august von sachsen-weimar.jpg
 
Луїза Гессен-Дармштадтська
Luise-Hessen-Darmstadt.jpg
 
Павло I
Paul i russia.jpg
 
Марія Федорівна
Maria Fedorovna by Voille (1790s, Russian museum).jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Вільгельм III
FWIII.jpg
 
 
 
 
 
Луїза Мекленбург-Стреліцька
Grassi, Josef Mathias - Luise von Mecklenburg-Strelitz.jpg
 
 
 
 
 
Карл Фрідріх Саксен-Веймар-Ейзенахський
Karl Friedrich of Saxe-Weimar-Eisenach.jpg
 
 
 
 
 
Марія Павлівна
Maria Pavlovna by Zharkov.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Прусський
Prinz Carl von Preußen.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
Marie von Sachsen-Weimar1.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ольмюцький договір 1850 [1] (рос.)
  2. Собор Фульди [2] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Kapistran Romeis: «Prinzessin Anna von Preußen», Herder Verlag, Freiburg, 1925
  • John Röhl: «Kaiser, Hof und Staat. Wilhelm II. und die deutsche Politik», München, 1988, S. 106

Посилання[ред. | ред. код]