Наркологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наркологія (от грец. νάρκη /narkē/ — оцепеніння, сон, и дав.-гр. λόγοςвчення)) — розділ медицини, який вивчає вияви хронічного алкоголізму, наркоманії і токсикоманії, і розробляє методи їх лікування та профілактики.

Людство познайомилося з психоактивними речовинами настільки давно, що досі неможливо сказати, хто і коли почав вживати їх першим. Майже у всіх відомих нам культурах можна знайти згадки про вживання наркотичних засобів. Однак з такою проблемою, як залежність від психоактивних речовин, люди зіткнулися лише недавно - у першій половині XVIII століття. Тоді цю проблему спробували вирішити законодавчо: в 1729 у в Китаї був прийнятий едикт проти опіуму, який, втім, не увінчався успіхом на увазі активної протидії фінансових і політичних еліт Великобританії, що вилилося в кінцевому рахунку в першу та другу опіумні війни. Для Європи ця проблема виникла набагато пізніше - в кінці XIX століття.З середини XX століття проблема залежності від наркотиків стала привертати все більшу увагу суспільства та інститутів здоров'я у зв'язку з тим, що в наш час вона стала набагато серйознішою, ніж на початку минулого століття, так як з'явилася величезна кількість синтетичних препаратів, що викликають залежність. До того ж у великій кількості випадків їх виробництво і продаж здійснюються незаконно, що не дозволяє контролювати якість цих препаратів. У 1975 році, як самостійна клінічна дисципліна - наркологія виділилася від загальної психіатрії в СРСР. З одного боку це сталося через необхідність збільшити інтенсивність і якомога повніше диференціювати практику лікування наркологічних хворих, з іншого така потреба була пов'язана із все зростаючою кількістю хворих з проблемами залежності від психоактивних речовин, правильний підхід до терапії яких мав істотні відмінності і вимагав специфічного лікування і догляду, практики диспансеризації та поліклінічної роботи. Дані відмінності, значно відокремлюють наркологічну сферу від аналогічної лікувально-профілактичної діяльності з чисто психічним контингентом хворих. Нині причини та механізми виникнення наркоманії вивчені досить добре. У медицині прийнято говорити, в першу чергу, про наявність вродженої схильності до залежності і механізмах взаємодії психоактивних речовин з медіаторами головного мозку. Психологія ставить питання про наявність психологічних причин виникнення залежності, які пов'язані з особливостями особистості та її розвитку. Соціологія робить акцент на соціальних чинниках: злочинне соціальне оточення, злидні та ін. Таким чином, феномен наркоманії підлягає вивченню з боку ряду дисциплін.

Лікування в Україні[ред.ред. код]

Насьогодні існує досить багато закладів, які пропонують лікування від даної залежності. В Україні найпрестижніший медичтний заклад такого типу -- це Київське обласне психіатрично-наркологічне медоб'єднання, єдиний медичиний заклад такого рівня в Україні, в якому працюють найкращі спеціалісти у сфері лікування наркоманії: заслужені лікарі Укріїни, кандидати медичних наук. Медоб'єднання розташоване в смт Глеваха (15 км від Києва). Керівник -- Зільберблат Геннадій Михайлович, заслужений лікар України, член президії Всеукраїнської асоціації роботодавців галузі охорони здоров’я, член правління спілки психіатрів, наркологів, медичних психологів, член правління Асоціації головних лікарів психіатричних закладів, член правління Асоціації наркологів. У своїй структурі обласний наркологічний диспансер має 2 чоловічих та 1 жіноче наркологічні відділення, відділення інтенсивної терапії, кабінет анонімного лікування. Диспансер має оснащену матеріальну базу, що дозволяє проводити як діагностичне обстеження наркологічних хворих, так і надавати кваліфіковану спеціалізовану спеціальну медичну допомогу хворим із залежністю від алкоголю, наркотичних і токсичних речовин; а також кабінет експертизи алкогольного сп’яніння.