Анрі Валлон (історик)
Анрі Валлон | |
---|---|
фр. Henri Wallon | |
Ім'я при народженні | фр. Henri-Alexandre Wallon |
Народився | 23 грудня 1812[1][2][…] Валансьєнн[4] |
Помер | 13 листопада 1904[1][2][…] (91 рік) Париж, Франція[5][4] |
Поховання | цвинтар Монпарнас |
Країна | Франція[6] |
Діяльність | політик, історик Нового часу, письменник |
Alma mater | Вища нормальна школа |
Відомі учні | Jules Girardd |
Знання мов | французька[2] |
Членство | Академія надписів та красного письменства (1904)[7][8], Туринська академія наук[4] і Société de l'histoire de Paris et de l'Île-de-Franced |
Посада | депутат Національних Законодавчих зборів Другої Республікиd, депутат Національної асамблеї Франції, Пожиттєвий сенаторd, декан, президент[d] і Q99197615? |
Діти | Adèle-Jeanne Wallond, Paul Wallond і Étienne Wallond |
Нагороди | |
Анрі Александр Валлон (фр. Henri Alexandre Wallon; 23 грудня 1812, Валансьєнн — 13 листопада 1904, Париж) — французький історик і політичний діяч-монархіст, депутат і міністр; автор французької республіканської конституції 1875 року.
В 1831 році вступив до Вищої нормальної школи, успішно її закінчив і став викладачем історії в Парижі, спочатку в середній школі, а потім (1838) в тому навчальному закладі, де вчився сам, і (з 1840) в Сорбонні, де він спочатку заміняв Гізо, а згодом (1850) отримав самостійну катедру.
У 1849 році він був обраний до Національних зборів, але залишався в них тільки до 1850 року. Вдруге в Національні збори потрапив в 1871 році. Автор французької конституції 1875 року. У тому ж 1875 році став міністром народної освіти і незмінюваним сенатором.
Деякі з праць прославили Валлона, як історика, хоча неупередженим дослідником його назвати не можна.
- «Géographie politique des temps modernes» (1839);
- «Histoire de l'esclavage dans l'antiquité» (3 томи, 1847, 2-е вид. 1879) — фундаментальна праця, що став класичним, за деяким думку, найкраща його робота[9]
- Історія рабства в античному світі [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] — М .: Мысль, 1936. — 310 с.
- "La Sainte Bible résumée dans son histoire et dans ses enseignements " (2 томи, 1854);
- «De la croyance due à l'Evangile»;
- «Jeanne d'Arc» (2 томи, 1860; отримали в 1860 р академічну премію; 2-е видання з гравюрами, 1876);
- «Epitres et évangiles des dimanches» (1862)
- «Saints Evangiles» (1863);
- «La vie de Jésus et son nouvel historien» (1864);
- "Richard II, épisode de la rivalité de la France et de l'Angleterre " (2 т., 1864);
- "Vie de Notre Seigneur Jésus Christ selon la concordance des quatre évangélistes " (1865);
- «La terreur, études critiques sur la Révolution française» (1872);
- «Saint-Louis et son temps» (1875);
- «Histoire du tribunal révolutionnaire de Paris» (6 т., 1883);
- «La Révolution du 31 mai et le fédéralisme en 1793» (2 т., 1885);
- "Les représentants du peuple en mission et la justice révolutionnaire dans les départements en l'an II " (5 т., 1889).
- ↑ а б в senat.fr
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Sycomore / Assemblée nationale
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117127574 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Валлон, Анри // Большая советская энциклопедия. Том 8. Буковые — Варле — 1927. — Т. 8. — С. 660.
- ↑ www.aibl.fr
- ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
- ↑ Мишулин А. В. Анри Валлон в историографии по античности. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.
- Кареев Н. И. Валлон, Анри-Александр // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Реклю Е. Сучасні політичні діячі. — СПб., 1876.
- Водовозов. «Анрі-Олександр Валлон» («Південні Записки», 1904, № 54).
- Народились 23 грудня
- Народились 1812
- Уродженці Валансьєнна
- Померли 13 листопада
- Померли 1904
- Померли в Парижі
- Поховані на цвинтарі Монпарнас
- Випускники Вищої нормальної школи (Париж)
- Командори ордена Почесного легіону
- Члени Академії надписів та красного письменства
- Французькі історики
- Французькі монархісти
- Міністри освіти Франції
- Депутати парламенту Франції
- Сенатори Франції