Карл Прусський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл Прусський
нім. Carl von Preußen
Ім'я при народженні Фрідріх Карл Александр
Народився 29 червня 1801(1801-06-29)
Шарлоттенбург, Берлін
Помер 21 січня 1883(1883-01-21) (81 рік)
Берлін, Пруссія
Поховання Церква Святих Петра і Павла, Ванзеє, Берлін
Підданство Королівство Пруссія
Національність німець
Діяльність офіцер
Знання мов німецька[1]
Суспільний стан Член королівської родини
Титул принц Прусський
Посада губернатор Майнца
Військове звання фельдцейхмейстер
Термін 18641866
Попередник Франц Ксавер фон Паумґарттнер
Наступник Карл Генріх Ауґустенбурзький
Конфесія лютеранство
Рід Гогенцоллерни
Батько Фрідріх Вільгельм III
Мати Луїза Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестри Олександра Федорівна, Луїза Пруська, Александріна Пруська, Фрідріх Вільгельм IV, Вільгельм I Гогенцоллерн, Альбрехт Прусський, Princess Frederica of Prussiad і Prince Ferdinand of Prussiad
У шлюбі з Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
Діти Фрідріх Карл, Луїза, Анна
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Почесний хрест 1-го класу ордена дому Гогенцоллернів
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Лицар Королівського Гвельфського ордена
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Орден Святого Георгія (Ганновер)
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Заслуг (Саксонія)
Великий хрест ордена Заслуг (Саксонія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Великий хрест ордена Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт)
Орден Людвіга (Гессен-Дармштадт)
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Командор військового ордена Віллема
Командор військового ордена Віллема
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Орден Вендської корони
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Вищий орден Святого Благовіщення
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Золотого лева (Гессен)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Орден Слона
Орден Слона
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Великий хрест ордена святого Карла Орден Серафимів
Великий хрест ордена Калакауа I
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Медаль «За військові заслуги» (Ліппе)
Великий хрест Ордену Спасителя
Великий хрест Ордену Спасителя
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Великий хрест ордена Вежі й Меча
Великий хрест ордена Корони Таїланду
Великий хрест ордена Корони Таїланду
Великий хрест ордена Святого Фердинанда за заслуги
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Сайт Карл Прусський

Принц Фрідріх Карл Александр Прусський (нім. Friedrich Carl Alexander von Preußen), ( 29 червня 1801 — 21 січня 1883) — прусський принц з династії Гогенцоллернів, третій син короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III та королеви Луїзи, генерал-фельдцейхмейстер та голова прусської артилерії, губернатор Майнцу у 1864–1866 роках, великий магістр ордену Йоганна Єрусалимського (1853–1883), мандрівник, колекціонер та філантроп. Був відомий своїми консервативними поглядами.[2]

Біографія[ред. | ред. код]

Карл народився 29 червня 1801 року у палаці Шарлоттенбург у Берліні. Він був третім сином та п'ятою дитиною в родині короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III та його першої дружини Луїзи Мекленбург-Стреліцької. На момент його народження в живих залишились його брати Фрідріх-Вільгельм і Вільгельм Фрідріх та сестра Шарлотта. Невдовзі в сім'ї народилась донька Александріна та син Фердинанд, що прожив менше двох років. Матір вважала Карла «найкрасивішим із своїх дітей».

У 1806, після захоплення Наполеоном Берліна, прусська королівська родина змушена була втікати під захист союзників. Проте, союзницькі війська Олександра I також були розбиті під Фрідландом влітку 1807. До 1809 резиденцією Гогенцоллернів був Кенігсберг. Там на світ з'явилося ще двоє дітей — Луїза та Альбрехт. Наприкінці 1809 двір повернувся до столиці, однак за півроку королева Луїза померла. Карлу в цей час було вісім років.

Маючи десять років, згідно прусської традиції, принц долучився до війська у чині лейтенанта гвардійського полку. Згодом, хоч Карл і отримував періодично нагороди та просувався по службі, але не мав пристрасті до військової справи. На маневрах він брав участь неохоче. Пізніше, у надзвичайних ситуаціях, завжди намагався прийти до мирного врегулювання конфлікту.[2]

Вихованням юного принца від 1811 займався барон Йоганн Генріх Мену фон Менутолі. Однак, окрім того, що він був військовиком, Менутолі захоплювався історією та археологією, любов до яких прищепив і своєму вихованцю. Під його наглядом, Карл почав створювати обширну колекцію старожитностей та середньовічних витворів мистецтва, серед яких були скульптури, саркофаги, частини портативного архітектурного декору у вигляді колон і мозаїки.[2]

Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська

1819-го принц увійшов до складу Прусської державної ради. У 1820-му — отримав звання майора Першого піхотного полку гвардії, за два роки став полковником 12-го піхотного полку. 1824-го — отримав звання генерал-майора. Того ж року, вітаючи, разом із братом Вільгельмом у Франкфурті, ейзенахську кронпринцесу Марію Павлівну, Карл закохався в одну з її доньок — Марію. Батько підтримав вибір сина і намагався відразу домовитись про укладання шлюбу. Однак, росіяни погодились на цей союз лише у 1826 році, сподіваючись на більш підходящу партію для доньки.

У віці 25 років Карл узяв 19-річну Марію Саксен-Веймар-Ейзенахську за законну дружину. Весілля відбулося 26 травня 1827 у палаці Шарлоттенбург у Берліні. Сімейне життя було тривалим[3] і щасливим. У пари народилося троє дітей:

Від 1829 року молода родина жила в Палаці принца Карла на площі Вільгельма № 8—9. Літньою резиденцією, яка швидко стала улюбленою, став заміський палац Ґлініке поблизу Потсдама.

Карл Прусський у 1852 році

17 січня 1830, продовжуючи військову кар'єру, принц став командувачем Другого гвардійського дивізіону. 30 березня 1832 —отримав чин генерал-лейтенанта. 30 березня 1836 — очолив IV армійський корпус.

Його батько помер у червні 1840, і на престол зійшов старший брат Фрідріх-Вільгельм. За його правління Карл 23 вересня 1844 став генералом від інфантерії, а у березні 1848 — інспектором 2-го армійського дивізиону.

Під час революції 1848 Карл залишився в Берліні і надав свій палац для загальних зборів громадян.

30 березня 1854 принц отримав звання генерал-фельдцейхмейстера і став головою прусської артилерії. Також регулярно брав участь у засіданнях державної ради та виконував різні дипломатичні доручення свого брата-короля.

Все життя підтримував близькі стосунки із сестрою Шарлоттою, яка була заміжня за імператором Миколою I, і регулярно навідував її у Росії. Шарлотти не стало пізньої осені 1860, а за два місяці пішов з життя і Фрідріх-Вільгельм. Оскільки він не мав нащадків, престол успадкував його молодший брат Вільгельм. Карл після цього відійшов від двору і майже не з'являвся навіть на офіційних заходах.[2]

У 1864 його призначили губернатором Майнцу. На цій посаді він провів два роки і отримав звання почесного громадянина міста.

Дружина пішла з життя взимку 1877. Карл пережив її на шість років. Його не стало у своєму міському палаці 21 січня 1883 у віці 81 року. Останніми словами принца стали: «Хай живе імператор!»[4] Поховали Карла у склепінні під церквою Святих Петра і Павла в Ванзеє, поруч із Марією.

Нагороди[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Ганновер[ред. | ред. код]

Австрійська імперія[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Королівство Саксонія[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Гессен-Дармштадт[ред. | ред. код]

Королівство Баварія[ред. | ред. код]

Нідерланди[ред. | ред. код]

Мекленбург[ред. | ред. код]

Сардинське королівство[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. а б в г Карл Прусський на офіційному сайті прусської монархії [1] [Архівовано 5 січня 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. Марія кілька місяців не дожила до їхнього золотого ювілею.
  4. «Kaiser William's Brother Dead», The New York Times (Berlin), 22 January 1883

Література[ред. | ред. код]

  • Malve Gräfin Rothkirch: Prinz Carl von Preußen. Kenner und Beschützer des Schönen. 1801—1883, Biblio-Verlag, Osnabrück 1981

Посилання[ред. | ред. код]