Антоній Потоцький (сенатор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоній Потоцький
пол. Antoni Potocki
Antoni potocki (1780-1850).jpg
Народився 17 червня 1780(1780-06-17)
Монастириська, Тернопільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 18 жовтня 1850(1850-10-18) (70 років)
Російська імперія
Поховання
Діяльність військовослужбовець
Військове звання Бригадний генерал
Рід Потоцькі
Батько Józef Makary Potocki[d]
Мати Ludwika Lubomirska[d]
У шлюбі з Роза Потоцька[d]
Діти Przemysław Potocki[d]
Нагороди
орден святого Станіслава
POL COA Potocki Hrabia.svg

Антоній Норберт Роберт Потоцький (пол. Antoni Norbert Robert Potocki; 17 червня 1780(17800617), м. Монастириська — 18 жовтня 1850, м. Варшава) — граф, генерал бригади війська Польського, сенатор, таємний радник. Внук львівського каштеляна Юзефа Потоцького, молодший брат Станіслава.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Син галицького та чорштинського старости Юзефа Макарія Потоцького та його дружини Людвіки з Любомірских (донька київського воєводи Станіслава Любомирського).

З 1792 р. був товаришем кавалерії народової армії литовської. Авансував на підхорунжого в полку гвардії кінної міровської, в цім званні вийшов з війська в листопаді 1794 р., осів на селі (можливо, у батька в Монастириську). В молодості був членом, майстром ложі масонів «Брати об'єднані». Повторно пішов на службу 6 грудня 1806 р. (армія Князівства Варшавського, підпоручник 2-го полку піхоти). В березні авансував на поручника-ад'ютанта командира князя Юзефа Понятовского; в серпні — капітан. Брав участь:

  • польсько-австрійська кампанія 1809 р. (битви під Рашином, Сандомиром; у травні — шеф швадрону),
  • кампанія 1812 р. (Смоленськ, Можайск, Чіріков, Вязьма, Красноє, Березина (жовтень — полковник генштабу).

Після повернення отримав командування 8-го полку уланів реформованого Війстка Польського (18 січня 1813 р.). Брав участь у саській кампанії 1813 р. (битва під Лейпціґом), кампанії 1814 р. у гвардії гоноровій. Після поразки Наполеона поверн до краю, в січні 1815 р. — командир 1-го полку стрільців кінних. Квітень 1816 р. — генерал бригади, став командиром 1-ї бригади дивізії стрільців кінних, в жовтні — 2-ї тої дивізії. В 1824 р. титул графа був підтверджений царем. 4 жовтня 1828 р. за станом здоров'я — відставка з пенсією і правом носіння мундира. Перебував у Берліні, де лікувався; мав справи майнові після смерті батька (власник маєтку в Юрківці, коло Ямполя). Осів у Монастириську, де вів господарство. Після загибелі брата виїхав до Варшави, де осів. Не брав участі в листопадовому повстанні.

У жовтні 1843 р. став сенатором і таємним радником, цар надав право носіння мундиру генерала російської кавалерії з січня 1844 р. 1849 р.: увійшов до складу Х департаменту радного сенату, став маршалком шляхти Варшавської губернії.

Похований на цвинтарі Повонжковському (Варшава) біля брата Станіслава.

Був нагороджений багатьма відзнаками, зокрема, орден Легія Гонорова (кавалер 1809 р., офіцер 1813 р.), Віртуті Мілітарі (1808 р., 1810 р.), св. Станіслава 1 кл. із зірками, св. Анни 2 кл. з діамантами, відзнакою бездоганної служби військової.

Сім'я[ред. | ред. код]

Двічі одружувався. Перша дружина — донька Станіслава Щенсного Ружа (1780-1862, розлучились 1812 р.); донька — Ружа (1802-1862), дружина Анджея Замойского — президента Товариства рільничого Королівства Польського (сина Пшемислава (1805-1847), який господарював у маєтках у Монастириськах, Юрківці, помер від холери; син Влодзімєж (помер на 15-й рік життя). Друга дружина — Ізабеля з Єльських (1796-1868, донька Францішека). Діти: Цецилія, Анєля, Амелія, Марія, Влодзімєж (помер на 15-му році життя).[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Potoccy (07) {{ref-pl}
  2. Zajewski W. Potocki Stanisław h. Pilawa (1776–1830) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 170—172. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kozłowski E. Potocki Antoni (1780—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — t. XXVII/4, zeszyt 115. — S. 792–793. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]