Перейти до вмісту

Антон Бернолак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антон Бернолак
словац. Anton Bernolák Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 жовтня 1762(1762-10-03)
Сланиця, Угорщина
Помер15 січня 1813(1813-01-15) (50 років)
Нове Замки (округ), Угорщина
ПохованняНове Замки Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
НаціональністьСловаччина Словаччина
Діяльністьлінгвістика
Галузьмовознавство, філологія[1] і administration and management of the churchd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиАвтор першої кодифікації словацької мови [2]
Alma materPázmáneumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина[1], словацька[3][1][4] і угорська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих

А́нтон Бе́рнолак (словац. Anton Bernolák; 3 жовтня 1762, Сланиця — 15 січня 1813, Нове Замки) — словацький філолог і католицький священник. Автор першої кодифікації словацької літературної мови[5][6].

Життя

[ред. | ред. код]

Він був другою дитиною в сім'ї Бернолака Джорджа і Анни. Народився в селі Сланіця регіону Орава. У 1774—1778 роках навчався в школі Ружомберока, риторики, філософії і поетики в Братиславі, Трнаві і теології в Університеті Відня. Після навчання, в 1787 році, він кодифікував перший стандарт Словацької мови, який заснував на західних словацьких діалектах навколо Трнави, з деякими елементами з центральних діалектів. Протягом шести років він служив секретарем архієпископа в місті. З травня 1797 року до своєї смерті 15 січня 1813 року він був парафіяльним священиком у Нових-Замках, в той час став адміністратором шкіл міста. Його незвичайний талант вже знайшов своє відображення в Братиславі. Для реалізації ідей і планів були всі професійні навички. Він розмовляв на кількох іноземних мовах, і мав у період на цей час, широкі знання загальної історії, економіки, медицини, естетики, музики і політики. Незважаючи на те, що його діяльність була зосереджена на лінгвістичній роботі, він добре розумів, що без населення, яке проживає на території Словаччини і використовує свою мову в листуванні і в освіті, не можна сформувати єдиної нації, яка приведе їх до державного суверенітету. З цією метою він продовжує свою наукову роботу. Всебічна літературна і священницька робота, багато проблем з близькими родичами та інші обставини послабили його здоров'я настільки, що він несподівано помер від серцевого нападу.

Його мову було покладено в основу діяльності у Slovenské učené tovarišstvo[sk], створеного в 1792 році у Трнаві, а також у рух послідовників Бернолака. Бернолаківщина вийшла з використання в середині XIX століття, за час існування було надруковано багато релігійної та іншої літератури у цьому варіанті словацької мови.

Антон Бернолак. Бюст у Братиславі

Словацьке вчене суспільство

[ред. | ред. код]

Органічно був пов'язаний з поширенням освіти та літератури на новій літературній мові. Праці Бернолака базуються на діалекті Трнави. Розповсюджувачами ідеї і цілі А.Бернолака були: Джордж Фандлі, Йосип Ігнатій, Ян Холлі, Шандор Руднаі. Пізніше до них приєдналися групи на чолі з Мартіном Хамульяком. У цьому контексті, необхідно сказати, що рух Бернолак (який тривав понад 50 років), створив умови для другої кодифікації словацької мови.

Роботи

[ред. | ред. код]
  • 1782 Divux rex Stephanus, magnus Hungarorum apostolus [7](лат.)
  • 1787 Критична дискусія про філології, слов'янські літери (Dissertatio philologico-critica de literis Slavorum)(лат.)

1787 Швидка і легка орфографія. Нові принципи правопису (Linguae Slavonicae… compendiosa simul et facilis Orthographia)(лат.)

  • 1790 Словацька граматика (Slovenská gramatika)(словен.)
  • 1791 Етимологія словенських слів (Etymológia slovenských slov)(словен.)
  • 1825/1827 Словник Словацький, Чесько-латино-Німецький-угорський. Загалом 6 томів [7](словен.). (Slowár Slowenskí, Češko-Laťinsko-Ňemecko-Uherskí)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Словацька мова (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 квітня 2016. Процитовано 24 березня 2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ CONOR.Sl
  5. ↑ Смирнов Л. Н. Словацкий литературный язык эпохи национального возрождения. — Институт славяноведения РАН, 2001. — С. 11. — ISBN 5-7576-0122-1.
  6. ↑ Смирнов Л. Н. Западнославянские языки. Словацкий язык // Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — С. 276. — ISBN 5-87444-216-2.
  7. ↑ а б Антон Бернолак. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 24 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антон_Бернолак&oldid=45934648