Арбоґаст

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Флавій Арбоґаст (лат. Flavius Arbogastes; нар.?—пом.8 вересня 394) — римський полководець франкського походження в кінці IV століття, займав пост командувача всіма військами (лат. magister militum) в західній частині Римської імперії в 388–394 роках при імператорі Валентиніані II.

При імператорі Валентиніані II[ред.ред. код]

Імператор Граціан призначив франка Арбоґаста в помічники своєму полководцю Бавтону, що також був із франків. Як зауважує Зосіма, обидва воєначальника з варварів користувалися великим авторитетом серед солдатів через їх непідкупність, хоробрість і байдужість до багатств.[1] Ім'я Арбоґаста вперше з'являється в історії при описі битв з готами близько 380 року у Фракії.

Коли узурпатор Магн Максим вбив правлячого імператора Граціана в 383 році і вигнав імператора-співправителя Валентиніана II в 387, Арбоґаст зберіг вірність скинутого імператора і піднісся в 388 після розгрому Максима військами Феодосія Великого, імператора східної частини Римської імперії. Валентиніан II був відновлений на троні, а Арбоґаст очолив його війська, одразу після смерті Бавтона. Зосіма стверджує, що Арбоґаст не був призначений, а захопив пост командувача військами користуючись симпатіями солдатів.

Сократ Схоластик охарактеризував Арбоґаста як людину «з лютим та жорстоким норовом».[2] Подорослішавший Валентиніан теж не відрізнявся стриманістю і вступав в конфлікти з всемогутнім воєначальником. За словами Філосторгія, «розмовляючи одного разу в палаці з Арбоґастом і будучи приведений його словами в гнів, він хотів було оголити меч проти воєначальника, але був утриманий, так як охоронець, у якого він спробував вихопити меч, утримав його.»[3] Зосіма передає іншу історію.[1] За його словами Валентиніан, роздратований незалежною поведінкою полководця, передав Арбоґасту указ про його зміщення з посади командувача військами. Останній прочитав і розірвав указ зі словами: «Не ти мені давав командування, не тобі позбавляти його». Після чого, на думку деяких письменників, Валентиніан і спробував вихопити меч.

Про безсилля імператора і фактичному правлінні Арбоґаста повідомляє Олександр Сульпиций, чия праця відомий тільки в цитатах Григорія Турського:

«Коли імператор Валентиніан, зачинившись у палаці під В'єнном, вів майже тільки приватне життя, то всю турботу про військову справу передали франкским найманцям, а ведення цивільних справ було доручено Арбоґасту. Серед усіх воїнів, які взяли військову присягу, не можна було знайти жодного, який зважився б виконати особисту вказівку імператора або його розпорядження.»[4]

При імператорі Євгені[ред.ред. код]

Ненависть між імператором і його полководцем стала проявлятися відкрито. Валентиніан посилав часті листи своєму покровителю Феодосію Великому зі скаргами на Арбоґаста і проханням про допомогу.[1] Арбоґаст також вагався, як йому вчинити, поки нарешті не зважився на усунення імператора. У травні 392 року під В'єнном імператора Валентиніана знайшли повішеним. Філосторгій передає цю історію так:

«Тоді Арбоґаст не став більше розпитувати, але згодом у Вієнні Галльській, побачивши, що імператор після другого сніданку, опівдні, в затишному місці палацу бавиться з блазнями пускання в річці бульбашок, підіслав до нього декількох охоронців, які, скориставшись тим, що нікого з імператорських слуг, що пішли тоді снідати, поруч не було, руками звірячому задушили нещасного. А щоб хто-небудь не став шукати винуватців вбивства, душителі, надівши йому на шию хустку у вигляді петлі, повісили його, щоб здавалося, ніби він повісився по своїй волі.»[3]

За словами Зосіма Арбоґаст в присутності солдатів особисто завдав смертельну рану імператору.

Наступником Валентиніана в серпні 392 року був проголошений державний секретар, християнин Євгеній, особистий друг Арбоґаста. Займаючи при новому імператорі, якого Феодосій Великий негайно вважав узурпатором, той же пост, Арбоґаст в союзі з сенатської аристократією сприяв язичницької реставрації в Західній імперії. Так Паулин в Житіє Св. Амвросія повідомляє, ніби Арбоґаст, вирушаючи на війну з Феодосієм, обіцяв перетворити одну з церков столиці (Медіолане) в конюшню, а ченців відправити у солдати.

Падіння Арбоґаста[ред.ред. код]

Імператор Феодосій призначив в співправителі замість убитого Валентиніана свого сина Гонорія, і в 394 році рушив військами, щоб змістити Євгенія. 6 вересня 394 року на річці Фригід (територія сучасної Словенії) відбулася генеральна битва.

На початку бою Арбоґасту вдалося розгромити великий загін Феодосія, що складався з готів-федератів, але деякі з його воєначальників вирішили перейти до Феодосія.[5] Імператор Євген був захоплений і страчений, Арбоґасту вдалося втекти в гори. За повідомленням Сократа Схоластика 8 вересня 394 року Арбоґаст покінчив життя самогубством:

«Це [поразка] відбулося в шостий день місяця вересня, в третє консульство Аркадія і в друге Гонорія. Винуватець всього зла Арбоґаст, два дні тікав від переслідування війська Феодосія, бачачи, що йому не залишається ніякого засобу до спасіння, умертвив себе власним мечем.»[6]

Клавдіан додає подробиць про загибель полководця. За його словами Арбоґаст власноруч простромив бік двома мечами.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Зосима, кн. 4
  2. Сократ Схол., 5.25
  3. а б Филосторгий, кн. 11
  4. Григорій Турський, «Історія франків», кн. 2.9
  5. Див. Битва на річці Фригід (394)
  6. Сократ Схол., 5.25:
  7. Клавдіан, Panegyricus de Tertio Consulatu Honorii Augusti

Посилання[ред.ред. код]


Historia Romae Це незавершена стаття про Стародавній Рим.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.