Антонін Капек
Антонін Капек чеськ. Antonín Kapek | |
Народження: |
6 червня 1922[1][2][3] Руднице над Лабемd, Літомержиці, Чехословаччина[1][2] |
---|---|
Смерть: |
23 травня 1990[1][2] (67 років) Svinnád, Hlohoviced[1][2] |
Причина смерті: | повішення |
Поховання: | Cemetery in Hloubětínd |
Країна: | Чехословаччина |
Партія: | Комуністична партія Чехословаччини (1990) |
Нагороди: |
Антонін Капек (чеськ. Antonín Kapek; 6 червня 1922, Роуднице-над-Лабем — 23 травня 1990, Свинна) — чехословацький комуністичний політик, член Політбюро ЦК Компартії Чехословаччини, секретар Празького комітету КПЧ. Займав неосталіністичні позиції, був супротивником Празької весни. Підписав звернення до керівництва КПРС із закликом втрутитися в чехословацькі події, що створило привід для введення військ Варшавського договору у серпні 1968 року. Був активним провідником консервативної «нормалізації». Після Оксамитової революції наклав на себе руки.
Промислова та партійна кар'єра[ред. | ред. код]
У ранній молодості Антонін Капек працював слюсарем. У 1953 році закінчив у Празі машинобудівний факультет Чеського технічного університету. Працював інженером, обіймав адміністративно-господарські посади, у 1965—1968 роках був генеральним директором підприємства ČKD у Празі. Перебував в урядущій Комуністичній партії Чехословаччини (КПЧ)[4].
У 1958 році Антоніна Капека кооптовано до складу ЦК КПЧ. З 1970 до 1988 рік — член Політбюро. З 1964 до 1989 рік — депутат Національних зборів і Федеральних зборів ЧССР. Вважався фаворитом першого секретаря ЦК КПЧ та президента ЧССР Антоніна Новотни[5].
Політик КПЧ[ред. | ред. код]
Противник Празької весни[ред. | ред. код]
Антонін Капек представляв у керівництві КПЧ технократичну частину партапарату. При цьому він дотримувався неосталіністських позицій, був прихильником жорсткого партійного режиму й економічної централізації.
У 1968 році Капек вороже поставився до реформ Празької весни. У червні він написав особистий лист до ЦК КПРС з проханням про надання «братньої допомоги» (за змістом — силове припинення реформ). У серпні Антонін Капек, Василь Біляк, Алоїс Індра, Драгомир Колдер та Олдржих Швестка[6] як представники керівництва КПЧ направили до ЦК КПРС т.з. «Лист-запрошення» — звернення про «допомогу та підтримку всіма наявними засобами» для «порятунку від небезпеки неминучої контрреволюції». За кілька днів після передачі цього документа відбулося введення до Чехословаччини військ Варшавського договору.
Діяч «Нормалізації»[ред. | ред. код]
Антонін Капек був одним із головних провідників «нормалізації» 1970—1980-х років[4]. У 1970-х роках Капек очолював Празький комітет КПЧ. Його діяльність на цій посаді піддавалася критиці з боку не лише дисидентів, а й архітектурно-містобудівної громадськості за знесення історичної залізничної станції Прага-Тешнов. Капек демонстративно підкреслював свою прихильність до прорадянської лінії, регулярно організовував у Празі «місячники чехословацько-радянської дружби», публічно висловлював подяку СРСР і КПРС за «інтернаціональну допомогу» буквально з кожного приводу (наприклад, при відкритті нового маршруту метро)[7]. Був інформатором КДБ під кодовим ім'ям Vit[8].
З іншого боку, орієнтація Капека на СРСР призвела до того, що у другій половині 1980-х років він став висловлюватися на користь економічних реформ на кшталт першого етапу радянської Перебудови (госпрозрахунок, самофінансування тощо). Примикав до помірно-перебудовної групи, яку очолював Любомир Штроугал. Це викликало різку відсіч консерваторів, зокрема Біляка й Індри. У квітні 1988 року Капека вивели з Політбюро (Президії) ЦК КПЧ і замінено послідовним неосталіністом Мирославом Штепаном[7].
Революція та смерть[ред. | ред. код]
Оксамитова революція 1989 року радикально змінила ситуацію у Чехословаччині. У листопаді нове керівництво КПЧ проголосило проходження курсу Празької весни. У грудні компартію вже відсторонили від влади. Дії Антоніна Капека 1968 року стали розглядатися як національна зрада. На початку 1990 року його виключили з КПЧ[4].
Вже 4 січня 1990 року Капек зробив спробу самогубства. Вона не вдалася. Однак його рішення піти з життя було непохитним. 23 травня 1990 року Капек повісився у будинку своєї дочки[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б в г The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б в Antonín KAPEK. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
- ↑ Před dvaceti lety se zabil Antonín Kapek, jeden z autorů zvacího dopisu z roku 1968. Архів оригіналу за 16 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
- ↑ Zvací dopisy byly dva. Soudruzi je psali ve spěchu a nikdy se nepřiznali. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
- ↑ а б в Antonín Kapek - muž, který vyvodil důsledky. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
- ↑ KGB vedla komunistického premiéra Adamce jako důvěrníka. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|