Ямпіль
| Ямпіль | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Вінницька область | ||||
| Район | Ямпільський район | ||||
| Рада | Ямпільська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 0525610100 | ||||
| Засноване | 1600 р. | ||||
| Статус міста | з 1985 року | ||||
| Населення | ▼ 11 221 (01.01.2017)[1] | ||||
| Площа | 9.5 км² | ||||
| Густота населення | 1190 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 24500-24503 | ||||
| Телефонний код | +380-4336 | ||||
| Координати | 48°14′42″ пн. ш. 28°16′40″ сх. д. / 48.24500° пн. ш. 28.27778° сх. д.Координати: 48°14′42″ пн. ш. 28°16′40″ сх. д. / 48.24500° пн. ш. 28.27778° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 81 м | ||||
| Водойма | р. Дністер | ||||
| Міста-побратими | Хирлеу  Румунія |
||||
| День міста | 14 серпня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Могилів-Подільський | ||||
| До станції | 51 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 112 км | ||||
| - автошляхами | 161 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 293 км | ||||
| - автошляхами | 413 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 24500, м. Ямпіль, вул. Замкова, 94/2; 2-13-94 | ||||
| Веб-сторінка | http://yampmrada.com.ua/ | ||||
| Міський голова | Юрченко Анатолій Володимирович | ||||
|
|
|||||
Я́мпіль (МФА: [ˈjɑmpilʲ] (
прослухати)) — місто в Україні, адміністративний центр Ямпільського району Вінницької області. Розташоване в яру на лівому березі річки Дністер. Відстань до Вінниці — 100 кілометрів. Населення — 11,3 тисячі осіб (дані 2015 року).
Розміщене на кордоні з Молдовою. Тут діє міжнародний поромний пункт пропуску через державний кордон Ямпіль — Косеуць.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Місцевий краєзнавець Віталій Петровський у 1990-х роках писав, що перша офіційна згадка про Ямпіль датована 1580 роком. Місцевий історик Сергій Борсуковський вважає, що до цього місто могло мати іншу назву. Є польські старовинні карти, де населений пункт на місці Ямполя називається Кременчук. А поряд із ним позначені сусідні села Гальжбіївка, Біла і молдовське місто Сороки[2].
Вважається, що місто засноване великим коронним гетьманом Яном Замойським (1541—1605) i назване за його іменем.
Відомий з XVI століття як містечко Брацлавського воєводства з жвавою торгівлею.
Під час Хмельниччини місто якийсь час було під контролем повстанців. Під час несподіваного для повстанців та міщан нападу коронного війська взимку 1651 року було ними взяте; загинули близько 6000 козаків та волохів.[3] Місто було зруйноване загоном війська Речі Посполитої під командуванням брацлавського воєводи Станіслава Лянцкоронського.
З початку XVIII століття належав польським магнатам Потоцьким. Вони побудували пристань і склади для товарів, як доставлялися Дністром з Чорного моря.
У 1795 році місто увійшло до складу Російської імперії. З 1797 року Ямпіль став повітовим містом Ямпільського повіту Подільської губернії. В 1798 році повітові установи перевели у містечко Цекинівку, проте у 1804 році повернуті в Ямпіль.
В 1896 році Ямпіль був одним з бідніших повітових міст Подільської губернії, більше схожий на село. 910 дворів, 6 135 меш. (3078 чол. і 3057 жін.); православних — 4 134, католиків — 205, лютеран — 1, євреїв — 1 795; міщан — 3 878, селян — 1 737, військових у відставці — 237, дворян — 168, купців — 35, іноземців — 26. 2 православні церкви і 1 католицька; 4 кам'яні синагоги, 255 кам'яних і 962 дерев'яних будинки, 70 кам'яних і 365 дерев'яних будівель.
У другій половині XIX століття в Ямполі з'явилися дрібні підприємства, але питома вага їх була незначна. На початку XX століття заселена територія Ямполя становила 450 десятин. Тут було 27 незабрукованих вулиць і 5 майданів. Містечко освітлювалось лише 62 гасовими ліхтарями. Ямпіль вважався одним із найбідніших повітових міст Подільської губернії.
З березня 1917 року (після Лютневої революції в Росії) на території району влада переходить із рук у руки, а саме: Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, Радянська влада, яка остаточно утвердилася в районі у січні-лютому 1921 року.
У 1920 році діяло споживче товариство, з 1921 року в Ямполі виникла перша промислова артіль «Пролетар». За кілька років у Ямполі виникло 11 кооперативних об'єднань, переважно виноградарських. Будували й державні підприємства. В 1926 році в селищі діяли три електростанції, масло- та плодоконсервний заводи, млинокомбінат, хлібоприймальний пункт, артіль побутового обслуговування. В зазначений період Ямпіль був повітовим містом, а з 1932 року став районним центром.
21 липня 1941 р. місто Ямпіль було окуповане німецько-румунськими військами і ямпільщина була перетворена у так званий Джугастрянський повіт. Протягом 17-20 березня 1944 р. місто звільнено військами 2-го Українського фронту.
Герб міста[ред. • ред. код]
Після приєднання краю до Російської імперії, було розроблено герб міста у традиціях «масової герботворчості» й затверджено 22 січня 1796 року, разом з гербами інших міст Брацлавщини. В описі відзнаки докладно пояснювалися її емблеми: «У верхній частині щита герб Брацлавський. У нижній на зеленому тлі зображено срібну річку, що тече ліворуч, на якій з правого боку показано частину порогів; на березі, у нижній частині щита, видно з боку корми двоє суден з підпорами, що будуються, на знак того, що місто се стоїть нижче від порогів на річці Дністер, яка вже не має тут перешкод до вільної плавби і є зручною для влаштування тут корабельні»[4].
Переглянувши 1860 року ямпільський герб, російський герольдмейстер Бернгард Карл фон Кене, визнав порушенням геральдичних правил зображення у ньому «ландшафту», тобто річки з порогами та берегом, і запропонував свій проект відзнаки: «Щит розділений сріблом і зеленню, і посередині його корабель із зеленою верхньою частиною й срібною нижньою. У вільному куті герб Подільської губернії. Щит увінчано срібною міською короною з трьома зубцями й обрамлено двома золотими колосками, з'єднаними Олександрівською стрічкою». Зміст і навіть кольорову гаму свого проекту Кене запозичив з давнішого герба міста.
22 жовтня 1985 року було затверджено новий герб міста, який використовується і досі. Герб має щитовидну форму, фон щита світло-зелений, він означає поля, ліси району. На верхній частині щита, яка умовно відображає історичне минуле, зображені вежі фортеці, обрамлені пергаментним листом з написом «Ямпіль». У центрі герба — вінок із золотих колосків, посередині якого цукровий буряк білого кольору з зеленими листям, який одягнена на шестерню. Ці елементи — характеристика діяльності району у радянські часи[5].
У 2000-х роках було оголошено конкурс на новий макет герба Ямполя. На нього подали три проекти, переміг макет, розроблений ямпільським ювеліром Едуардом Костюком. Герб затвердили на геральдичній експертизі у Львові, однак міська рада Ямполя офіційно і не погодила його. У новому варіанті герба використовувалося три кольори: зелений, синій і блакитний. Вони символізують поля, воду й небо. Вежа, зображена в центрі герба — символ минулого, коли Ямпіль був великим повітовим містом. Торгове судно — нагадування про те, що в минулому Дністер був судноплавним. Вінок із колосків пшениці й винограду — символ багатства краю. Рельєф міста у гербі відтворений обрисами Білої гори. На ній колись нічого не росло, а її білі схили можна було побачити з будь-якої точки міста.[6]
День міста[ред. • ред. код]
День міста почали відзначати 24 серпня з 1985 року, коли Ямпіль отримав цей статус (до того він вважався селищем міського типу). У 2004 році на сесії депутати міськвиконкому проголосували за те, щоб розмежувати святкування Дня міста та Дня Незалежності України — річницю Ямполя перенесли на 19 вересня. 2005 року дата знову змінилася — на 22 травня. Наступні п'ять років День міста відзначали у першу неділю червня, з 2013 — у другу неділю вересня.[7] 2016 року дату святкування вкотре змінили — перенесли на 14 серпня.
Декомунізація[ред. • ред. код]
Пам'ятник Леніну, який стояв у центрі міста поряд з будівлею районної адміністрації, знесли ще у листопаді 2013 року[8]. Невдовзі на його місці встановили пам'ятник Богдану Хмельницькому[9]. 2016 року офіційно змінили назви 44 зі 103 вулиць міста[10].
Населення[ред. • ред. код]
Станом 1 січня 2016 року в місті роживало 11376 громадян. З них 4854 — працездатні, 3375 — пенсіонери, діти шкільного віку — 1350, дошкільного — 770. Таких, що працюють у промисловості — 1495 осіб, в освіті — 348, в медицині — 446, в культурі — 45, у сфері побуту — 53. В малому та середньому бізнесі зайнято 375 осіб[11].
Освіта[ред. • ред. код]
В місті працює: загальноосвітніх шкіл — 3, дошкільних закладів — 4, позашкільних — 2, музична школа. Станом на 1 січня 2016 року школи відвідують — 1231 учень, дошкільні заклади — 542 дітей[11].
Більшість випускників шкіл продовжують навчання у Вінниці[12], найпопулярніші спеціальності 2015-16 років — медицина, юриспруденція, педагогіка[13]. Щороку кілька випускників їдуть на навчання у Польщу, навчання саме там є популярним серед місцевої молоді[14].
Перша школа[ред. • ред. код]
Єдина школа Ямпільського району, в якій можуть навчатися діти з обмеженими можливостями. Вчителі займаються з ними окремо за узгодженим графіком. Таких учнів 2016 року було семеро, проблеми у них різні: синдром Дауна, ДЦП, вади слуху[15].
Інфраструктура[ред. • ред. код]
Житлово-комунальне господарство[ред. • ред. код]
Більшість населення живе у приватному секторі. У місті є 30 багатоповерхівок, більшість з яких зосереджені в центрі міста. Першу звели в 1960-х роках на кошти Приладобудівного заводу, на якому у ті часи працювало 800 осіб.
Генеральний план забудови Ямполя, розробили наприкінці 1970-х років. За словами Анатолія Булейко, головного архітектора Ямпільського району 1980—2008 років, відповідно до цього плану до 2025 року мали знести майже усі приватні будинки й замість них звести п'ятиповерхівки.
Постало питання, як виконувати план, якщо житло-комунальної інфраструктури немає: теплопостачання і каналізація відсутні, водопостачання дуже погане. Почали з проектування каналізації, адже спершу під будинками будували вигріб, куди стікали нечистоти. Невдовзі це призвело до забруднення підземних вод Ямполя. Тому в 1982-83 роках в Ямполі встановили насосні станції, проклали самотічний колектор, запустили біологічні очисні споруди. Профінансував це теж Приладобудівний завод.
З розвалом Радянського Союзу будівництва затихли.
ОСББ[ред. • ред. код]
1 липня 2016 року завершилася реформа житлово-комунального господарства, метою якої було передати щонайбільше будинків на утримання самим мешканцям. В Ямполі мешканці лише одного двоповерхового будинку на вулиці Соборній 31 вирішили створити ОСББ[16]. Це друге ОСББ у місті. Перше існує з ще 2009 року — у будинку на вулиці Соборній 124. Тоді будинок був у критичному стані. Обласна рада запропонувала відремонтувати його, але за умови, що надалі мешканці самі за нею доглядатимуть[17]. Рештою багатоквартирних будинків міста керує призначений містом управитель, обслуговує — «Ямпіль-комунгосп».
Утилізація відходів[ред. • ред. код]
Збором і вивозом сміття у місті займається державне підприємство «Ямпіль-комунгосп». Всього у місті встановлено стоїть 70 сміттєвих баків, ще 50 — на територіях підприємств, 16 — у приватних господарствах[18].
Сміття у приватному секторі збирає вантажівка. У неї чотири маршрути, по кожному з них проходить раз на тиждень. Такі послуги прибиральників обходяться в 15 гривень на місяць з кожного дорослого члена родини. Договори на обслуговування укладені з 1500 родинами, хоча приватних будинків у місті більше[19].
Усе сміття вивозиться на полігон за 13 кілометрів від Ямполя. За нинішніми об'ємами сміття — 6700 м² на рік (або 167 вантажних вагонів), його можна використовувати ще років 20-30. Полігон сертифікований. Там є один штатний працівник, двічі на тиждень сміття перегортають трактором[20].
У вересні 2016 року місцевий підприємець Володимир Хижняк встановив у місті перші два контейнери для роздільного збору сміття. Їх поставили біля шкіл[20].
Водопостачання[ред. • ред. код]
Водою місто забезпечує Дочірнє підприємство «Ямпільводоканал» Комунального підприємства «Вінницяоблводоканал» . Вода подається з восьми свердловин, три з них основні і забезпечують водою більшу частину Ямполя[21].
Пам'ятки[ред. • ред. код]
- Ямпільські шари — геологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Державний кордон[ред. • ред. код]
На іншому березі Дністра — територія Молдови. В Ямполі діє міжнародний поромний пункт пропуску через державний кордон Ямпіль — Косеуць. Працює до 17.00. Найбільший потік людей — у п'ятниці в першій половині дня: тоді до Ямпіля на ринок з'їзжджаються молдовани[22].
Міст Ямпіль—Косеуць[ред. • ред. код]
Про міст через Дністер говорять ще з 1990-х, але проект досі не реалізований. ЄС зацікавлений у його побудові, адже міст скоротить відстань між Прибалтикою і Балканами майже на 400 кілометрів.
Ще 2013 року проект мосту презентували в Брюсселі. За основу взяли проект, який розробила чеська фірми Valbek. Вона пропонувала зробити чотири автосмуги в районі села Ульянівка, що за два кілометри від Ямполя. Попередня вартість робіт — 60 мільйонів доларів. Три європейські фірми готові були братися за його будівництво власним коштом. Але після початку війни в Україні проект відклали[23].
Міста-побратими[ред. • ред. код]
| Місто | Країна | Дата угоди |
|---|---|---|
| Хирлеу | Румунія |
14 червня 2012 |
Відомі люди[ред. • ред. код]
- Івкун Василь Дмитрович (1983—2014) — оператор-навідник БТР. Військовослужбовець ЗСУ. Загинув у боях під Іловайськом.
- Камінський Сергій Васильович (1975—2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
- Мар'янович Борис Станіславович (1982—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
Цікаві факти[ред. • ред. код]
- У місті є один під'їзд, розмальований самими мешканцями. Знаходиться у центрі, в будинку на вулиці Свободи, 91[24].
- Місцевий ювелір Едуард Костюк створив макет Ямполя у пропорціях 1:3300, тобто 3 сантиметри дорівнюють 1 кілометру. На його створення пішло 9 місяців. Карти рельєфів, доріг і річок знайшов в інтернеті. Рельєф набирав із тонких пластинок пінопласту за кресленням німецьких карт, а населені пункти і поля наносив зі знімків з космосу від Google Maps. Макет дуже деталізований. Якщо придивитись, на ньому можна знайти переправу, водонапірну вежу і будинок лісника[6].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Скільки років Ямполю. Дирижабль. 13.08.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Новицький Іван. Адам Кисіль, воєвода київський // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 366. ISBN 5-319-01072-9 (рос.)
- ↑ Герби міст України. Брацлавщина. Ямпіль. www.uagerb.com (Українською). Процитовано 28.11.2015.
- ↑ Символіка міста Ямпіль. Сайт ямпільської міської ради (Українською). Процитовано 28.11.2015.
- ↑ а б Едуард Костюк. Створив герб міста і сконструював макет Ямпільського району. Дирижабль. 8.09.2015. Процитовано 28.11.2015.
- ↑ Ямпіль: у пошуках дня народження. Дирижабль. Процитовано 28.11.2015.
- ↑ В Ямполі замість Леніна стоятиме Хмельницький. 20 хвилин. 6.11.2013. Процитовано 2.11.2016.
- ↑ Чому ямпільський Хмельницький такий низенький?. Дирижабль. 1.12.2015. Процитовано 2.11.2016.
- ↑ Вулиця Леніна стане вулицею Свободи. Дирижабль. 17.02.2016. Процитовано 2.11.2016.
- ↑ а б Програма соціально-економічного розвитку на 2016 рік. Сайт міської ради Ямполя.
- ↑ Куди поступили цьогорічні випускники. Дирижабль. 12.09.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Де будуть вчитися ямпільські випускники. Дирижабль. 2.09.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ У Польщу за знаннями: ямпільчани про освіту за кордоном. Дирижабль. 19.11.2015. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Як у Ямполі експериментують з інклюзивною освітою. Дирижабль. 21.05.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Результати реформи у Ямполі: створили одне ОСББ. Дирижабль. 13.07.2016. Процитовано 7.11.2016.
- ↑ «Квартплати немає. Збираємо гроші, лиш коли треба щось». Дирижабль. 18.04.2016. Процитовано 7.11.2016.
- ↑ На громадські слухання громадськість не прийшла. Дирижабль. 7.08.2016. Процитовано 7.11.2016.
- ↑ Стихійні звалища в Ямполі: три причини їх появи. Дирижабль. 21.04.2016. Процитовано 7.11.2016.
- ↑ а б У Ямполі впроваджують роздільний збір сміття. Дирижабль. 5.10.2016. Процитовано 7.11.2016.
- ↑ Водоканал повернув борг. На свердловини знову подали струм. Дирижабль. 22.06.2016. Процитовано 8.11.2016.
- ↑ Базарний день без молдован: скільки грошей втратимо. Дирижабль. 29.02.2016. Процитовано 4.11.2016.
- ↑ Чи збудують міст Ямпіль-Косеуць. Дирижабль. 19.04.2016. Процитовано 3.11.2016.
- ↑ а б Хто розмалював під’їзд у центрі Ямполя. Дирижабль. 11.03.2016. Процитовано 7.11.2016.
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Д. С. Вирський, Д. Я. Вортман. Ямпіль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 739. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Посилання[ред. • ред. код]
- Ямпіль — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ямпіль |
 |
У Вікісловнику є сторінка Ямпіль. |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Історія містечка Ямпіль та його укріплень на www.zamki-kreposti.com.ua (рос.)
- Who is who Ямпільський район
- Yampol, Ukraine (англ.)
- Jampol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.) — S. 394—396. (пол.)
- Jampol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1900. — T. XV, cz. 1 : Abablewo — Januszowo. (пол.) — S. 632. (пол.)
|
|
|||||
|
||||||||
|
||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
