Анна Саксонська (1437—1512)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Саксонська
нім. Anna von Sachsen
10-я курфюрстина-консорт Бранденбургу
14 лютого 1471 — 11 березня 1486
Попередник: Катерина Саксонська
Наступник: Маргарита Тюринзька
 
Народження: 7 березня 1437[1]
Майсен, Саксонія, Священна Римська імперія
Смерть: 31 жовтня 1512[1] (75 років)
Нойштадт-на-Айші, Середня Франконія, Королівство Баварія, Баварський округ, Священна Римська імперія
Поховання: Гайльсброннський монастирd
Рід: Веттіни
Батько: Фрідріх II (курфюрст Саксонії)
Мати: Маргарита Австрійська
Шлюб: Альбрехт III Ахілл
Діти: Frederick I, Margrave of Brandenburg-Ansbachd, Amalie of Brandenburgd, Барбара Бранденбурзька, Сибілла Бранденбурзька, Sigismund, Margrave of Bayreuthd, Elisabeth of Brandenburgd, Dorothea von Brandenburgd, Anastasia von Brandenburgd, Albrecht von Hohenzollernd[2], Albrecht von Hohenzollernd[2], Georg von Hohenzollernd[2], Anne von Hohenzollernd[2] і Magdalene von Hohenzollernd[2]

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Анна Саксонська (нім. Anna von Sachsen; 7 березня 1437 — 31 жовтня 1512) — саксонська принцеса з династії Веттінів, донька курфюрста Саксонії Фрідріха II та австрійської ерцгерцогині Маргарити, друга дружина курфюрста Бранденбургу Альбрехта III Ахілла.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 7 березня 1437 року у Майсені. Була другою дитиною та другою донькою в родині курфюрста Саксонії Фрідріха II та його дружини Маргарити Австрійської. Мала старшу сестру Амалію. Згодом сімейство поповнилося молодшими дітьми: Фрідріхом, Ернстом, Альбрехтом, Маргаритою, Ядвігою та Александром, який помер немовлям.

У 21-річному віці Анна стала дружиною 44-річного маркграфа Бранденбург-Ансбаху та Бранденбург-Кульмбаху Альбрехта III Ахілла. Весілля пройшло 12 листопада 1458 року в Ансбасі. Наречений був удівцем і мав четверо малолітніх дітей від попереднього шлюбу. Союз мав на мені скріпити відносини родин Веттінів та Гогенцоллернів. Передбачався також шлюб між братом Анни і донькою Альбрехта, однак він не відбувся. Удовина доля Анни включала у себе амт і замок Гогенек, Лойтерсгаузен і Кольмберг.

У подружжя народилося тринадцятеро дітей:

  • Фрідріх (1460—1536) — маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1486—1536 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1495—1515 роках, був одружений із польською королівною Софією Ягеллонкою, мав сімнадцятеро дітей;
  • Амалія (1461—1481) — дружина пфальцграфа Цвайбрюкена Каспара, дітей не мала;
  • Анна (1462—1462/1463) — померла немовлям;
  • Барбара (1464—1515) — була двічі одружена, дітей не мала;
  • Альбрехт (5 березня—листопад 1466) — прожив 8 місяців;
  • Сибілла (1467—1524) — дружина герцога Юліху та Бергу Вільгельма, мала єдину доньку;
  • Зігмунд (1468—1495) — маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1486—1495 роках, одруженим не був, дітей не мав;
  • Альбрехт (16 липня—12 серпня 1470) — прожив 1 місяць;
  • Доротея (1471—1520) — абатиса в Бамберзі;
  • Георг (1472—1476) — прожив 4 роки;
  • Єлизавета (1474—1507) — дружина графа Германа VIII Геннеберг-Ашахського, мала дев'ятеро дітей;[3]
  • Магдалена (1476—1478) — прожила 2 роки;
  • Анастасія (1478—1534) — дружина графа Вільгельма VII Геннеберг-Шлейзінгенського, мала чотирнадцятеро дітей.[3]

У лютому 1471 року її чоловік став правлячим курфюрстом Бранденбургу. В 1473 році Анна погодилася з династичним законом, який передбачав неподільність Бранденбурзької марки, але дозволяв поділити франконські володіння між декількома синами. Це означало, що курфюрстом Бранденбурга ставав син Альбрехта від першого шлюбу, а два сина Анни успадковували франконські володіння.

У своєму заповіті Альбрехт Ахілл визначив, що дружина має право на доходи та проживання у Нойштадті-на-Еріші, Ерлангені, Даксбаху, Лібенові та Байєрсдорфі, однак не має суверенної влади. Він помер у березні 1486 року.

Анна спочатку жила із сином Фрідріхом в Ансбаху, а у 1487 році переїхала до Нойштадту-ан-дер-Еш, де тримала пишний двір. Пішла з життя 31 жовтня 1512 року за часів правління Йоакіма I Нестора. Була похована у маркграфській крипті в монастирі Гайльсброн.[4] Плита її гробниці досі збереглася.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Фрідріх III
 
Катерина Геннеберзька
 
Генріх I
 
Софія Померанська
 
Леопольд III
 
Вірідіс Вісконті
 
Земовит IV
 
Олександра Ольгердівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх I
 
 
 
 
 
Катерина Брауншвейг-Люнебурзька
 
 
 
 
 
Ернст Залізний
 
 
 
 
 
Кімбурга Мазовецька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх II
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Маргарита Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #140721479 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  3. а б Геннеберг [1] [Архівовано 1 лютого 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Монастир Хайльсброн [2] [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]