Аніта Луіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аніта Луіз
Anita Louise
Народилася 9 січня 1915(1915-01-09)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Померла 25 квітня 1970(1970-04-25) (55 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
  • інсульт
  • Поховання Форест-Лаун
    Громадянство  США
    Діяльність акторка
    Заклад Warner Brothers
    Роки діяльності з з 1921
    У шлюбі з Бадді Адлер
    IMDb nm0521937
    Нагороди та премії

    зірка на голлівудській Алеї слави[d]


    CMNS: Аніта Луіз
    Anita Louise
    у Вікісховищі

    Аніта Луіз (англ. Anita Louise; 9 січня 1915 — 25 квітня 1970) — американська актриса.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Акторський дебют відбувся на Бродвеї у віці 6 років, а через рік, у 1922 році, вона дебютувала і в кіно.

    До початку 1930-х років вона вже перемістилася з другорядних ролей на головні, і досягла популярності як виконавиця делікатних ролей. У 1931 році Луіз стала однією з дівчат у списку WAMPAS Baby Stars. У ті роки Аніта Луіз вважалася однією з найбільш модних і елегантних актрис Голлівуду. Вона була частою гостею на багатьох світських вечорах, а також сама влаштовувала різні «зоряні» вечірки.

    Найбільш успішні ролі Аніта Луіз виконала у картинах «Сон в літню ніч» (1935), «Історія Луї Пастера» (1935), «Ентоні Нещасний» (1936), «Зелене світло» (1937) і «Товариш» (1937). У 1940-х роках вона знову перемістилася на другорядні ролі і була мало активна до появи телебачення, де в 1950-х роках стала періодично з'являтися в серіалах. З початком нового десятиліття її кар'єра майже згасла, і Аніту після цього всього пару раз можна було побачити на екрані.

    У 1960 році помер її чоловік, продюсер Бадді Адлер, з яким Аніта провела у шлюбі 20 років. Через два роки вона вдруге вийшла заміж, за Гаррі Бергера. Цей шлюб тривав до смерті акторки від інсульту у віці 55 років 25 квітня 1970.

    За внесок в кіноіндустрію Аніта Луіз була удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.

    Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. VIAF (Virtual International Authority File)[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
    2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

    Посилання[ред. | ред. код]