Анохіна Ірина Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анохіна Ірина Петрівна
Народилася 24 травня 1932(1932-05-24) (87 років)
Нижній Новгород, РСФРР, СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Перший московський державний медичний університет імені І. М. Сеченова
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди
Заслужений діяч науки Російської Федерації

Ірина Петрівна Анохіна (нар. 24 травня 1932 року, Горький) — радянський і російський вчений, фахівець у сфері фундаментальних проблем психічних захворювань, алкоголізму і наркоманії, академік РАН (2013). Директор Інституту медико-біологічних проблем наркології Національного наукового центру наркології МОЗ РФ.

Біографія[ред. | ред. код]

Ірина Анохіна народилася 24 травня 1932 року в місті Горькому (нині — Нижній Новгород).

У 1956 році з відзнакою закінчила лікувальний факультет 1-го Московського медичного інституту імені В. М. Сєченова. Після цього у 1956—1958 роках навчалася в ординатурі з психіатрії.

З 1958 році працює в лабораторії патофізіології вищої нервової діяльності Центрального науково-дослідного інституту судової психіатрії імені В. П. Сербського спочатку на посаді молодшого наукового співробітника, а з 1962 року — старшого наукового співробітника.

У 1962 році Ірина Петрівна захистила кандидатську дисертацію на тему: «Роль стовбурової ретикулярної формації у виникненні рухової загальмованості при деяких захворюваннях і у тварин в експерименті».

У 1969 році захистила докторську дисертацію на тему: «Порушення нейрохімічних механізмів мозку при шизофренії».

У 1981 році — присвоєно вчене звання професора.

У 1980-х роках брала активну участь у становленні в Росії наукової спеціальності «наркологія». Сприяла організації Інституту медико-біологічних проблем алкоголізму, який був відкритий в 1985 році і в даний час є Національним науковим центром наркології Міністерства охорони здоров'я Росії.

З початку діяльності інституту — заступник директора з науки, а також — директор Інституту медико-біологічних проблем наркології.

У 1966—1991 роках — керівник лабораторії психофармакології Центрального науково-дослідного інституту судової психіатрії імені В. П. Сербського.

У 1984 році обрана членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР, а в 1995 році — дійсним членом Російської академії медичних наук.

У 2013 році обрана академіком РАН (у рамках приєднання РАМН і РАСГН до РАН).[1]

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько — Петро Кузьмич Анохін (1898—1974) — радянський фізіолог, творець теорії функціональних систем, академік АМН СРСР (1945) і АН СРСР (1966), лауреат Ленінської премії (1972).
  • Мати — Анохіна Анастасія Петрівна (1902—1993), доктор медичних наук.
  • Чоловік — Денисов Володимир Васильович (нар. 1928), професор, доктор філософських наук.
  • Син — Костянтин Володимирович Анохін (нар. 1957) — російський учений, нейробіолог, професор, член-кореспондент РАМН (2002) і РАН (2008), гравець «Що? Де? Коли?».

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Ірина Анохіна — фахівець в області фундаментальних проблем психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії.

Створила концепцію про стержневі біологічні механізми залежності від різних психоактивних речовин, в якій провідна роль у формуванні захворювання відводиться порушенням функцій дофамінової нейромедіаторної системи лімбічних структур мозку. На основі цієї концепції розроблено принципи терапевтичних підходів та запропоновано нові лікарські препарати для лікування алкоголізму і наркоманії.

Вперше довела принципову єдність біологічних механізмів різних типів хімічної залежності. Пріоритетне значення мають дослідження останніх років в області вивчення спадкових чинників, що визначають ризик розвитку алкоголізму і наркоманії. На основі досліджень вроджених відхилень функцій дофамінової системи та структурних особливостей генів, що регулюють різні її ланки, сьогодні розробляються біологічні маркери спадкової схильності до цих захворювань.

Створила наукову школу медико-біологічних проблем наркології, в основі якої — перспективний науковий напрямок, що стосується всебічного вивчення генетичних, нейрохімічних, імунологічних і нейрофізіологічних механізмів залежності від психоактивних речовин.

Під керівництвом Ірини Анохіної захищено 12 докторських і 25 кандидатських дисертації.

Автор понад 550 наукових праць, у тому числі 1 монографія та 6 розділів у посібниках, співавтор 13 патентів.

Заступник головного редактора журналу «Питання наркології», член редакційної ради журналу «Наркологія».[1]

Вибрані праці[ред. | ред. код]

  • Нейрохимические механизмы психических заболеваний (1975)
  • General mechanism of development of psychopathological reactione under emotional stress (1975)
  • Активность дофамин-бетагидроксилазы и моноаминоксидазы крови у больных хроническим алкоголизмом (1983)
  • Dopamine receptor agonists in the treatment of alcoholism (1984)
  • Catecholamine and opiate systems in alcoholism (1985)
  • Neurochemie des Alcoholismus (1989)
  • Neurogumoral factors of predispodition to alcoholism (1989)
  • Наследственный алкоголизм: некоторые нейрохимические механизмы (1999)
  • О единстве биологических механизмов индивидуальной предрасположенности к злоупотреблению различными психоактивными веществами (2000)
  • Клинико-биологические критерии выбора антидепрессантов для лечения депрессивных состояний при алкоголизме (2001)
  • Диагностика генетической предрасположенности к зависимости от психоактивных веществ (2001)
  • Биологические механизмы зависимости от психоактивных веществ (патогенез) (2001)
  • Дисрегуляторные расстройства дофаминовой нейромедиаторной системы при алкоголизме и наркоманиях и их коррекция антидепрессантами (2002)
  • Генетика алкоголизма и наркоманий (2002)
  • Основные биологические механизмы алкогольной и наркотической зависимости (2002)
  • Центральные механизмы зависимости от психоактивных веществ (2003)
  • Нейрохимия и генетика наркоманий: перспективы новых подходов к лечению (2003)[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Анохина Ирина Петровна. biograph.ru. Процитовано 2018-7-1. 

Посилання[ред. | ред. код]